|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Лекція 2. Методологія економічної науки й сучасні моделі розвитку економічної теоріїПлан лекції 1. Сучасні економічні теорії та методологія їх аналізу 2. Структура методологічних досліджень. Методи сучасного економічного аналізу 3. Нова парадигма економічної теорії — методологічна основа сучасних економічних досліджень
Сучасні економічні теорії та методологія їх аналізу Як відомо, сучасна економічна теорія використовує різноманітний спектр прийомів і способів дослідження свого предмета, які й визначають зміст їх методу. Взагалі-то метод економічної теорії — це сукупність прийомів, способів і принципів пізнання економічних явищ і процесів та законів розвитку економічних систем. Більш глибоке поняття методологія (від метод і логія) науки – являє собою вчення про принципи побудови, форми і способи наукового пізнання. Фундаментальний принцип методології економічної теорії полягає в системному підході до аналізу. Його використовують як у загальнонаукових так і в спеціальних для економічної теорії методах пізнання. Основні загальновідомі методи: § діалектика; § наукова абстракція; § аналіз і синтез; § поєднання історичного і логічного підходів; § індукція і дедукція; § економічне моделювання; § економічний експеримент тощо. Особливого значення в сучасних економічних дослідженнях набувають філософські принципи. Використання законів і принципів філософії, обґрунтованих німецьким філософом Г.Гегелем, дозволяє більш глибоко пізнати явища дійсності в їх розвитку і саморусі. Універсальним методом економічного дослідження стає діалектика багатоманітності, багатогранності та мінливості, а відтак визнання нелінійності та багатоваріантності суспільного прогресу, циклічності та ймовірності виникнення певних віртуальних шляхів розвитку економічної системи. У свою чергу, важливо врахувати і еволюцію методологічних основ аналізу економічних процесів - від монізму (стосовно побудови теорії у формі логічно послідовного розвитку) до плюралізму (визнання існування незалежних вихідних положень самостійних та рівнозначних сутностей, що не зводяться до єдиної основи). Плюралізм (множинність) сучасного економічного знання за умов співіснування та взаємодії домінуючих наукових теорій з численними альтернативними напрямками зумовлює: 1. Диференціацію наукових підходів на основі визнання суперечливості та багатоваріантності економічних досліджень, а відтак розвиток економічних ідей у різних напрямках, у тому числі й таких, що взаємно виключають один одного; 2. Взаємовплив і толерантне змагання ідей та пізнавальних підходів, що розширює можливості бачення взаємодоповнюючих істин у суперечливих міркуваннях. Важливо також зазначити, що одним із вагомих напрямків наукових досліджень сучасних моделей розвитку економічної теорії є еволюційний підхід, що заснований на ідеях нелінійності і самоорганізації складних економічних систем. Еволюційна економіка: - розширює традиційну проблематику та понятійний апарат економічної науки на основі синтезу різних підходів до аналізу змін у складних системах (теорії біологічної еволюції, теорії ігор, математичного моделювання, синергетики тощо); - розглядає економіку як відкриту систему, що еволюціонує, побудовану на нелінійних взаємозв'язках і здатну розвиватися залежно від впливу зовнішніх та внутрішніх факторів; - визначає час як найважливіший параметр функціонування складної системи, аналізуючи соціально-економічні зміни як недетерміновані та незворотні, лінійні у минулому і розгалужені у майбутньому; - аналізує механізм еволюції на основі дарвіністського принципу селекції (спадкоємності, мінливості, природного відбору "організацій" та інституцій), приділяючи особливу увагу науково-технічному прогресу, інноваціям, конкуренції, інформації тощо; - пояснює стійкість економічних систем залежно від співвідношення міри однорідності та гетерогенності інституціональних одиниць. Таким чином, виступаючи методологічною базою для різних наук, сучасна економічна теорія має врахувати знання, набуті ними в процесі господарської практики. Тим самим ця наука спрямована більш ґрунтовно висвітлити суть і закономірності розвитку економічних систем та поглибити методологічну базу. Структура методологічних досліджень. Методи сучасного економічного аналізу Слід зауважити, що поняття структура виступає як сукупність стійких зв'язків об'єкта, що зберігає його основні властивості при різноманітних зовнішніх і внутрішніх змінах. З врахуванням цього структура методологічних досліджень, що використовується в сучасних економічних теоріях, являє собою органічне поєднання елементів традиційного, стандартного економічного аналізу з новими прийомами і принципами пізнання дійсності. Ускладнення процесів взаємодії економіки з іншими сферами людської діяльності вимагає підвищення ролі методології, удосконалення форм і способів наукового пізнання — врахування соціальних, духовних і економічних чинників економічного розвитку, інформаційного, інституційного та еволюційного аспектів. Із розвитком альтернативних течій економічної думки відбуваються такі важливі трансформаційні процеси: o переосмислюється ідея раціонального економічного суб'єкта на основі того, що економічна поведінка індивіда є лише частково раціональною і значною мірою ригідною (негнучкою). Згідно з концепцією «обмеженої раціональності» невизначеність відбору необхідної інформації, складність вибору між однопорядковими благами та технічна неможливість свідомої калькуляції корисностей призводять до того, що економічні суб'єкти приймають раціональні рішення за умов обмежених обсягів інформації; o досліджуються рушійні сили і внутрішні закономірності обмеженої раціональності та ірраціональної економічної поведінки економічного суб'єкта як складної системи; o критикуються принципи методологічного індивідуалізму та ведеться пошук механізмів трансформації індивідуальної оптимізації у систему на основі визнання колективної раціональності. Йдеться про переосмислення взаємозв'язку економічного суб'єкта й економічної системи на основі усвідомлення того, що оптимальність соціально-економічних систем неможливо забезпечити, виходячи з максимізуючої поведінки незалежних економічних суб'єктів, що раціонально діють у конкурентному середовищі. З врахуванням названого вище, до нових методів, що застосовуються в сучасних економічних дослідженнях слід віднести такі: 1. Системно-структурний; 2. Синергетичний. Розглянемо їх більш повно. 1. Поняття система являє собою ціле, що складається з частин, це сукупність елементів, що знаходяться в певних відношеннях і зв'язках один з одним, що утворюють певну цілісність. В сучасній економічній науці різного роду системи досліджуються в рамках системного підходу, в основі якого лежить розкриття цілісності об'єкта, виявлення різноманітних зв'язків в ньому і зведення їх в єдину теоретичну картину. Системно-структурний аналіз в сучасній економічній теорії означає вивчення внутрішніх причинно-наслідкових, структурно-функціональних, ієрархічних, прямих і зворотних зв'язків певної економічної системи. Саме їх пізнання дає змогу виявити складні процеси розвитку, з'ясувати природу економічних явищ тощо. Однією з ознак системи є її цілісність. При цьому різні елементи системи взаємопов'язані. Система в цілому може мати ознаки, що відрізняються від ознак частин. Одна й та сама дія може по-різному впливати на систему в цілому і на окремі її частини. Іншими ознаками системи є спрямованість її руху, організація і управління. Після аналізу структури досліджуваних систем важливо розробити концепції розвитку системи на основі вивчення її структури, тобто виявити активні точки, через які можна управляти цією системою. 2. Синергетичний метод. У сучасних економічних дослідженнях дедалі поширенішою стає нова перспективна методологія економічного аналізу, заснована на синергетичному підході. Синергетика змінює універсальні підходи до світосприйняття і відкриває широкі можливості багатоаспектного висвітлення економічних процесів та явищ на основі: o поєднання системно-функціонального і ймовірнісного підходів, визнання спонтанності та визначальності випадкового чинника у самоорганізації соціально-економічної системи; o заперечення монодетермінізму та однозначної запрограмованості розвитку першопричинами при обґрунтуванні раціональних шляхів еволюції. Синергетичний підхід у економічних дослідженнях: - акцентує увагу на процесах нестійкої рівноваги та нестабільності економічних систем, зумовлених впливом спонтанних змін ендогенних чинників саморозвитку; - визнає складність і нелінійність соціально-економічної еволюції з огляду на те, що характер взаємозв'язку внутрішніх елементів складних систем може різко змінюватися після досягнення одним або кількома з них певних критичних значень; - припускає можливість впливу спонтанних змін в економічній системі на переродження рівноважних сил та виникнення кризових ситуацій (точок біфуркації), коли гостро постає проблема вибору, а подальша еволюція є невизначеною, стохастичною, не детермінованою; - аналізує множинність, різноспрямованість та різну якість внутрішніх та зовнішніх факторів, кожен з яких може істотно вплинути на динаміку соціально-економічного розвитку; - виходить з того, що один і той самий ефект в економічній системі може бути досягнутий під впливом різних (інколи взаемовиключних) імпульсів. Водночас одні й ті самі соціально-економічні чинники можуть породжувати різні, інколи діаметрально протилежні, результати. Нова парадигма економічної теорії - методологічна основа сучасних економічних досліджень Важливо зауважити, що вчені-економісти з метою аналізу прогресу історії економічної науки розробили в XX ст. ряд моделей, які по-різному трактують розвиток економічної теорії. Серед цих моделей найбільш відомі такі: § Кумулятивна; § Фальсифікаційна; § Наукових революцій; § Конкуруючих програм досліджень; § Циклічного розвитку. Зокрема в моделі наукових революцій, авторами якої є представники історичної школи в методології науки Т. Кун, І. Лакатош, Б. Колдуел, принцип історизму визначає засобом історико-економічного пізнання. Ключове поняття цієї моделі - «парадигма», яку як термін Т. Кун вживає у двох значеннях: 1.Сукупність переконань, цінностей, технічних засобів тощо, яка характерна для членів певної наукової групи; 2. Один вид елементу в цій сукупності - конкретні вирішення наукових головоломок (парадигма як загальновизнаний зразок). Взагалі в економічній науці парадигма як поняття - це суворо наукова теорія, що втілена в системі понять, що виражають суттєві риси економічної дійсності. Вона являє собою вихідну концептуальну схему, модель постановки проблем та їх вирішення, методів дослідження, пануючих протягом певного історичного періоду в науковому товаристві. Зокрема, розвиток науки, за Т. Куном, відбувається шляхом зміни періодів «нормальної науки» революціями, що змінюють одну парадигму іншою. Зміна парадигми в економічних науках має свої особливості. Принципові відмінності тут зумовлюються якісною своєрідністю соціально-економічного знання і об'єкта, що вивчається. Тут завжди присутній момент історичної обмеженості знання, яке здатне в кращому випадку лише передбачити провідні тенденції розвитку економіки в майбутньому. У свій час, у сучасному світі розгорнулися інтенсивні пошуки нової парадигми економічної теорії. Гостра потреба в новій парадигмі породжена глобальними якісними зрушеннями у розвитку. Все це поступово формує нову предметну сферу економічної теорії: - перехід з багатства економічного на багатство соціальне, гуманістичне; - виокремлення людського капіталу як вирішального чинника і результату розвитку соціально-економічної системи; - визнання соціальної значущості всебічного розвитку людини та економічної вигідності інвестицій в людський капітал. Всі ці риси і лежать в основі нової парадигми економічної теорії і виступають методологічною основою сучасних економічної досліджень. Підсумовуючи, хочу сказати, що парадигма сучасної економічної теорії повинна мати ще й національно-історичну складову. Вона передбачає врахування трансформаційної специфічності національної економіки, її інституціональних особливостей, менталітету народу, історичних, культурних та інших особливостей країни. Врахування національно-економічної специфіки є умовою правильного розуміння сучасних соціально-економічних процесів, які відбуваються в країні і наукового прогнозування тенденцій їх подальшого розвитку.
Контрольні завдання і запитання: 1. Перелічіть основні методи економічного дослідження. 2. Який метод економічного дослідження є універсальним? 3. Охарактеризувати еволюційний підхід у дослідженнях сучасних економічних моделей. 4. Що являє собою структура методологічних досліджень? 5. Які трансформаційні процеси відбуваються з розвитком альтернативних течій економічної думки? 6. Які ви знаєте методи сучасного економічного аналізу? 7. Суть системно-структурного методу дослідження. 8. Які особливості синергетичного підходу у економічних дослідженнях? 9. Перелічіть моделі трактування розвитку економічної теорії. План семінарського заняття: 1. Роль методології в економічному дослідженні. 2. Сучасні методи економічних досліджень. 3. Цивілізаційна парадигма - методологічна основа сучасної економічної теорії.
Теми рефератів: 1. Поняття "методологія" та його структура. 2. Системний метод в сучасних економічних дослідженнях. 3. Методологічний плюралізм Дж.В.Робінсон, Д. МакКлоскі, Б. Колдуела та ін. 4. Принципи історизму та розвитку в сучасній економічній теорії. 5. Роль синергетичного методу в економічних дослідженнях.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.007 сек.) |