Перепис населення

У ролях: автор, дід, баба, переписувач населення.

Автор: Жили-були собі дід та баба. Ото вечорами дід тютюн товче, а баба безкінечні серіали про любов дивиться по телевізору. Але одного разу баба з телевізора ось що почула.

Баба: Діду, діду! От старе та глухе, ти чуєш, чи ти не чуєш? Нас переписувати будуть! Он що в новинах Алла Мазур сказала!

Дід: Сама ти глуха, як пень! Я ще вчора в газеті прочитав, що усіх перепишуть. До ноги.

Баба: Де? Коло якої ноги?

Дід: Хто?

Баба: Та газета ж!

Дід: Та не коло, а навколо! А газету я скурив. Ото вже луб’я старе!

Баба: Ну, ти, стариган… Скурив? Так там же була, ота, як її, важна інформація… А тепер що? Як тепер будемо жить і без інформації? Хоч вовком вий посеред хати. Туди її в ковіньку. Добре, діду, що хоч телевізор скурити не можна.

Дід: Ага, бо здуріла б без тої любові!

Баба: Якої такої любові? Де в тебе тая любов?

Дід: Та не в мене, а в твоєму, тому, си-и-риалі.

Баба: То там хоч любов ота сир-а-льна, гріє, а тут в хаті холодно, треба піч розтопити, боки хоч нагрію. Діду, дай сірники. дрова підпалю. Без вогню любов не нагріє.

Дід: Нема сірників.

Баба: Як це так – нема! А де?

Дід: Так скурив же! Чи ти не чула?

Баба: Сірники?

Дід: А чим, по-твоєму, я люльку запалював, га?

Баба: Ну, то як такий розумний, що й сірників в хаті нема, то їдь на базар та купляй сірники!

Автор: Хоч як дід не пихтів, хоч як дід не кряхтів, але таки мусив бабу послухати і поїхати на базар по ті сірники. А на порозі бабі й каже.

Дід: Піду я, бабо, на базар. А ти ж дивися, як прийдуть переписувати населення, то гляди нічого не переплутай, а все кажи як у тій прокуреній газеті.

Баба: А як там писалося? Я по чім знаю?

Дід: Ото як будуть питати тебе, де дід, то скажеш, що пішов на базар, як запитають, скільки років мені, то скажеш – 70, як запитають тебе, де бичок, то скажеш, що продали, а коли запитать, скілько-то в нас дітей, то скажеш - 10. Тільки ж дивися, нічого не наплутай. Все так кажи, як у тій газеті писалося.

Автор: Пішов дід. Як тільки старий у двері, так і переписувач в хату. Не забарився.

Переписувач населення: Доброго дня, бабусю!

Баба: Що ви каєте?

Переписувач населення: Та ж кажу – доброго вам дня! (кожного разу говорить голосніше, бо баба глуха).

Баба: А-а-а… Здорові були!

Переписувач населення: А де ваш дід?

Баба: Що ви каєте?

Переписувач населення: Питаю, де ваш дід?

Баба: А-а-а-а… Продала на базарі!

Переписувач населення: Що ви таке, бабо, кажете?

Баба: Що кажу, те й пиши!

Переписувач населення: А де ж ваш бичок?

Баба: Що ви каєте?

Переписувач населення: Кажу – де ваш бичок?

Баба: А-а-а… На базар пішов!

Переписувач населення: Що ви, бабо, таке мелете?

Баба: А що мелю, те й пиши!

Переписувач населення: А скільки ж у вас дітей?

Баба: Що ви каєте?

Переписувач населення: Питаю, скільки у вас дітей?

Баба: Та не кричи, не глуха! Та 70, 70!

Переписувач населення: О-о-о… (до глядачів) Все! Звільняюсь! Ця баба з розуму зведе! В мене вже криша їде!

Баба: Що ви каєте?

Переписувач населення: Кажу, що в мене криша їде!

Баба: Що ви каєте?

Переписувач населення: Криша їде!

Баба: Чия? Куди їде?

Переписувач населення: Криша.

Баба: То дідові скажіть, він вам кришу поправить. Молотком де вдарить, а де дрюком підіпре!

Переписувач населення: Ні-і, не треба, не дай Боже, іще такого діда, як оце ви, переслухати, вуха не витримають! (тікає зі сцени)

Баба: То не страшно, поправимо, у мене старшенький на вухогорлоноса вчиться, поможе.

Поиск по сайту: