Працевлаштування молоді

Посилення кризових тенденцій на ринку праці одними з перших досліджували соціологи, які відмічали, що найбільший попит на працю має молодь. У колективній монографії "Молодь України у дзеркалі соціології" зосереджується увага на економічній активності молоді, тенденціях на ринку праці:

• зростання загального рівня економічної активності населення, зокрема за рахунок попиту на робочі місця та самозайнятості у неформальній економіці;

• перевищення у декілька разів рівня безробіття у порівнянні із зареєстрованим, включаючи показники прихованого без­робіття;

• відмінності тендерної та вікової структур реального безро­біття;

• чинники конкурентоспроможності громадян на ринку праці;

• ієрархія причин, за якими значна частка громадян не звертали­ся по допомогу в державну службу зайнятості;

• масштаби та якісні характеристики зайнятості населення в тіньовій економіці;

• обсяги залучення дітей молодше 15 років до праці, у тому числі оплачуваної.

Головною ознакою становища молоді на ринку праці є диспро­порція між пропозицією та попитом на робочу силу. Більшість моло­дих людей, особливо тих, що навчаються, прагнуть працювати і мати власне джерело для існування. Це підтверджує відносно високий рівень економічної активності громадян віком 15-29 років. Одними з проб­лем є вимушена незайнятість, зайнятість молоді віком від 15 до 19 років, безробіття серед сільського населення, працевлаштування мо-

-391 -

лодих спеціалістів тощо. Зокрема, найменш конкурентоспроможною на ринку праці є міська молодь віком 15-19 років, яка здебільшого не має професійної освіти і досвіду роботи. З-поміж цієї категорії май­же кожен другий з економічно активних — безробітний, що стано­вить 10% усіх безробітних. Науковці вважають, що проблема виму­шеної незайнятості є більш актуальною для міської молоді, ніж сільської. Що стосується сільської молоді, то низький рівень безро­біття пояснюється особливими можливостями його зайнятості в осо­бистому підсобному господарстві, де робота понад 20 годин на тиж­день з метою продажу або обміну отриманої від цієї діяльності про­дукції не дає підстави відносити осіб, зайнятих нею, до безробітних. Частка молодих людей, які не мають роботи, готові приступити до неї, але за період обстеження припинили пошуки роботи, відноситься до економічно неактивного населення, тобто не можуть вважатися "безробітними". Здебільшого ці особи припинили пошуки роботи, тому що тривалий час не можуть знайти її і вичерпали всі можливості для працевлаштування.

Найбільш поширеними серед молоді формами трудової, економічної активності є трудова міграція (можливість виїздити на заробітки із збереженням колишнього місця основної роботи, навчання чи стажу­вання за направленням фірми, що гарантує місце роботи після повер­нення); залучення молоді до підприємницької діяльності (торгівля, сфера обслуговування, сільське господарство, переробне виробниц­тво, виробництво продуктів харчування і споживчих товарів), участь молоді у тіньовій економіці; неформальній економіці (виробництво, продаж і перепродаж домашньої сільськогосподарської продукції, випадкові заробітки у приватних осіб, виробництво, продаж і пере­продаж промислових товарів, економічний туризм). Досить важливи­ми джерелами доходів для молоді є також такі види незареєстрова-ної діяльності, як робота водієм на власному автомобілі, заняття домашніми ремеслами, будівельними, ремонтними роботами.

Форми і методи роботи центрів ССМ щодо сприяння праце­влаштуванню та вторинній зайнятості молоді

Пріоритет у профорієнтації та сприянні вторинній зайнятості мо­лоді належить центрам соціальних служб для молоді, які використо­вують такі форми роботи:

• надання групової профконсультаційної допомоги у формі лекцій, зустрічей з працівниками різних професій, "круглих столів" з проблем профорієнтації та працевлаштування, семінарів, кон­ференцій;

• проведення індивідуальної профконсультаційної роботи у спе­ціально створених консультативних пунктах, в яких проводить-

-392-

ся тестування, анкетування, реалізація тренінгових програм для безробітньої молоді;

• проведення профдіагностичної роботи, яка значно полегшуєть­ся в умовах комп'ютеризації центрів ССМ, спрямованої на до­помогу молодим людям при професійному визначенні;

• залучення підлітків і молоді до профінформаційних масових заходів — проведення "Днів соціального захисту молоді", "Днів відкритих дверей", "Ярмарок вакансій";

• створення та поповнення банку даних про навчальні заклади, фірми з працевлаштування, вакантні робочі місця;

• організація клубних об'єднань, які сприяють формуванню у мо­лодих людей вміння самовизначитися у виборі професії, підви­щенню готовності до конкурентоспроможності молодої люди­ни на ринку праці, оволодіння знаннями з основ психології;

• телефонне інформування, яке надає клієнтам об'єктивну інфор­мацію стосовно наявності вакансій на ринку праці, тактики по­ведінки при пошуку роботи та бесід із роботодавцями;

• надання клієнтам інформації про можливість перекваліфікації чи підвищення кваліфікації.

Інноваційні форми вторинної зайнятості молоді:

• виїзні консультування сільської молоді з питань працевлашту­вання;

• місячник з профорієнтації "Вибери собі професію", під час якого проводиться "Ярмарок професій", профорієнтаційні та економічні ігри, лекції з питань економіки та підприємництва, інформування молоді з цих питань;

• патронаж окремих категорій молоді, зокрема неповнолітніх, які потребують соціальної адаптації та працевлаштування;

• форми працевлаштування та профорієнтаційної роботи для мо­лоді з особливими потребами (курси здобуття професії для інвалідів, бронювання робочих місць для неповнолітніх з числа дітей-сиріт та молоді пільгового контингенту);

• збори-семінари керівників підприємств, господарств та фірм регіонів з питань працевлаштування та проходження практики студентів у літній період.

В сприянні працевлаштуванню та вторинній зайнятості молоді цен­три соціальних служб співпрацюють із різними установами та органі­заціями, не підміняючи і не дублюючи їх роботу: центрами зайнятості, підприємствами, установами, організаціями, громадськими і приват­ними організаціями, з якими укладають угоди про співробітництво, започатковують спільні проекти і заходи.

Для багатьох центрів соціальних служб для молоді цей напрямок

-393-

роботи став провідним. Тенденція зростання рівня безробіття зму­шує центри ССМ збільшувати та вдосконалювати форми і методи соціального впливу на молодь, сприяти підвищенню рівня її профе­сійної підготовки, налагоджуючи співробітництво із зацікавленими ус­тановами та підприємствами, залучаючи якомога більше кваліфікова­них спеціалістів на допомогу молодій людині.

Поиск по сайту: