Паперово-кредитна грошова система

Металеві грошові системи були замінені паперово-кредитними, які, незважаючи на нерозмінність грошей на дорогоцінні метали, також здатні забезпечити стабільність грошового обігу. Але в них наголошується не на кількості золота чи срібла, що зберігається сховищах емісійного банку, а на спроможності грошових влад дотримуватися законів грошового обігу і головних правил грошової емісії.

В основу функціонування паперово-кредитних грошових системах покладено принцип забезпечення емісії грошей. З огляду на це провідними суб'єктами емісійної діяльності на ринку грошей є центральний банк держави, який здійснює їхню первинну емісію, та комерційні банки, через які гроші безпосередньо надходять в обіг. Центральний банк у своїй емісійній діяльності має керуватися реальними потребами економіки, а не вимогами уряду. Кредитна емісія при цьому отримує два канали: кредити комерційним банкам та кредити уряду.

Якщо в економіці не вистачає грошей і спостерігається попит на кредитні ресурси, банки і звертаються до центрального банку за кредитами. Забезпечення таких кредитів є цінні папери чи майнові права, які банк отримав у заставу від своїх позичальників, коли видавав їм кредит. Таким чином, отримуючи кредиту центральному банку, комерційний банк фактично рефінансує видані ним кредити. Тобто забезпеченням кредиту центрального банку слугує той кредит, що виданий позичальнику комерційного банку. Нові отримані кошти комерційний банк знову видає в кредит суб'єктам господарювання та фізичним особам збільшуючи таким чином кількість грошей в обігу.

Центральний банк має можливість регулювати попит комерційних банків на кредити, використовуючи для цього такий інструмент, як облікову ставку. Саме її покладено в основу процентної ставки за кредитами рефінансування. Якщо центральний банк прагне здійснити емісію грошей, він зменшує розмір облікової ставки, заохочуючи тим самим комерційні банки брати в нього кредити. Коли ж, на думку центрального банку, грошей в обігу забагато, він збільшує облікову ставку, і банкам невигідно брати в нього в кредит. При цьому також відбувається зменшення кількості грошей в обігу, бо комерційні банки продовжують віддавати колись позичені в центрального банку кошти.

Забезпеченням для кредитування уряду є державні цінні папери, які за умовами їхнього випуску мають бути погашені у визначений термін. Центральний банк як агент уряду займається розміщенням таких цінних паперів серед економічних суб'єктів та здійснює з ними операції на відкритому ринку.

Якщо банки чи інші юридичні особи, а також населення купують державні цінні папери, вони у цей момент відмовляються від купівлі вироблених товарів і послуг та надають ці гроші уряду для фінансування його видатків. У такій ситуації емісії грошей не спостерігається Але якщо центральний банк виконував державні цінні папери на відкритому ринку, він сплачує комерційним банкам визначену суму, яка залежить від ринкової вартості цих цінних паперів Так відбувається збільшення кількості грошей в обігу, бо отримані кошти банки спрямовують для кредитування своїх позичальників.

Зворотні процеси спостерігаються в тому випадку, коли центральний банк, прагнучи зменшити кількість грошей в обігу, продає державні цінні папери зі свого портфеля комерційним банкам. При цьому необхідно встановити на них вигідну для банків ціну інакше вони не матимуть сенсу інвестувати свої кошти у такий вид активів.

Ще одним каналом емісії грошей у паперово - кредитних грошових системах є їхній в обмін на іноземну валюту. Якщо в обігу недостатньо грошей, центральний банк встановлює в вигідний для комерційних банків курс, банки прагнуть продати іноземну валюту, а отримані за неї національні грошові одиниці надходять в економіку.

3 іншого боку, намагаючисьобмежити кількість грошей в обігу, центральний банк продає банкам іноземну валюту зі своїх золотовалютних резервів, вилучаючи таким чином кошти в національній валюті. Отже, основним регулятором у паперово- кредитних грошових системах є центральний банк держави, який здійснює емісію грошей в обіг та вилучає з нього надмірні обсяги коштів.

Його операції на грошовому ринку повинні перш за все, ґрунтуватися на тенденціях економічної кон'юнктури, що спостерігаються в кожний конкретний момент. І хоча сучасні гроші не мають жодної дорогоцінної основи, за умови відповідальних і зважених дій центрального банку вони будуть забезпечені національним багатством, стійким станом виробництва та національної економіки.

Висновки:

Таким чином:

ž грошово- кредитна політика - це сукупність заходів у сфері грошового обігу і кредитних відносин, які проводить держава;

ž ключовою функцією центрального банку є - розробка та реалізація грошово-кредитної політики.

Поиск по сайту: