Структура моральної свідомості

Моральна свідомість — складний, суперечливий феномен духовної культури, що має свої рівні, форми, структуру. Вона функціонує на двох рівнях — емоційно-почуттєвому та раціо­нально-теоретичному, які існують у взаємодії, єдності, допов­нюючи один одного.

За походженням і змістом моральні почуття є соціальни­ми, вони формуються і розвиваються тільки в суспільстві у процесі взаємодії соціальних індивідів за допомогою вихован­ня і самовиховання. Культура моральних почуттів є виражен­ням міри моральної розвинутості особистості, її здатності до морального резонансу (милосердя, співчуття, співпереживан­ня) і виявляється у вчинках, культурі поведінки. Почуття, пе­реживання є основою мотивів, ідеалів, оціночних уявлень, ціннісних орієнтацій. Цей рівень пов'язаний з реакціями осо­бистості на стосунки між людьми. Реакції виявляються у по­чуттях симпатії, антипатії; любові, ненависті; довіри, недо­вір'я; обов'язку, відповідальності; національної гордості, космополітизму; гідності, вимогливості; егоїзму, альтруїзму тощо.

Раціонально-теоретичний рівень моральної свідомості виражається у системі моральних знань, перш за все, етичних, про норми, принципи, ідеали, оціночні судження, поняття, у яких теоретично обґрунтовується моральність та її елементи. Своїм змістом цей рівень моральної свідомості дає уявлення про те, якою має бути дійсність відповідно до потреб суб'єкта. Це ідеальна проекція того, що бажається, вимагається, необ­хідно бути, тобто загально-історичні абсолютні потреби су­спільного розвитку, що складають одночасно і мету, і засіб та­кого розвитку.

Залежно від носія моральна свідомість поділяється на ін­дивідуальну і суспільну. Головними компонентами індивіду­альної моральної свідомості є моральні почуття обов'язку, совісті, гідності, справедливості тощо — що у сукупності складають емоційно-почуттєвий рівень. Раціонально-тео­ретичний пов'язується з системними знаннями, уявленнями про поняття, їх зміст, взаємозв'язок, наприклад, про добро, зло, щастя, сенс життя, справедливість, відповідальність, що дають уявлення про моральні цінності взагалі і вищі зокрема. Почуттєвий і раціональний рівні індивідуальної моральної сві­домості є основою моральних переконань. Важливою її скла­довою є воля, що концентрує зусилля особистості, перетворює індивіда на активного суб'єкта і переводить переконання, ба­жання, цілі у конкретні дії, вчинки. Індивідуальна моральна свідомість у єдності почуттєвого, раціонального і вольового складників формується у взаємодії з суспільною моральною свідомістю у повсякденній моральній творчості.

Суспільна моральна свідомість, носієм якої є суспіль­ство, акумулює не тільки і не стільки моральну практику су­часників, а значною мірою використовує досвід минулих по­колінь та історичних епох, їх пошуки і досягнення. Суспільна моральна свідомість також структурується за двома рівнями. Основою емоційно-почуттєвого її рівня є моральні почуття, невідрефлектовані моральні судження й відповідні оціночні уявлення, судження. Такий рівень свідомості та її компоненти відрізняються нечіткістю, суперечливістю і пов'язані з безпо­середніми потребами людини, носять більш конкретний, по­єднаний з інтересами соціальних груп, спільнот, прагматич­ний, утилітарний характер. Раціонально-теоретичний рівень суспільної моральної свідомості спрямований на вирішення головних питань сенсу життя, має чіткий, послідовний, раціо­нальний і системний характер. Це за своєю сутністю — мо­ральна філософія, або етика. У моральній діяльності (аспек­тах) і моральних відносинах реалізуються моральні почуття, знання, переконання, уявлення людей про моральні цінності.

Моральна свідомість характеризується універсальністю, здатністю все зробити об'єктом свого судження і оцінки з по­зицій абстрактних принципів дійсної людяності.

Суспільна моральна свідомість — цілісний феномен, де теоретичний рівень відбивається у системі понять. Поняття моральної свідомості відіграють важливу роль у духовно-прак­тичному освоєнні світу. Вони, з одного боку, — інструмент пізнання моральної сфери життя, з іншого — ступені пізнан­ня, які доповнюють і закріплюють отримані знання. Зміст по­нять моральної свідомості наповнюється й змінюється з істо­ричним розвитком людства (етносів, націй), світової (національної) духовної культури. Специфіка понять мораль­ної свідомості у тому, що вони своєрідно відбивають моральне життя суспільства, спільнот і людини, використовуються для оцінки різних дій, вчинків як людини, так і інших соціальних суб'єктів.

Найбільш чітко, всебічно поняття моральної свідомості опрацьовуються моральною філософією (етикою, що опри­люднює вищий професійний рівень теоретичної моральної свідомості), а найбільш складні, суттєві з них, що відбивають вузлові сфери морального життя, отримують категоріальний статус (добро і зло, сенс життя і щастя, обов'язок і совість, моральний вибір і відповідальність, любов тощо). Становлен­ня й змістовна своєрідність більшості понять і категорій ети­ки знайшли своє відображення в історії етичної думки. Ус­кладнення морального життя, розвиток духовної культури, постановка і опрацювання теоретичних проблем моралі, зок­рема, вели до того, що категоріальний апарат етики, поняття моральної свідомості стали більш змістовними.

Отже, слід особливо підкреслити: поняття моральної сві­домості та етичні категорії нетотожні. Поняття моральної сві­домості формуються в процесі безпосереднього відбиття, опа­нування і оцінки соціальних відносин, поведінки людей у суспільній та індивідуальній свідомості. Категорії — це ре­зультат наукового дослідження, філософського узагальнення, констатації, вони належать етиці як науці про мораль.

Простими та історично першими чинниками морального знання були норми. У всіх випадках норма виступає способом вираження належного і несе у собі повеління, вимоги, які треба виконати для досягнення певної мети. Це можуть бути настанови, правила, приписи, заборони («не вбий», «не вкра­ди», «поважай батька і матір» тощо). Моральна норма — найпростіша форма суперечливої єдності сущого (реального) і належного (ідеального) у моралі, визначає поведінку у типо­вих ситуаціях, складність життєвих ситуацій, доводить, що норми як одиничний припис можуть суперечити одна одній, тоді з'являється необхідність морального принципу. Це уза­гальнене вираження моральних вимог до людини, що спрямо­вують її діяльність у певній сфері життя, визначають головну лінію її поведінки, життєвої орієнтації. Це несучі конструкції моральної свідомості, узагальнені світоглядні орієнтації, що спрямовують лінію поведінки, визначають характер стосунків людей, сенс їх життя (гуманізм, патріотизм і космополітизм, колективізм і індивідуалізм, егоїзм і альтруїзм тощо). Прин­ципи об'єднують і пронизують моральні норми.

Мораль регулює поведінку людини, оцінює її вчинки, дії соціальних суб'єктів, тому важливе місце у структурі теоре­тичного рівня моральної свідомості посідає моральна оцінка. Вона є уявленням про моральні цінності вчинків, дій, їх від­повідність належному. У моральній оцінці використовуються уявлення про добро і зло, справедливе і несправедливе, чесне і безчесне. Вона виражається у схваленні чи засудженні відпо­відної поведінки, вчинків особистості, дій соціальних інститу­цій, суб'єктів.

Поступово у процесі розвитку моральності у моральній свідомості виробляються уявлення про моральні якості осо­бистості, її чесноти, що роблять її здатною жити відповідно до вимог моралі. У моральних якостях особистості конкрети­зуються ціннісні уявлення моральної свідомості про добре і зле, праведне і грішне у характеристиці людини. їх зміст від­биває вимоги до людини як суб'єкту моральних відносин.

Також поступово складається поняття морального Ідеалу як гіпотетичного образу морально досконалих суспільства і людини, як кінцева мета, до якої спрямовано моральний роз­виток. Моральний ідеал особистості постає у моральній свідо­мості як критичне відкидання недосконалої дійсності і духов­не перетворення її для власного розвитку і вдосконалення. Уявлення про суспільний моральний ідеал відбивали і відбивають недосконалість реального життя і надію на краще май­бутнє, досконале життя (літературно-художні пошуки май­бутнього, соціально-філософські утопії).

Важливим елементом і поняттям моральної свідомості є ціннісна орієнтація як здатність моральної свідомості по­стійно за різних обставин спрямовувати думки й дії людини на досягнення певної моральної мети і результату. Моральні цінності орієнтують і формують свого роду тривалий план по­ведінки й діяльності людини. Одна з найпоширеніших дефіні­цій цінності, яка довгий час була загальноприйнятою, визна­чала цінність як суб'єктивну значущість певних явищ реальності, тобто їхню значущість з точки зору людини, су­спільства та їх потреб. Існують два типи цінностей: цінності, сенс яких визначається наявними потребами й інтересами людини, які обслуговують самоствердження особистості, і цінності, що надають сенсу існуванню самої людини, які тво­рять і відроджують людину в певній, принципово новій якос­ті. Цінності другого типу в сучасній літературі інколи назива­ють вищими, або культурними, або сенсожиттєвими, або й просто самоцінностями, оскільки щодо людського суб'єк­та вони є чимось самостійним, самодостатнім і, отже, таким, що принципово вимагає морального ставлення до себе.

Поиск по сайту: