Методи вивчення соціальним педагогом творчої дитини

Соціально-педагогічна робота з обдарованими дітьми і їх батьками

Не підлягає сумніву, що ключовою фігурою у створенні освітнього й виховного середовища, що сприяє розвитку творчої природи обдарова­ної дитини є педагог, у тому числі й соціальний педагог. У свою чергу це висуває особливі вимоги до його професійної й особистісної підго­товки. Тут уже недостатньо високої предметної підготовки, оскільки навчання починає набувати розвиваючого характеру. Підготовка педа­гога, крім предметної, повинна містити в собі:

— уявлення про те, що таке обдарованість і особливості розвитку обдарованих дітей;

— розуміння того, що таке розвиваюча освіта, у чому її відмінність від традиційних форм навчання й виховання;

— знання психологічних закономірностей і особливостей вікового й особистісного розвитку дітей;

— знання про те, що таке загальноосвітнє середовище, його різнови­ди (сімейне, молодшо-шкільне, середньо-шкільне, старшо-шкільне, позашк­ільне, додаткове й стихійне), хто є його суб’єктами, які теми освітнього середовища (догматична, творча та ін.), типи взаємодії між суб’єктами (авторитарний, демократичний, гуманістичний та ін.);

— знання методів психологічного й дидактичного проектування навчального процесу;

— уміння реалізувати різноманітні способи педагогічної взаємодії між різними суб’єктами освітнього середовища (з учнями наодинці й у групі, з батьками, колегами-вчителями, зі своїм керівництвом);

— уміння стати в рефлексивну (самоусвідомлюючу) позицію по відношенню до того, що вчити, як учити, навіщо вчити.

Функції соціального педагога, що працює з обдарованими дітьми:

— виявлення, навчання й розвиток обдарованих дітей;

— психолого-педагогічний супровід і підтримка авторських й інноваційних навчальних програм освітніх технологій, що застосовуються в роботі з обдарованими дітьми;

— участь у проектуванні й реалізації освітнього середовища, яке сприяє розкриттю творчих здібностей учнів;

— вивчення вікових та індивідуальних особливостей обдарованої дитини;

— робота з сім’єю, з проблеми навчання й розвитку обдарованої дитини;

—використання позашкільного освітнього середовища для навчання й розвитку обдарованих дітей;

— проведення діагностики (розкриття причин появи тих або інших соціальних або психологічних "перепон" розвитку обдарованої особис­тості);

— прогнозування (передбачення можливих наслідків розвитку);

— розробка педагогічних рекомендацій, які сприяють оптимальному навчанню й розвитку обдарованої дитини.

Методи вивчення соціальним педагогом творчої дитини

Здібності є якісною характеристикою вивчення кожної особистості. Високий рівень розвитку здібностей слід вважати обдарованістю. Одночасно, обдарованість — це не лише своєрідне поєднання здібностей лю­дини, а ще й "своєрідний" сплав її особистісних характеристик. У зв’язку зі складністю психологічної структури обдарованості необхідно при її діагностиці визначити не лише рівень розвитку конкретного виду здібно­стей, а й "віднайти" риси характеру, які сприяють творчим успіхам осо­бистості: її внутрішні установки, мотиви, стиль поведінки, специфіку спілкування.

При розробці діагностичних процедур необхідно визначити міру спрямованості особистості на навчальну діяльність, готовність до самостійності, вольового напруження, досягнення успіху. Здібна дитина з яскраво ви­раженою спрямованістю на творчий підхід до улюбленої справи, як пра­вило, виявляє при цьому підвищений розумовий тонус. Труднощі "вимірювання" цього тонусу полягають у наявних відмінностях між дітьми за показниками їхньої рухової експресії, нервової витримки, темпу та рит­му мислительної діяльності. Діагностичні характеристики, що є різними у дітей, наочно ілюструють відмінності у процесі їхньої мислительної діяльності та "стилю" працездатності. Усе це зобов’язує ретельно роз­робляти програми спостереження за процесом навчальної діяльності, за­лучати учнів до навчальних і творчих завдань.

Матеріали спостережень, які проводяться в різноманітних шкільних ситуаціях (а також у родинах) дозволяють зібрати дані для попередньої й більш точної характеристики учнів. Важливо при цьому зіставляти такого роду відомості. Однак спостереження далеко не завжди подають нам інформацію про внутрішнє спонукання та стан здібної дитини в процесі її діяльності. У цьому плані необхідно використовувати методи опитування самого учня.

При складанні опитувальних листів, анкет, інтерв’ю необхідно отри­мати довідку про динамічні характеристики як у самої здібної дитини, так і в конкретного кола експертів (батьків, учителів, ровесників). Важ­ливо зафіксувати через відповіді респондентів підвищену потребу особи­стості в розумових діях, схильність до занять з високою мірою захопле­ності, міру прояву її інтелектуальних та творчих поривань, кмітливість та винахідливість.

Розробка шкільними психологами й соціальними педагогами методич­них процедур діагностики здібностей мають на меті встановлення конк­ретного спектру умов, що впливають на розвиток обдарованої особис­тості. У цьому плані слід зрозуміти думки самих дітей щодо тих умов, за яких їм "добре думається", "добре працюється": індивідуально або в колективі, а також місце, час, настрій, особливості переживань, якщо є конкретні перешкоди тощо. Крім того, необхідно "дізнаватись" про дум­ки батьків, учителів, ровесників — свідків їхньої пізнавальної актив­ності та продуктивної діяльності.

Опитувальні листи можна підготувати з конкретного переліку тверд­жень, які розкривають характер дій батьків та вчителів і культивуються ними у процесі праці, спілкування та організації дозвілля дітей. Зміст тверджень має бути таким, щоб отримати інформацію про конкретну "технологію" родинного, дошкільного та шкільного виховання обдаро­ваної дитини, рівень психологічної культури та педагогічної майстер­ності педагогів. В опитувальний лист бажано включати не більше 10-15 тверджень.

Дані, отримані в результаті опитування батьків (учителів, вихова­телів), дозволяють визначити стиль, різноманітність способів, характер їхніх стосунків у спільній праці та під час спілкування з іншими дітьми. Одночасно такі матеріали дають можливість побачити риси характеру дитини.

Однак кожен з учнів постійно перебуває також і серед своїх ровес­ників. У шкільних ситуаціях думки ровесників, їхня оцінка та ставлення можуть багато змінити у її поведінці. Саме тому важливою є інформація однолітків при вивченні здібностей школяра.

При розробці інтерв’ю зі здібною дитиною педагог, психолог має передбачити момент знайомства та ретельний аналіз її навчальних та творчих досягнень. Використовуючи метод інтерв’ю, можна глибше вив­чити бажання або прагнення здібної дитини діяти, стимулювати, контро­лювати та оцінювати себе саму.

Аналіз навчальної та творчої продуктивної діяльності дозволить соціальному педагогу й психологу отримати інформацію про джерела її творчого задуму, терміни виконання, причини переробки задуманого образу, міру задоволення від того, що власноручно зроблено, бажання рекламу­вати свій успіх. У ході аналізу навчальної та творчої діяльності дітей увага дослідника має акцентуватися на критеріальних ознаках, закладе­них у схему аналізу (як кількісного, так і якісного). У схему аналізу треба закладати ті критеріальні питання, що відбивають суть поняття ("оригінальність"). Мабуть, найбільші труднощі виникають під час виз­начення "почерку" майстерності, при оцінюванні якого завжди спостері­гаються великі розбіжності між експертами.

Оцінка творчого потенціалу за допомогою спостережень, опитувань, анкет та аналізу продуктивної діяльності не виключає застосування спец­іально розроблених експериментальних завдань, складання яких передба­чає оперативне збирання широкого кола інформації.

Поиск по сайту: