Державницькі ідеї В.Винниченка

Яскраву сторінку в історії політичної думки України 20 ст. вписав В. Винниченко. Ядром його політичної концепції була державницька ідея, сутність якої він визначає так: “Поки що людство розбите на окремі національні колективи, які переважно звуться державними, то очевидно, що найкращим засобом збереження його життя і розвитку кожної нації є державність, себто комплекс тих інститутів економіки, політики, культури, які діють на території, населеній національними колективами, які зв´язують його в компактну цілісність, які забезпечують його розвиток у сучасному і майбутньому. Нація без державності є покалічений людський колективний організм. Через те так жагуче всі так звані “недержавні нації” прагнуть своєї держави, через те так само окремі члени її віддають сили свої на здобуття її й тому з такою ненавистю ставляться до тих, хто стоїть на заваді цьому, себто, які тримають їхній колектив у покаліченому стані”.
Будучи справжнім соціалістом, В. Винниченко цілком відкидає радянсько-більшовицький соціалізм, називаючи його тупим, диким, повним терору, крові, насильства, неймовірного страждання, бо творці його не про соціалізм думали, а про виборчу боротьбу, дисципліну, престиж, захоплення влади. Доба справжнього соціалізму, соціалізму свободи, веселості, радості ще не настала.
В. Винниченко пропонує свій варіант творення соціалізму, який він назвав “колектократизацією”. Його суть в об´єднанні, “себто: негайно, але без зброї, почати переводити приватну власність на засоби продукції на колективну. Не державну, а колективну, це різниця… Не націоналізація, а соціалізація. Краще сказати: колектократія, себто влада колективна. Ще простіше… організація кооператорів продукційних, торговельних, фінансових, аграрних і таких інших, колектократизація всього національного господарства…”.
В. Винниченко закликає соціалістів, комуністів і радикалів погодитися на ідеї “інтенсивної кооперації господарства” й законодавчим, безкровним шляхом за кілька років перейти на колектократизацію. Які її переваги? Кожен робітник знатиме, що він працює не на хазяїна, приватного чи державного, а на самого себе.., а продуктивність праці в колектократії повинна бути настільки більша, наскільки більше є ціле за частини”.
Як собі уявляє В. Винниченко цей мирний, законодавчий шлях? Він пропонує Асамблеї прийняти ряд законів, які сприяли б цьому заходові. Наприклад: “Закон про обкладання великих підприємств спеціальним податком на розвиток коопераційних майстерень і фабрик”, “Закон про передачу в колектократичну власність деяких націоналізованих підприємств”, “Закон про участь робітників у прибутках підприємств” і т.д. Його соціалізм бачився сонячним, радісним і щасливим, але, беручи безпосередньо участь у його побудові в Україні, він припустився низки фатальних для держави помилок.

Поиск по сайту: