Тема 5. Діагностика потенціалу підприємства

1. У чому полягає особливість «ресурсного» підходу до розуміння сутності потенціалу підприємства і як це впливає на методику його оцінки?

2. Які діагностичні завдання щодо потенціалу супроводжують обґрунтування поточних (тактичних) рішень на підприємстві?

3. Як саме потрібно діагностувати потенціал у процесі обґрунтування стратегічних рішень?

4. Що таке гнучкість виробничої системи і як її оцінюють?

5. У чому особливість кінематичної оцінки спроможності підприємства до розвитку і використання потенціалу?

1. Потенціал промислового підприємства розглядається як здатність підприємства до виробництва й реалізації конкурентоспроможної продукції, за умов раціонального використання існуючих ресурсів і можливостей, в обсягах, необхідних для забезпечення ефективного функціонування підприємства відповідно до його стратегічних і тактичних планів розвитку.

Ресурсний підхід (обліково-звітний) зорієнтований на визначення потенціалу підприємства як сукупності ресурсів, оцінює його величину як суму фізичних і вартісних оцінок окремих складових. Прихильники цього напрямку стверджують, що при оцінці потенціалу необхідно виділити матеріально-технічні, трудові, фінансові ресурси, які мають вплив на досягнення максимальних результатів діяльності підприємства.

2. Тактичні рішення супроводжуються оцінкою використання наявного потенціалу. Підприємство як системний інтегратор поєднує ресурси у різних функціональних підсистемах: техніко-технологічній, виробничій, кадровій, фінансовій, інформаційній тощо. Кожна з них може бути оцінена крізь призму використання ресурсів комплексами показників.

3. Обґрунтування стратегічних рішень пов’язано зі змінами потенціалу, процесами відтворення ресурсів. Діагностичні дослідження при цьому базуються більше на результативному підході до оцінки потенціалу. Прихильники «результативного» підходу рекомендують обмежуватись вивченням фактичної результативності діяльності, приймаючи незмінною ефективність використання ресурсів і простежуючи динаміку їх зростання. У цьому випадку узагальнюючим показником оцінки потенціалу виступають показники ресурсомісткості.

4. Гнучкість виробничої системи – здатність виробничої системи змінювати широту свого профілю без суттєвої зміни затрат.

Якщо оцінювати рівень гнучкості кількісно, слід обчислити темпи зростання, мінливості (різноманітності) об’єктів виробництва, затрат, що обумовлені змінами у виробничій системі за один і той самий період часу. Узагальнюючий показник гнучкості виглядатиме таким чином:

Г = Ір / Із,

де Г – рівень гнучкості виробничої системи за певний період, коеф.;

Ір, Із – індекси зміни, відповідно, різноманітності й витрат, коеф.

Якщо загальний показник гнучкості перевищує одиницю, виробнича система ідприємства є гнучкою.

5. Згідно з кінематичним підходом, підприємство, яке протягом тривалого часу розвивається високими й стійкими темпами, набуває своєрідної інерції зростання. Вона сама по собі може бути джерелом подальшого руху, якщо при цьому не «проїдається» потенціал. Зіставленням темпів зростання кінцевих показників підприємства і, відповідно, показників ефективності можна визначити різновид економічної динаміки. Якщо вказане співвідношення не перевищує одиниці, значить, підприємство «проїдає» свій потенціал, і ця тенденція має бути оцінена відповідно.

Поиск по сайту: