Засоби формування екологічної свідомості

Екологічне виховання

„Гадаємо, що школа майбутнього повинна найповніше використовувати для гармонійного розвитку людини все, що дає природа і що зможе зробити людина для того, щоб природа служила їй. Уже через це ми повинні берегти і поповнювати природні багатства, які маємо”.

В.О. Сухомлинський

План

1. Суть та завдання екологічного виховання.

2. Етапи формування екологічного виховання в сучасній ЗОШ.

3. Екологічна культура як результат екологічного виховання.

1.

Сучасні масштаби екологічних змін створюють реальну загрозу для життя людей. Забруднення атмосферного повітря у багатьох містах України досягло критичного рівня.

Екологічне виховання – систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури.

Завдання екологічного виховання

1. Сприяти накопиченню екологічних знань.

2. Виховувати любов до природи, прагнення берегти та примножувати її.

3. Формувати вміння і навички діяльності в природі.

2.

Етапи екологічного виховання (здійснюються на всіх етапах навчання дитини).

І. Перший етап (молодші школярі) – формуються перші уявлення про навколишній світ, або про живу і неживу природу, про ставлення до природи, що виявляється в конкретній поведінці на емоційному рівні.

ІІ. Другий етап (5 – 7 класи) і ІІІ. третій (8 – 9 класи) передбачають накопичення знань про природні об’єкти, закономірності розвитку та функціонування біологічних систем, аналіз і прогнозування нескладних екологічних ситуацій, закріплення нормативних правил поведінки в навколишньому середовищі. Поглиблюються і розширюються знання про явища і закони природи, розкриваються причини екологічної кризи та обґрунтовуються шляхи збереження природних комплексів.

ІV. Четвертий етап (10 – 12 класи) – завершується узагальнення здобутих екологічних знань, здійснюється моделювання простих кризових ситуацій. У навчальні програми запроваджуються інтегровані курси різних природничих дисциплін.

Любов до природи слід виховувати з раннього дитинства.

„Дітей, що не вміють ще ходити, – писав Г.Ващенко, – треба частіше виносити на свіже повітря, щоб вони могли бачити рідне небо, дерева, квіти, різних тварин. Все це залишається в дитячій душі, осяяне почуттям радості, і покладе основи любові до рідної природи ”.

Засоби формування екологічної свідомості.

1) Система предметів природничо-географічного циклу.

Біологія і географія розкривають дітям світ рослин, тварин, середовище, що оточує. Фізика і хімія дають комплекс політехнічних знань, наукові засади і принципи сучасного виробництва. Історія, правознавство показують неприпустимість варварського ставлення до природи.

2) Система предметів естетичного циклу розкривають естетичну сутність природи, її неповторну красу, вплив на людину.

3) Залучення учнів до природоохоронної діяльності: шкільні лісництва, садівництво, робота в мисливських господарствах та ін.; робота санітарних загонів захисту довкілля, загонів боротьби з браконьєрами (діють при лісництвах і рибгоспах); групи швидкої допомоги звірам і птахам у зимовий період; кутки природи в школах, будинках школярів.

4) Туристично-краєзнавча робота спрямована на прищеплення школярам навичок правильної поведінки в місцях відпочинку, в лісах і на річках.

3.

Результат екологічного виховання – сформована екологічна культура людини, що характеризується:

1) різнобічними глибокими знаннями про навколишнє середовище (природне і соціальне);

2) наявністю світоглядних ціннісних орієнтацій щодо природи;

3) екологічним стилем мислення і відповідальним ставленням до природи та свого здоров’я;

4) набуттям умінь і досвіду вирішення екологічних проблем (насамперед на місцевому локальному рівнях);

5) безпосередньою участю у природоохоронній роботі;

6) передбаченням можливостей негативних віддалених наслідків природо-перетворювальної діяльності.

Поиск по сайту: