Сутність технології соціальної опіки і піклування

В Україні протягом тривалого часу сформувалась державна сис­тема соціального захисту, соціальної опіки і піклування дітей-сиріт і дітей, які залишились без піклування батьків; формується новий інсти­тут утримання дітей-сиріт в прийомній сім'ї. Технологія соціальної опіки і піклування являє собою певний порядок передачі дітей на виховання в сім'ю опікунів, у спеціалізовані заклади для дітей сиріт і будинки-інтернати, будинки сімейного типу чи прийомні сім'ї.

1. Визначення місця встановлення опіки і піклування. Опіка і піклу­вання встановлюються за місцем проживання особи, яка підлягає опіці чи піклуванню, або за місцем проживання опікуна (піклувальника).

2. Порядок виявлення осіб, яких необхідно взяти під соціальну опіку і піклування. Установи і особи, яким стає відомо про непов­нолітніх, які залишилися без опікування батьків, або неналежне ви­конання батьками (одним з них) обов'язків з виховання чи про зло­вживання батьківськими правами та про громадян, які потребують опіки чи піклування, зобов'язані негайно повідомити про це органи опіки і піклування за фактичним місцезнаходженням осіб, які підля­гають опіці чи піклуванню.

3. Визначення повноважень органів опіки і піклування з тимчасо­вого забезпечення неповнолітніх, які підлягають опіці чи піклуванню. При одержанні відомостей про неповнолітніх, які лишилися без опі­кування батьків, органи опіки і піклування зобов'язані негайно про­вести обстеження і при встановленні факту відсутності опікування батьків забезпечити тимчасове влаштування неповнолітніх до вирі­шення питання про призначення опікуна чи піклувальника.

4. Визначення побутових умов життя. Якщо у особи, над якою встановлена опіка чи піклування, є майно, що знаходиться в іншій місцевості, то опіка над цим майном встановлюється органами опіки і піклування за місцем його знаходження. Опіка над майном може також встановлюватись в інших окремо передбачених законом випадках.

- 186-

5. Визначення термінів встановлення опіки чи піклування. Рішення про встановлення опіки чи піклування повинно відбутися не пізніше місячного строку з моменту, коли відповідний орган опіки і піклуван­ня дізнається про необхідність встановити опіку чи піклування.

6. Призначення опікуна чи піклувальника. Для безпосереднього здійснення опіки і піклування призначається опікун чи піклувальник, переважно з осіб, близьких підопічному, або з числа осіб, виділених громадською організацією, або з числа інших осіб з урахуванням їхньої можливості виконувати опікунські обов'язки і стосунків між опікуном (піклувальником) і особою, над якою встановлюється опіка (піклування). Опікун чи піклувальник призначається тільки з його згоди. Над повнолітніми дієздатними особами, які не можуть за станом здоров'я самостійно захищати свої права і виконувати свої обов'яз­ки, піклувальник може бути призначений тільки на прохання цих осіб. Якщо над дітьми, які виховуються в державних дитячих закладах, і тими особами, що потребують опіки або піклування і влаштовані у відповідні лікувальні заклади або заклади органів соціального забез­печення, опікуни і піклувальники не призначені, виконання обов'язків опікунів і піклувальників покладається на ці заклади. Призначити опі­куна (піклувальника) можливо і після влаштування зазначених у цій статті осіб у відповідні державні заклади.

В рамках призначення опікунів і піклувальників проводиться підго­товка прийомних батьків до включення в систему фостерінгу: прове­дення співбесід, діагностичної роботи, тренінгів.

7. Укладання угод. Опікуни при здійсненні прав і виконанні обо­
в'язків підопічних укладають угоди від імені і в інтересах підопічних,
діючи як їхні законні представники. Піклувальники над неповнолітні­
ми дають згоду на укладення тих угод, які за законом ці особи не
вправі укладати самостійно. Піклувальники над особами, обмежено
дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями або нарко­
тичними засобами, дають згоду на укладення цими особами угод і
розпорядження майном відповідно до правил, встановлених стат­
тею 15 Цивільного кодексу Української РСР. Піклувальники над
Дієздатними особами подають цим особам допомогу при здійсненні
ними своїх прав і виконанні обов'язків, а також охороняють їх від
зловживань з боку третіх осіб. Опікун не вправі без дозволу органів
опіки і піклування укладати угоди, а піклувальник — давати згоду на
'* укладення, якщо вони виходять за межі побутових. Такими угода­
ми, зокрема, є договори, що потребують нотаріального посвідчення
¹ спеціальної реєстрації, відмова від належних підопічному майнових
^пРав, поділ майна, поділ або обмін житлової площі, видача письмо-
^вих зобов'язань тощо. Органи опіки і піклування вправі, якщо це

- 187-

необхідно для захисту інтересів підопічних, обмежити право одного з батьків або опікуна (піклувальника) розпоряджатися вкладом, вне­сеним будь-ким на ім'я підопічного. Опікун і піклувальник, їхні дру­жини і близькі родичі не вправі укладати угоди з підопічними, а також не вправі представляти осіб, які перебувають у них під опікою і піклуванням, при укладенні угод або веденні судових справ між підопічним і дружиною опікуна чи піклувальника та їх близькими ро­дичами.

Опікун і піклувальник не вправі здійснювати дарування від імені підопічного, а також зобов'язуватися від його імені порукою.

8. Організація і проведення соціальної опіки і піклування: фінансу­
вання, догляд і нагляд, соціальний супровід, виховання, створення
нормальних умов для життєдіяльності.

9. Контроль за виконанням соціальної опіки і піклування з боку

державних органів влади.

Проголошена Європейською Асоціацією Прийомних сімей Хартія турботи про дітей у прийомних сім'ях визначає основні напрями, які слід враховувати при передачі дітей на утримання і виховання до прийомних сімей: незаперечною умовою має бути висока якість ви­ховання у сімейному оточенні; виходити з того, що інтереси дитини або підлітка є пріоритетними при визначенні прийомної сім'ї; поважа­ти та враховувати етнічне та культурне походження, релігію та рідну мову дітей, підлітків, їхніх батьків та прийомних батьків; брати до уваги стать, темперамент, стан здоров'я дітей та підлітків при на­правленні їх до прийомної сім'ї; забезпечувати безперервність про­цесів у житті дітей та підлітків (освітній процес, розвиток особи, фізичний та розумовий розвиток); встановлювати тісне партнерство прийомних батьків, соціальних працівників, організацій, що забезпе­чують направлення дитини у прийомну сім'ю; обов'язково врахову­вати професійний статус прийомних батьків; повсякчасно забезпечу­вати прийомних батьків та соціальних працівників необхідною інфор­мацією та здійснювати їхнє фахове навчання; постійно підтримувати кожну молоду людину, що залишає прийомну сім'ю і в подальшому; надавати підтримку усім дітям прийомних батьків.

З метою визначення дій, спрямованих на пріоритетне ефективне вирішення проблем дитинства та втілення в життя вимог, передбаче­них Конвенцією ООН про права дитини, Всесвітньою декларацією про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей та Планом дій щодо її виконання, в Україні прийнято Національні програми "Плану­вання сім'ї" (1995 рік), "Діти України" (1996 рік).

Втіленню норм Конвенції 00Н про права дитини сприяло прийнят­тя Законів України "Про сприяння соціальному становленню та р°³"

- 188 —

витку молоді в Україні" (1993 рік), "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх" (1995 рік), "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" (2001 рік). Спеціальні заходи щодо закріплення правового статусу дітей визначаються ря­дом постанов Кабінету Міністрів України. Поліпшенню економічного та соціального становища дітей, які постраждали внаслідок Чорно­бильської катастрофи, сприяють прийняті постанови Верховної Ради України від 1995, 1996, 1997 років. Важливе значення для соціально­го захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклуван­ня, мають постанови Верховної Ради України "Про поліпшення вихо­вання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків" (1994 рік), "Про поліпшення матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків" (1995 рік), "Про затвердження Порядку передачі дітей, які є громадянами України, на усиновлення громадянам України та іноземним громадянам і здійсненню контро­лю за умовами їх проживання у сім'ях усиновителів" (1996 рік). Кабі­нет Міністрів України затвердив Положення про дитячий будинок сімейного типу (1994 рік), створив Центр з усиновлення дітей при Міністерстві освіти (1996 рік). З метою забезпечення прав дітей, які знаходяться у конфлікті із законом, постановами уряду створено кримінальну міліцію у справах неповнолітніх (1995 рік), центри меди-ко-соціальної реабілітації неповнолітніх, притулки для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх, Український фонд сприяння соці­альному захисту неповнолітніх (1996 рік).

Виконання Конвенції ООН про права дитини, як і інших міжнарод­них договорів, учасником яких є Україна, контролюється статтею 9 Конституції України, яка визначає, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною законодавства України.

За даними Державного комітету статистики України, на 1 січня 1998 року на вихованні у сім'ях громадян під опікою перебувало 53712 дітей та підлітків віком до 18 років і 62449 усиновлених осіб. На кінець 1997 р. в країні налічувалося 39 шкіл-інтернатів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, у яких утриму­валося 10723 дитини; 50 дитячих будинків системи Міністерства осві-^ги України — 4076 дітей; 43 будинки дитини системи Міністерства охорони здоров'я України — 4620 дітей.

Особливу категорію дітей становлять біженці. Так, за станом на 1 квітня 1998 року з 2757 осіб, які мали статус біженця в Україні, 987 осіб були діти у віці до до 16 років. Серед них дівчат — 424, хлопців — 563.

- 189-

Особливу турботу викликають діти, схильні до правопорушень, до адиктивної поведінки. Так, у 1997 р. 15719 справ були направлені до суду. Загальна кількість обвинувачених у цих справах — 29498 чоловік, з них неповнолітніх — 22284 особи. Було звільнено від кримінальної відповідальнос. 2380 неповнолітніх з передачею мате­ріалів до суду для застосування примусових заходів виховного ха­рактеру.

В Україні останнім часом поширюється досвід легалізації різних форм родинного виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьків­ського піклування, реалізації їх прав проживання в сім'ї. Станом на 1 січня 1998 року існує 75 дитячих будинків сімейного типу. їх функціо­нування регулюється Положенням про дитячий будинок сімейного типу (1994 рік).

Для дітей, позбавлених батьківського піклування, створюються притулки для неповнолітніх. Діють служби у справах неповнолітніх, основним завданням яких є соціальний захист дітей, створення на­лежних житлово-побутових та психолого-педагогічних умов для їх життя на період визначення місця їх постійного влаштування. Влаш­туванням дітей, позбавлених батьківського піклування, займаються виключно органи опіки та піклування.

Питання і завдання до семінарського заняття:

1. Проаналізуйте нормативно-правові документи, які регламен­тують порядок соціальної опіки і піклування.

2. Назвіть форми і напрямки соціальної опіки і піклування відпо­відно до змісту і фінансування?

3. Розкрийте сутність опіки і піклування з точки зору соціаль­ної педагогіки і юриспруденції.

Завдання для практичного заняття:

Робота у мікрогрупах.

Завдання 1. Розробіть схему системи опіки і піклування в Україні

та обговоріть у групі. Завдання 2. Розробіть схему правових основ забезпечення опіки і

піклування в Україні і обговоріть у групі.

190
ЦІ Рекомендована література:

/. Лактионова Г.М., Шипиленко Е.С., Братусь И.В. Инновационньїе формьі опеки детей: международньїй и нацинальньїй опьіт. — К.: Науковий світ, 2001. — С. 61.

2. Конвенція ООН з прав дитини: шляхи практичного застосування. Мето­дичні рекомендації. /Упоряд. Г.М. Лактіоновата інш — К.: Науковий світ, 2001.— 37 с.

3. Конвенція ООН про права дитини. — К.: AT "Видавництво "Столиця", 1997. -32 с.

4. Причини інституалізації і майбутнє молодих людей, які залишають заклади державної опіки /Тематичне дослідження. — К., — 48 с.

Поиск по сайту: