Утримання та обслуговування непрацездатних людей похилого віку

Система соціально-культурного обслуговування та утримання поділена сьогодні на два основних сектори — державний і недержавний. Це — обласні, муніципальні, районні управління і відділи культури. Недержавними формами соціально-культурного обслуговування займаються суспільні об’єднання, в тому числі професійні асоціації, благодійні та релігійні організації.

За функціональною ознакою ці формування можна класифікувати:

державні і суспільні служби соціального захисту і соціальної допомоги;

мережа центрів і служб соціально-медичної реабілітації;

центри і служби психологічної допомоги;

державно-суспільна система утримання і виховання;

неформальні групи та об’єднання різних соціальних і вікових груп; товариства та асоціації професійних працівників соціальної сфери;

товариства та об’єднання осіб, які потребують соціальної допомоги і підтримки;

різноманітні навчально-розвиваючі та соціально-просвітницькі центри й інститути.

Потужною соціальною, правовою, медико-реабілітаційною, психологічною та культурницькою діяльністю займаються Фонд соціального захисту ветеранів Великої Вітчизняної війни (створений відповідно до указу Президента України від 20. 04. 1995.), Всеукраїнська благодійна організація інвалідів та пенсіонерів «Обличчям до істини», Спілка колишніх в’язнів фашизму - жертв нацизму, Громадська організація «Турбота про літніх в Україні», Благодійний фонд «За виживання» (працює вже 12 років), Благодійний фонд «Ветеран преси», Громадська організація «Асоціація психодрами», Союз організацій інвалідів України, Київська організація незрячих юристів, Товариство Червоного хреста України (здійснює 10 цільових гуманітарних програм), Союз православних братств України, Ліга розвитку людини, Громадська фізкультурно-оздоровча і реабілітаційна організація інвалідів ЧАЕС «Здравобор» та ін.

Українське товариство глухих (існує з 1926 р.) є організаційно-методичним та інформаційно-реабілітаційним центром з обслуговування інвалідів по слуху. Українське товариство сліпих (існує з 1925 р.) здійснює соціально-трудову та медичну реабілітіцію незрячих.

Спілкою Самаритян України створено Центр соціальної допомоги, де надається всебічна допомога та здійснюється інноваційна практична діяльність у сфері соціального захисту малозахищених верств населення. Впроваджено новий проект «Мобільна швидка допомога». За даними досліджень Інституту Геронтології АМН, 12% всіх людей похилого віку та 25–30% старих людей прикуті до ліжка (5).

Проблеми організації вільного часу людей похилого віку та реалізації їх рекреаційно-розвиваючого потенціалу є актуальними сьогодні для багатьох розвинених країн світу.

В будинках-інтернатах загального типу (для людей похилого віку та інвалідів) проводиться робота з соціально-психологічної адаптації людей похилого віку до нових для них умов, самоідентифікації особистості.

Вивчаються їх особливості, звички, інтереси, установки; їх потреби у трудовій зайнятості; переваги у змістовному дозвіллі тощо. Спеціалісти галузі «терапії рекреацієй» визнають, що особливі речі та майно з їх символічним значенням та асоціаціями можуть допомогти старим людям пристосуватись до нового оточуючого середовища, полегшити адаптацію, забезпечити комфортність перебування, почуття належності і цілісність інтегрованої особистості.

ВИСНОВКИ

В даній роботі було теоретично проаналізовано вітчизняні та зарубіжні теоретичні джерела та обґрунтовано закономірності роботи соціальних працівників з людьми похилого віку.

Було визначено, що зміни статусу людини в старості, викликаного, насамперед припиненням або обмеженням трудової діяльності, трансформацією ціннісних орієнтирів самого способу життя і спілкування, а також виникненням різних утруднень, як у соціально-побутовій, так і психологічної адаптації до нових умов. Точне і повне знання особливостей впливу соціально - психологічних і біологічних факторів на процес старіння особистості дозволить направлено змінити умови, спосіб життя старих людей таким чином, щоб сприяти оптимальному функціонуванню особистості старої людини і робити тим самим стримуючий вплив на процес її старіння.

Сутність соціальної роботи з людьми похилого віку - соціальна реабілітація. У даному випадку така реабілітація - це відновлення в звичних обов'язках, функціях, видах діяльності, характері відносин з людьми. Головне для соціального працівника це перетворення людини похилого віку з об'єкта (клієнта) соціальної роботи в її суб'єкта.

Соціальна геронтологія як розділ геронтології – це суспільна дисципліна покликана вирішувати демографічні та соціально-економічні проблеми старіння населення. Соціальна геронтологія вивчає біологічні процеси старіння людини з метою відшукати соціальні можливості для збереження тілесної і духовної значимості, притаманні літньому та старечому вікові.

Переважна більшість старих людей має потребу в самому широкому спектрі послуг і допомоги, що надається їм сторонніми людьми, будь то члени родини, сусіди, медичні, соціальні або благодійні організації. В основному родини нездатні узяти на себе всі турботи про старих і безпомічних родичів. Весь тягар по догляду за старими людьми лягатиме в першу чергу на плечі державних соціальних служб, а також на органи охорони здоров'я.

На думку соціальних геронтологів західних країн, головна задача соціальної роботи полягає в тому, щоб зв'язати індивіда, родину або громаду з зовнішніми і внутрішніми джерелами тих ресурсів, що необхідні для виправлення, поліпшення або збереження визначеної ситуації.

Основними задачами та професійними обов'язками соціального працівника є:

допомога індивідам і групам, усвідомлювати й усувати утруднення особистого, соціального, екологічного і духовного характеру, що несприятливо впливають на них;

допомагати людям справлятися з цими утрудненнями шляхом підтримуючого, реабілітуючого, захисного або коректуючого впливу; захищати безпомічних відповідно до закону, прибігаючи до використання влади;

сприяти більш широкому використанню кожним клієнтом власних можливостей для соціального самозахисту;

використовувати всі засоби і джерела для соціального захисту людей похилого віку і ін.

Отже, соціальний працівник повинен прагнути удосконалювати свої професійні знання і практичний досвід, ставити службовий борг вище усього,

направляти зусилля на попередження негуманних або дискримінаційних дій, спрямованих проти однієї людини або груп людей. У роботі з людьми похилого віку необхідно здійснювати індивідуальний підхід до людей на основі не тільки глибокого вивчення особистих і професійно-ділових якостей, але і виявлення інтересів і потреб, створюючи умови для всілякого розвитку творчих здібностей і максимальної трудової віддачі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Актуальные проблемы в геронтологии: Сообщ. конф/Подгот. Г. Суворова //Врач. – 1996 - №7 – с. 37-38.

2. Авербух Е.С. Расстройства психической деятельности в позднем возрасте. Л. 1969 – 285 с.

3. Альперович В.Д. Геронтология. Старость. Социокультурный портрет: Учеб. пособие – М.: Приор: эксперт. бюро, 1998 – 270с.

4. Бордаренко И.Н.// Медицинские и социальные вопросы в геронтологии: Сборник статей и тезисов докладов 2-го Международного семинара по вопросам пожилых «Самарские лекции». – Самара. 1997. – Ч1. – с 27-29.

5. Вопросы геронтологии. Материалы Всероссийской научной конференции по геронтологии и гериатрии, Под ред. Ю.С. Пименова, Г.П. Котельникова, О.Г. Яковлева. Самара: Самарский Дом печати, 1995 – 252с.

6. З а к о н У к р а ї н и “Про соціальну роботу”

7. Козлов А. А. Социальная геронтология. – М., 1995.

8. Конституція України

9. Медико-соціальні основи здоров'я: Навчальна програма базової підготовки по соціальній роботі / А.В. Мартиненко. - М.: Інститут молоді, ММА ім. И.М. Сєченова, 1993 – 116 с.

10.Медицинская карта гериатрического стационарного больного - быть или не быть? Э.С. Пушкова, Г.М. Подопригора Сестринское дело. 2004 - №2 с.26

11. Стюарт-Гамельтон Ян. Психология старения: (Перевод с английского) – 3-е международное издание – СПб., М.: Харьков: Питер, 2002 – 256с.

12. Л.Т.Тюптя, І.Б.Іванова Соціальна робота теорія і практика: Навчальний посібник – Київ, «Знання», 2008

13. Холостова Е.И. Социальная работа с пожилыми людьми: Учебное пособие - М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и КО», 2002 - 295с.

14. Яцемирська Р.С., Біленька І.Г. Соціальна геронтологія. – М.: Владос, 1999 – 202 с.

Поиск по сайту: