Законодавчі основи забезпечення життєдіяльності осіб похилого віку

Правову основу соціальної роботи становлять Конституція України, Закон України «Про пенсійне забезпечення» та ін., міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, нормативно-правові акти, видані на виконання відповідних законів. Правове регулювання соціальної роботи є безпосереднім або опосередкованим, воно стосується як діяльності самих соціальних працівників, прав клієнтів на отримання різного роду послуг, так і різних аспектів управління соціальною сферою [ 15 ].

Права та обов’язки соціальних працівників визначаються відповідно до Закону України „Про соціальні послуги”, на них також поширюються пільги для працівників відповідної галузі.

Громадяни України та особи без громадянства мають право на допомогу соціального працівника згідно з чинним законодавством України та статутними документами соціальних служб.

Соціальна робота – це фахова практика, що ґрунтується на системі відповідних теоретичних знань, забезпечує гуманізм та соціальну справедливість шляхом активізації і підтримки найменш захищених груп і членів суспільства та протидії факторам соціального виключення і є інструментом реалізації соціальної політики, здійснюється через соціальну діагностику, соціальну корекцію, соціальну педагогіку, соціальну профілактику, соціальну реабілітацію та інші механізми.

Завданнями соціальної роботи є: [ 18 ].

1) розширення можливостей та самостійності клієнтів у подоланні їхніх життєвих проблем;

2) встановлення зв`язків клієнтів з соціальними службами та іншими організаціями, які мають необхідні ресурси, надають відповідні послуги;

3) сприяння розвитку служб, які відповідають потребам клієнтів, та впливають на формування ефективної соціальної політики.

У соціальній роботі з людьми похилого віку вирішуються такі завдання:

попередження причин, які породжують проблеми літніх людей;

сприяння практичній реалізації прав і законних інтересів, забезпеченню можливостей самореалізації і самовиявлення людей похилого віку і попередження соціальної ізоляції, відсторонення від активного життя;

додержання рівності і врахування можливостей літніх людей при отриманні соціальної допомоги і послуг;

диференціація підходів до розв’язання проблем різних груп людей похилого віку на основі врахування факторів соціального ризику, які впливають на їхній стан;

виявлення індивідуальних потреб людей похилого віку в соціальній допомозі і обслуговуванні;

адресність при наданні соціальних послуг з пріоритетом сприяння літнім людям в ситуаціях, які загрожують їхньому здоровю і життю;

використання нових технологій соціальної роботи, яка спрямована на задоволення потреб людей похилого віку;

забезпечення інформованості престарілих громадян про можливості соціальної допомоги і послуг.

Соціальна робота як фахова діяльність виконує такі основні функції:

діагностична – вивчення, аналіз та оцінка життєвого поля клієнта (індивіда, групи, громади), оцінка результатів, досягнутих у процесі роботи;

прогностична – розробка послідовного плану розв’язання проблеми клієнта або соціальної проблеми в суспільстві з урахуванням можливих альтернатив, перспектив і варіантів змін;

організаторська – діяльність соціальної служби та її працівників щодо забезпечення взаємодії всіх учасників та установ, залучених до роботи з клієнтом;

комунікативна – встановлення, продовження й припинення необхідних професійних контактів, обмін інформацією;

правозахисна – використання законів та правових норм для забезпечення прав і інтересів клієнтів;

превентивна – запобігання виникненню негативних життєвих колізій у окремих індивідів і груп ризику;

коригуючa – конструктивні зміни в мікросоціумі та системі життєзабезпечення людини;

соціально-економічна – задоволення матеріальних інтересів і потреб бідних клієнтів;

інші функції (правотворча, дослідницька, навчальна тощо).

Згідно 3 статті Конституції України, основними принципами соціальної роботи є:

1) повага до гідності особистості: кожна людина є неповторною та унікальною, що необхідно враховувати соціальним працівникам, не допускаючи жодного прояву зневаги до клієнта. Кожна людина має право на самореалізацію, яка не призводить до порушення подібних прав інших. Соціальна робота несумісна з прямим чи опосередкованим примусом клієнтів до будь-яких дій, навіть на користь клієнта або його близького соціального оточення;

2) пріоритетність інтересів клієнтів: соціальні працівники спрямовують всі свої зусилля, знання та навички на допомогу окремим громадянам, сім'ям, групам, спільнотам та громадам для їх вдосконалення, а також з метою розв'язання виниклих конфліктів та подолання їх наслідків;

3) толерантність: соціальні працівники повинні виявляти терпимість до різних емоційних проявів клієнтів, за будь-яких обставин зберігати рівновагу, сприймати проблеми і обставини клієнтів незалежно від способу життя останніх, їхньої поведінки, соціального й національного походження, статі тощо;

4) довіра та взаємодія у вирішенні проблем клієнта: соціальні працівники співпрацюють з клієнтами, намагаючись розв'язувати будь-які завдання, з якими вони стикаються, найкращим чином з метою задоволення інтересів клієнтів; сприяють добровільній участі клієнтів у процесі надання соціальної послуги, а також максимальній самостійності клієнтів у розв'язанні їх соціальних проблем; створюють доброзичливу атмосферу спілкування з клієнтом;

5) доступність послуг: соціальні працівники надають допомогу кожному, хто звертається до них за захистом, підтримкою, консультацією чи порадою, без будь-якої дискримінації на підставі статі, віку, фізичних або розумових обмежень, соціальної чи расової приналежності, віросповідання, мови, політичних поглядів, майнового стану, сексуальної орієнтації. Право на отримання того чи іншого виду послуг гарантується клієнтам і регулюється відповідним законодавством;

6) конфіденційність: соціальні працівники в будь-якій ситуації інформують клієнтів про те, як забезпечується конфіденційність, для чого вона необхідна, а також про обмеження щодо її дотримання. Обов'язок соціальних працівників полягає в нерозголошенні будь-яких відомостей про клієнтів, за винятком тих випадків, коли це робиться з їх згоди чи у встановленому законом порядку;

7) дотримання норм професійної етики: соціальні працівники сприяють формуванню та реалізації заходів у межах соціальної політики, забезпеченню благополуччя людини, несуть відповідальність за розвиток та використання професійних норм при розв'язанні практичних завдань соціальної роботи. Засоби і методи соціальної роботи:

соціально-економічні (надання натуральної і грошової допомоги; допомога у використанні пільг, компенсацій та виплат; догляд та побутове обслуговування тощо);

організаційно-розпорядчі (встановлення регламентів та норм діяльності соціальних служб, консультування клієнтів щодо порядку отримання послуг; ці методи спираються на нормативно-правові документи, регламентуючі акти);

психолого-педагогічні (безпосередня взаємодія з клієнтом через механізм соціально-психологічної, педагогічної зміни його поведінки, самопочуття тощо; підтримка, надання інформації, роз'яснення, рекомендації, моральне заохочення та інші форми роботи).

Загальні підходи до процесу надання допомоги, якими керуються соціальні працівники у своїй діяльності:

пряме втручання (догляд, соціально-психологічне консультування, навчання, зміна поведінки клієнтів);

опосередковане втручання, спрямоване на зміну середовища, в якому перебувають клієнти (планування, адміністрування, збирання даних, управління, дослідження);

комбіноване втручання (сприяння роботі групи, мобілізація, представництво інтересів, консультування, взаємодія з іншими фахівцями).

Практична соціальна робота здійснюється на трьох рівнях:

індивідуальному - вирішення проблеми клієнта шляхом надання йому підтримки та заохочення розібратися у власних труднощах і подолати їх. Процес індивідуальної роботи складається з кількох етапів: встановлення контакту, вивчення та аналіз проблемної ситуації, визначення цілей і завдань співпраці, здійснення запланованого, оцінка досягнутого;

груповому – надання допомоги клієнту через передачу досвіду інших для розвитку його фізичних і духовних сил, формування соціальної поведінки;

в громаді - передбачає розвиток соціальних зв’язків у селі, мікрорайоні, колективі тощо, організацію системи взаємодопомоги та кооперації певної групи людей, розробку, впровадження та оцінку ефективності різних соціальних програм, що пов’язані з потребами чи інтересами населення.

Соціальна робота з людьми похилого віку провадиться у таких напрямках:

соціальне забезпечення, соціальна допомога, створення необхідних матеріальних і фінансових умов для підтримання нормальної життєдіяльності;

догляд і соціальна допомога в стаціонарних установах Міністерства праці і соціальної політики;

соціальна робота з людьми похилого віку в територіальних центрах і відділеннях денного перебування;

догляд і соціальна підтримка вдома.

Поиск по сайту: