АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Політична думка в Україні кінця 19 - початку 20 ст

Читайте также:
  1. II етап-1993 р. - липень 1994 р. (етап початку масової малої та великої (акціонування) приватизації (роздержавлення), або законо-декрето-указовий період)
  2. II. Світовий освітній простір і система освіти в Україні.
  3. Аграрні реформи в Україні
  4. Аналітична оцінка людського потенціалу в Україні та країнах світу
  5. Антимонопольне законодавство в Україні.
  6. АРХЕОГРАФІЧНІ УСТАНОВИ ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ.
  7. Бароковий світогляд в Західній Європі та Україні
  8. Блок 8-23. ГЕОЕКОЛОПЧНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ.
  9. Блок 8-4. ГЕОГРАФІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ ДО ПОЧАТКУ XX СТ.
  10. Валютна політика України в сучасних умовах. Органи валютного контролю в Україні.
  11. Вибір моделей макроекономічної політики в Україні.
  12. Вибори в Україні

Цей етап розвитку соціально-політичної думки в Україні пов'язаний з постаттю відомого вченого та політичного діяча М. Драгоманова. Він поділяв марксистські ідеї про соціалізм як більш прогресивний лад і позитивно ставився до спенсерівської теорії еволюції.

- висунув теорію існування України на умовах автономії в демократичній РФ

- єдиний шлях переходу до нового політичного ладу окрім еволюції – мирні рухи широких народних мас

- Прагнув до соціалізму, але казав, що це справа далекого майбутнього

- розгляд нац питання: в ідеях і цілях розвитку – інтернаціональне, загальнолюдське, а ґрунт чи основа суп розвитку – національне.

- прихильник громад

- чим більше в сус-ві політичних свобод, тим більше в ньому національних прав

М.С.Грушевський (1866— 1934). Він проголошував ідею пріоритетів інтересів народу, суспільства над інтересами держави, основа укр. народу – селяни, а головна його мета – земля і воля. Проте Грушевський стояв на засадах федерації, розглядаючи її не як втрату волі, а як шлях до нових можливостей розвитку, проте умовою була лише демократична федерація, а інакше він відстоював позиції незалежності.-

В.Липинський. Тільки власна держава врятує народ від розкладу та кривавої анархії. Ідеологія – рушійна сила нац відродження. Українна має бути незалежною монархією спадкового характеру з обов'язковою передачею успадкованої гетьманської влади. Вважав можливим союз з Росією та Білоруссю. Великого значення надавав суб’єктивному фактору при формуванні держави.

Політична програма базувалася на:

1) гарантія недоторканості особи;

2) забезпечення права приватної власності на землю;

3) проведення аграрної реформи;

4) об'єднання всіх українських земель

Д.Донцов інтегральний націоналіст

- націоналізм – світогляд, до має стимулювати всі починання людини

- головна мета – воля до влади

- прихильник сосіального даврвінізму

- ніякого самовизначення для інших народів, що проживають на Україні

- політичний сепаратизм

- гуманізм та демократія несумісні з нац ідеєю

 

 

9 (3) Політичне вчення (латинською мовою – доктрина) є основоположним принципом діяльності суб’єктів політичного процесу, заснованим на певній політичній ідеології. У політичній доктрині відбивається бачення політичної системи, шляхів її розвитку, функціонального призначення, засобів і методів вирішення політичних проблем, вибору політичних пріоритетів. З її допомогою визначаються конкретні напрямки здійснення політичної влади, змінюється характер політичних інститутів, ціннісні орієнтири і зміст політичних принципів і норм, фіксується зв’язок певних політичних ідей та інтересів.

Існування політичного вчення може бути пов’язане з політичною системою в цілому, окремими її сторонами чи регіональними політичними явищами. Звідси можлива класифікація на загальносоціальні, локальні й регіональні політичні доктрини. Так, прикладами загальносоціальних політичних учень можуть бути неоконсерватизм, неолібералізм, ісламський фундаменталізм, локальних – панарабізм і пантюркізм, регіональних – сіонізм чи маоїзм.

Таким чином, політична доктрина є органічною складовою політичної системи суспільства, завдяки їй можна судити про спрямованість політичного життя в цілому, діяльність політичних партій і рухів. Політичні доктрини лежать в основі програмних документів, використовуються у передвиборних кампаніях, виступають у якості засобів розрізнення партій і рухів в умовах боротьби за політичну владу. Через політичні доктрини політичні суб’єкти індивідуалізуються, а також об’єднуються чи розпадаються.

Можливості для реалізації політичної доктрини створюються тоді, коли політичні суб’єкти, що її поділяють, перебувають біля керма державної влади. Водночас плюралізм більшості сучасних суспільств не дає правлячій партії чи коаліції можливості здійснювати власну політичну доктрину без урахування думок інших політичних суб’єктів і положень тих політичних учень, яких вони дотримуються. Тим самим створюються умови для урахування багатоманітності інтересів і для досягнення згоди при реалізації політичної доктрини.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)