Взаємодія та взаєморозуміння в контексті етики та культури

Взвємодія-це процес безпосереднього або опосередкованого впливу субєктів одне на одного, який породжує причинну обумовленість їхніх дій і взаємозвязок. Цей процес потребує активності та взаємної спрямованості дій тих людей, які беруть у ньому участь. Якщо кожний учасник виступає як особистість, а не як об’єкт, взаємодія може відбутись на високому рівні моральної культури спілкування. Особистість, спілкуючись, сподівається, що її вислухають, зрозуміють, відгукнуться на її почуття. Для цього потрібні певні комунікативні, бажано гуманістичні установки щодо інших людей. Без таких установок відповідної мотивації взаємодії у спілкуванні може і не відбутися. Існує багато видів взаємодії, а тому й кілька їх класифікацій. Одна з найвідоміших-поділ на кооперацію та конкуренцію.

Взаєморозуміння-це таке розшифрування партнерами повідомлень і дій одне одного, яке відповідає їх значенню з погляду їхніх авторів.

Виокремлюють три рівні взаєморозуміння: згоду, розуміння та

співпереживання [4, 64-67]. Під згодою слід розуміти досить

взаємопогоджені оцінки ситуації та правила поведінки кожного учасника

спілкування. Це зовнішній (формальний) рівень взаєморозуміння. Уміння

зрозуміти ситуацію і підпорядкувати свої емоції і поведінку до неї та до

поведінки інших – необхідна умова спільної діяльності. Підкоритись

розумним нормам поведінки – перший крок до взаєморозуміння. Однак це не

так легко, тому ми часто спостерігаємо неадекватну поведінку людей (у

транспорті, магазині, лікарні тощо). Згода як формальний рівень

взаєморозуміння проявляється в різних видах спілкування: соціально-

рольовому або анонімному, функціонально-рольовому, неформальному.

Розуміння – другий рівень – це такий стан свідомості, коли у суб’єкта

виникає впевненість в адекватності своїх уявлень і дібраних засобів впливу.

Без такого стану неможливо продовжувати спілкування з метою координації

дій у спільній діяльності. Тут характерним є відчуття внутрішнього зв’язку,

організованості в обговоренні, встановлення причинно-наслідкових зв’язків.

Розумінню сприяють діалог, уміння знайти спільну мову, навчитися слухати

одне одного й аналізувати погляди кожного. Бажання зрозуміти – ознака

високих моральних якостей людини та її культури спілкування.

Співпереживання передбачає здатність ураховувати стан

співрозмовника. Той, хто перебуває у збудженому стані, має заспокоїтись, а

той, хто перебуває у пригніченому стані, – активізуватися. Стан людини

можна визначити за мімікою, жестами, позою, які дають змогу не лише

побачити ставлення людини до співрозмовника, а й до інформації, яку він

часом намагається приховати. Розпізнати емоційний стан іншого легше, аніж

маніпулювати своїм. Особливого значення співпереживання набуває під час

неформального спілкування, зокрема сімейно-інтимного. Навіть якщо

людина затамувала свою образу, роздратування або любов, вона все-таки

плекає надію, що її зрозуміють. К.Станіславський _______писав, що зрозуміти –

означає відчути. Щоб досягти взаєморозуміння, кожен має продумати, що він

хоче сказати іншому, знайти слова, які б донесли його думку, і

розшифрувати інформацію (словесну і несловесну), яку свідомо і несвідомо

передав йому інший.

Під час спілкування люди постійно обмінюються інформацією.

Опитування показало, що обмін інформацією – одна із складних проблем у

роботі з іншими, в управлінні ними. Але до свідомості іншої людини

потрапляє не вся інформація, яка передається. У результаті досліджень

встановлено: якщо всю задуману людиною інформацію прийняти за 100%,

то словесної форми набирає лише 90% цієї інформації, людина висловлює

лише 80% задуманої інформації. Водночас інша людина вислуховує тільки

70% цієї інформації, а розуміє 60%. У пам’яті ж іншої людини залишається

лише 24% задуманої та висловленої інформації.

Знаючи це, кожний співрозмовник для досягнення повного

взаєморозуміння має дуже відповідально ставитися до передачі інформації

та її осмислення. Тому під час спілкування варто перевіряти ефективність

передачі інформації та її розуміння. Люди, які дотримуються моральних норм

і психологічних правил спілкування, у таких ситуаціях обов’язково попросять

повторити сказане. Непогано поставити запитання на зразок: «Якщо я Вас

правильно зрозумів, Ви хотіли сказати, що...» А той, хто передає

інформацію, намагатиметься вживати загальновідомі терміни,

користуватиметься зрозумілою для співрозмовника мовою, враховуючи

рівень його мовленнєвої компетенції.

Під час спілкування люди осмислюють не лише словесну інформацію.

Спостерігаючи за поведінкою одне одного, на основі невербальної

інформації й контексту людських взаємин вони начебто «читають» те, що

приховано за словами співрозмовника (у сфері його мотивації, моральності,

свідомого, несвідомого і т. ін.).

Взаєморозуміння – це сфера людських взаємин, де тісно

переплітаються пізнавальні процеси й емоції, соціально-психологічні

правила й етичні норми. Інакше кажучи, це не тільки розуміння інформації, її

передавання, прийняття, а й розуміння іншого як особистості з її потребами,

інтересами, установками, переживаннями, досягненнями і поразками, з її

бажанням виглядати гідно та привабливо в очах інших, бути значущою

фігурою для них і т. ін. Перший з описаних аспектів розуміння дуже

важливий у ділових, другий – у міжособистісних взаєминах, особливо в

інтимно-сімейному житті.

Той, хто передає інформацію, має знати, що розуміння її іншими

залежить від бажання співрозмовника зрозуміти запропоновану інформацію,

від повноти інформації, логіки викладу, вміння стимулювати іншого до думки

у процесі сприймання й осмислення інформації.

Механізми взаєморозуміння, роль етики в їх застосуванні

Прагнення до взаєморозуміння - це етична проблема. Використання ж його механізмів, їх пошук, добір і зміна — це прояв моралі в реальності, свідчення моральності людини.

Серед механізмів взаєморозуміння відокремлюють ідентифікацію (уподібнення себе іншому) та рефлексію (у соціальній психології — механізм усвідомлення індивідом чи групою того, як їх насправді сприймають і оцінюють інші індивіди чи групи).

Наприклад, спілкуючись, взаємодіють двоє активних людей. Отже, уподібнюючи себе з іншим, людина намагається досягти взаєморозуміння. При цьому спостерігається немовби заглиблення, перенесення себе в іншу людину, що допомагає певному усвідомленню її особистісних смислів.

Щоб досягти під час спілкування взаєморозуміння, необхідно враховувати не лише потреби, інтереси, установки іншого, а й думати про те, як він ставиться до ваших потреб, інтересів, установок, якими він бачить ваші індивідуальні особливості, як інтерпретує ваші емоційні реакції й думки. Іншими словами, рефлексія у процесі взаєморозуміння — це подвоєне, дзеркальне взаємовідбиття суб’єктами спілкування одне одного. Ідентифікація як механізм дещо схожа на емпатію — так зване афективне “розуміння”, що зводиться до проникнення в переживання іншої людини. Розрізняють три складові емпатії: емоційну, що ґрунтується на механізмі наслідування моторних і афективних реакцій іншої людини; когнітивну, яка базується на інтелектуальних процесах; прогностичну, що проявляється як здатність людини передбачати афективні реакції іншого в конкретних ситуаціях.

Ідентифікації та емпатії притаманне вміння поставити себе на місце іншого. При ідентифікації люди будують свою поведінку відповідно до позиції партнера. У разі емпатії одна людина намагатиметься зрозуміти іншу, взяти до уваги позицію співрозмовника, поспівчувати йому, але діятиме відповідно до своїх уявлень. Як механізм взаєморозуміння розглядають також прийняття ролей (майже те саме, що й рефлексія та децентралізація). Під децентралізацією розуміють зміну позицій суб’єкта внаслідок порівняння та інтеграції її з позиціями, що відрізняються від власної.

Науковці робили спроби описати механізми досягнення взаєморозуміння через певні прийоми. В їх основу було покладено формування нової спільної мови, намагання поступитися партнерові та діалог незалежних. Спільна мова — це найпоширеніший прийом, зокрема, для створення нової групи або сім’ї. Мова, яку конструюють двоє, сприяє їхньому об’єднанню та вияву самосвідомості. Щоб сформувати спільну мову, досягти взаєморозуміння в значимих позиціях, важливо вміти гнучко змінювати свою думку, бути різним — наполегливим і люблячим, веселим і серйозним. Щоб при цьому скоріше зрозуміти іншого, інколи варто відтворювати його поведінку, слова, інтонації, жести тощо. Це є свідченням того, що людину чують, ставляться до неї уважно та серйозно. Це допомагає уподібнитися іншому. Якщо ж з певних причин творчість у виробленні спільної мови відсутня, застосовуються інші прийоми взаєморозуміння — намагання поступитися іншому і діалог незалежних. Реалізація стратегії “поступитися іншому” передбачає, що той, хто стає на цей шлях, готовий відмовитися від якихось своїх інтересів, звичок заради спільної мети.

У тих випадках, коли люди не можуть виробити спільну мову чи відмовитися від індивідуальності та звичок, вони, поступаючись іншому, можуть говорити своєю мовою і розуміти при цьому мову іншого. Коли прийом “діалог незалежних” з метою взаєморозуміння використовують люди, між якими є емпатія, то вони розширюють свої горизонти, і кожний стає духовно багатшим. Якщо діалог незалежних виникає між людьми, які не сприймають одне одного, вони не можуть досягти взаєморозуміння.

Звичайно, досягти взаєморозуміння з колегами, керівництвом і підлеглими, навіть з близькими людьми відповідно до гуманістичної етики не дуже легко. Тому людина, яка не втрачає надії на взаєморозуміння й наполегливо шукає різні способи і засоби спілкування, має досить високий рівень моральної культури.

Поиск по сайту: