Влаштування фундаментів на просідаючих грунтах

Грунти, які знаходяться у напруженому стані від зовнішнього навантаження або власної ваги і мають властивості при змочуванні додатково осідати, називають просідаючими, а додаткове осідання при змочуванні - просіданням.

Грунти вважаються просідаючими, якщо відносне просідання e_sl ³0.01.

Відносне просідання визначають за формулою:

, (11.1)

де h _np; h _set,p - висота зразка грунту відповідно природної вологості та після його водонасичення, коли діє кінцевий тиск P_k, що дорівнює сумі тисків від власної ваги грунту та від зовнішнього навантаження P_k=s_zg+s_zp; h_ng - висота зразка грунту природної вологості при дії тиску від власної ваги грунту P_п=s_zg.

Грунтові умови будівельних майданчиків, складених просідаючими грунтами, в залежності від величини можливого просідання від власної ваги, при їх змочуванні ділять на два типи:

1) просідаючі грунти І типу, які при змочуванні мають просідання від власної ваги S_sl 5 см;

2) просідаючі грунти ІІ типу – S_sl>5 см;

,

(11.2)

де n – кількість просідаючих інженерно-геологічних елементів грунтів,

Рис.11.2

- коефіцієнт відносного просідання, визначається в лабораторних умовах;

h_i – товщина і-го просідаючого ІГЕ;

k_sl,i =1 при H_s 15 м; k_sl,i =1.25 при H_s 20 м;

H_s – загальна товщина просідаючого грунту.

а) влаштування фундаментів на просідаючих грунтах І типу.

1) пониження тиску під підошвою фундаменту до значення початкового просідаючого або меншого за нього тиску (рис. 11.3):

Рис. 11.3

P_sl – початковий просідаючий тиск.

2) ущільнення тяжкими трамбовками (рис. 11.4):

Рис. 11.4

3) влаштування подушки з місцевого матеріалу (рис. 11.5):

Рис. 11.5

4) влаштування пальових фундаментів (рис. 11.6):

Рис. 11.6

б) методи влаштування фундаментів на просідаючих грунтах ІІ типу.

1) влаштування паль з розширеною п’ятою (рис. 11.7):

Рис. 11.7

2) закріплення грунтів хімічними розчинами (рис. 11.8):

Рис. 11.8

3) ущільнення грунтів попереднім замочуванням і подальшим вибухом.

Поиск по сайту: