Класифікаційні характеристики грунтів

Для загальної класифікації дисперсних грунтів використовують кілька груп характеристик: фізичні (основні і похідні) та класифікаційні.

Класифікаційними характеристиками є гранулометричний склад для великоуламкових і піщаних грунтів та число пластичності, показник текучості і зерновий склад для глинистих грунтів.

Гранулометричним (зерновим) складом грунту називається кількісне співвідношення часток різної крупності, визначених у процентах. Для визначення зернового складу роблять аналіз на стандартних ситах. За зерновим складом можна визначити різновид грунту, а також побудувати сумарну криву зернового складу (рис. 1.4), з допомогою якого визначають ступінь неоднорідності грунту за формулою:

, (1.8)

де d₆₀, d₁₀ - діаметри часток, мм, менше яких у грунті міститься відповідно 60 та 10% (за масою) часток.

Рис. 1.4

Пластичністю називається здатність грунту деформуватися під зовнішнім впливом без порушення суцільності і зберігати свою форму після зняття впливу. Пластичність характеризується числом пластичності I_р, визначення якого зводиться до знаходження меж текучості і розкочування:

, (1.9)

де W_L - вологість грунту на межі текучості,

W_p- вологість грунту на межі розкочування.

Межа текучості визначається вологістю грунту в момент переходу його з пластичного стану в текучий. Межа розкочування визначається вологістю грунту в момент переходу його з пластичного стану в твердий.

W твердий W_P пластичний W_L текучий

W

стан стан стан

Характерні межі пластичності встановлюються з допомогою відповідних приладів і прийомів в лабораторних умовах.

Різновиди глинистих грунтів також підрозділяються за показником текучості I_L:

, (1.10)

де W - вологість грунту у природному стані.