АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Визначення осідання грунту основи масивних ГТС

Читайте также:
  1. E. Визначення наявності зовнішніх пошкоджень
  2. Аудит визначення валових доходів, балансового прибутку (збитку), розрахунку податку на прибуток
  3. Ви приступили до надання допомоги дорослому постраждалому на місці події. Коли Ви займетесь визначенням наявності пошкоджень опорно-рухового апарату?
  4. Виберіть правильне визначення
  5. Виберіть правильне визначення терміну
  6. Вибір та обгрунтування способу виробництва
  7. Визначення активного і пасивного тисків на споруду (підпірну стінку).
  8. Визначення активного тиску ґрунту засипки нижче рівня ґрунтових вод
  9. Визначення вартості машин і обладнання
  10. Визначення взаємодії
  11. Визначення витрати рідини в трубопроводі при заданих необхідному напорі і його діаметрі
  12. Визначення витратних параметрів

 

Осідання S грунту основи масивної гідротехнічної споруди складається з осідання r розущільненого грунту в котловані і осідання S` грунту основи, який відповідає щільності у природному стані (рис. 6.3).

Рис. 6.3

У випадку, коли середній тиск під підошвою споруди Р, менший або рівний розрахунковому опору R, кінцеве осідання споруди S можна розрахувати згідно п.7.7 СНиП 2.02.02.-85 за методом елементарного підсумовування осідання окремих розрахункових шарів в межах стисненої товщі грунту за формулою:

, (6.13)

де szpi - додаткове вертикальне напруження в середині і-го розрахункового шару на глибині zi від навантаження споруди, визначається за вимогами обов’язкового додатку ІІ СНиП 2.02.02-85, кПа;
szg`i - напруження в середині і-го розрахункового шару від тиску, який еквівалентний вазі вийнятого грунту із котловану, кПа;
g` - питома вага грунту, розташованого вище підошви фундаменту, кН/м3;
hi - товщина і-го розрахункового шару грунту, м;

 

 

Epi - модуль деформації і-го розрахункового шару грунту, визначається з первинної вітки компресійної кривої за вимогами обов’язкового додатку з СниП 2.02.02-85, кПа;
Esi - модуль деформації і-го розрахункового шару грунту, визначається аналогічно, але з вторинної вітки компресійної кривої, кПа;
n - кількість розрахункових шарів, на які розділена стислова товща основи Нс.

Розрахункова глибина стисливої товщі Нс визначається згідно з п.7.9 СНиП 2.02.02-85 таким чином: при ширині підошви споруди b£20.0м , виходячи з умови szp=0.2szg (де szp - додаткові вертикальні напруження на глибині z=Hc; szg - вертикальні напруження від власної ваги грунту на тій же глибині). У випадку, коли ширина підошви споруди b>20.0м Нс визначається з умови szp=0.5szg.

Якщо визначена за вищевказаною умовою нижня межа стисливої товщі знаходиться у шарі грунту з модулем деформації E<5МПа (50КГс/см2), або такий шар залягає безпосередньо нижче глибини z=Hc, нижня межа стисливої товщі визначається виходячі із умови szp=0.1szg.

 

 

Порядок виконання імовірного осідання основи споруди.

1. Визначаємо середній тиск під підошвою споруди за формулою:



, (6.14)

 

де - розрахункове значення навантажень для розрахунків за деформаціями (ІІ група граничних станів), кН; Ag - площа підошви споруди (одної секції), м2;

2. За формулою (7) СНиП 2.02.01-83 визначаємо розрахунковий опір грунту основи R:

, (6.15)

де , - коефіцієнт умов роботи, приймаються за табл.3 СНиП 2.02.01-83;

K - коефіцієнт, який приймається рівним 1, коли міцнісні характери-стики грунту (j, с) визначені безпосередньо випробуванням, і К=1.1 якщо j і с прийняті з табл.1-3 додатку СНиП 2.02.01-83;

Мg, Мg, Мc - коефіцієнти, які приймаються за табл.4 СНиП 2.02.01-83;

Kz - коефіцієнт, який приймається рівним; при b<10м Кz=1.0 при b³10-Kz=z0/b+0.2 (де z0=8м);

b - ширина підошви споруди, м;

d1 - глибина закладання фундаменту;

- питома вага грунту основи, кН/м3;

- питома вага грунту основи вище підошви споруди, кН/м3;

СII - розрахункове значення питомого зчеплення грунту основи, який залагає безпосередньо під підошвою споруди, кПа;

3. Перевіряємо виконання умови P£R

Якщо умова не виконується, осідання споруди слід визначати такими методами, які враховують пружнопластичний характер деформування грунтів. Якщо умова виконується - переходять до п.4.

4. У масштабі на інженерно-геологічному розрізі наносимо позначки природного рельєфу (відповідає позначці поверхні засипки) і позначку підошви споруди (рис. 6.4). Верстви грунту, які залагають нижче підошви споруди ділимо на розрахункові шари zi, виходячи з формули коефіцієнта відносної глибини . При цьому кожен розрахунковий шар не повинен знаходитись у двох різних інженерно-геологічних елементах.

Рис. 6.4

5. Визначаємо напруження від природного тиску грунту, починаючи від поверхні грунту:

, (6.16)

 

де - питома вага і-го шару грунту (нижче рівня води приймається з урахуванням зважуючого стану, кН/м3;

hi - товщина розглядаючого шару грунту, м.

6. Визначаємо додаткові напруження від вертикального навантаження за формулою:

, (6.17)

 

де - коефіцієнт, який враховує зміну за глибиною додаткового тиску в грунті і приймається з таблиці додатку ІІ (СНиП 2.02.02-85, стор. 39) у залежності від відносної глибини і відношення сторін споруди L/b, де L - загальна довжина споруди; b - ширина фундаментної плити; zi - товщина розрахункового шару (див. п.4); P - середній тиск під підошвою споруди:

 

. (6.18)

 

7. Визначаємо тиск, який еквівалентний вазі вийнятого з котловану грунту:

, (6.19)

 

де - питома вага грунту, розміщеного вище підошви фундаменту, кН/м3;

h - відстань від природного рельєфу до підошви фундаментної плити споруди, м.

8. Визначаємо напруження від тиску q за формулою:

, (6.20)

де - коефіцієнт, який враховує зміну за глибиною додаткового тиску в грунті і приймається з таблиці (СНиП 2.02.02-85, стор.39) в залежності від відносної глибини і відношення сторін котлована lk/bk, де lk - розмір сторони прямокутного в плані котлована, lk=L+8м, bk - ширина котлована, bk=b+8м (де b - ширина підошви фундаментної плити).

Примітка: Значення zi можна прийняти з п.4.

9. У середині кожного розрахункового шару визначаються напруження i :

, . (6.21)

 

За одержаними значеннями s1i і s2i з первинної вітки компресійної кривої (рис. 6.5) визначаємо відповідні коефіцієнти пористості e1i і e2i.

Рис. 6.5

10. Визначаємо модуль деформації Epі за формулою:

 

, (6.22)

 

де - модуль деформації грунту, який визначається з первинної вітки компресійної кривої за виразом:

 

; (6.23)

 

b0 - коефіцієнт який враховує відсутність поперечної деформації грунту в компресійному приладі; визначаємо за формулою:

, (6.24)

де v - коефіцієнт поперечної деформації, приймаємо з таблиці 2 СНиП 2.02.02-85. Значення коефіцієнта m0=mcmpc, де mc - коефіцієнт, який враховує розміри фундаменту і приймається рівним 1 для споруд шириною менше 20м або площею менше 500м2; mpc - коефіцієнт, який для глинистих грунтів пластичної консистенції та піщаних грунтів дорівнює одиниці. Для інших грунтів визначається згідно додатку 3 СНиП 2.02.02-85.

11. Визначаємо напруження s`1i і s`2i в середині кожного розрахункового шару: s`1i=s1i=SgII,ihi

s`2i=s1i-szg`i . (6.25)

12. Визначаємо модуль деформації Esi за формулою:

 

, (6.26)

де - модуль деформації грунту, який визначається з вторинної вітки компресійної кривої за виразом:

 

. (6.27)

 

Коефіцієнти пористості e`1i і e`2i визначаємо в залежності від s`1i і s`2i із графіка компресійних випробувань з вторинної вітки (рис. 6.5).

b0, m0 - коефіцієнти, значення яких приймаємо, що і при визначенні Epi.

13. Визначаємо осідання кожного розрахункового шару грунту за формулою:

, (6.27)

де - додаткове вертикальне напруження в середині і-го розрахункового шару; кПа; - вертикальні напруження в середині і-го розрахункового шару від тиску, який еквівалентний вазі вийнятого грунту із котловану, кПа;

hi - товщина і-го розрахункового шару, м.

14. Загальне осідання буде складатися із суми осідань кожного шару:

. (6.28)

Питання для самоконтролю:

1. Які є види деформацій основ ГТС?

2. Як визначається осідання шару грунту від рівномірно-розподіленого навантаження?

3. Як розраховується осідання грунту за методом пошарового підсумовування?

4. Які особливості розрахунку осідання грунту основи масивних ГТС?

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 |



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.01 сек.)