Соціальне моделювання і прогнозування

оделювання — багатоплановий метод дослідження, один із шляхів пізнання. Воно зумовлює дослідження реально існую­чих предметів, явищ, соціальних процесів, органічних і неорганічних систем. Ним охоплені всі процеси. Моделювання — це специфічне багатофункціональне дослідження. Його головне завдання — відтво­рити на основі схожості з існуючим об'єктом інший, який замінює його об'єкт (модель). Модель — аналог оригіналу. Вона повинна мати схожість з оригіналом, але не повторювати його, тому що при цьому саме моделювання втрачає сенс. Неприпустимим є і вільне моделювання; в цьому випадку воно не дає необхідного уявлення про оригінал моделі, а також не виконує своєї функції.

Функції соціального моделювання: поглиблення пізнання існую­чих систем і об'єктів; визначення основних параметрів, шляхів по­дальшого їх застосування; проведення порівняльного аналізу оригі­налу і моделі, виявлення якісних характеристик.

Моделювання виконує і важливі евристичні функції: виявляє нега­тивні тенденції, визначає позитивні шляхи вирішення проблем, пропо­нує альтернативні варіанти.

Виділяють кілька видів (типів) моделей: пізнавальні, евристичні; моделі майбутнього — прогностичні; моделі бажаного, заданого стану.

Цілі моделювання: відобразити стан проблеми на даний момент; виявити найбільш гострі "критичні" моменти, "вузли" протиріч; виз­начити тенденції розвитку і ті фактори, вплив яких може скоректува­ти небажаний розвиток; активізувати діяльність державних, громадських та інших організацій та осіб у пошуках оптимальних варіантів розв'я­зання соціальних завдань.

Модель повинна відповідати певним вимогам:

1. Бути більш простою, більш зручною, давати інформацію про об'єкт, сприяти удосконаленню самого об'єкта;

2. Сприяти визначенню чи поліпшенню характеристик об'єкта, раціо­налізації способів побудови, управлінню чи пізнанню його.

В цілому модель має відповідати таким вимогам: повноти, адек­ватності та еволюційності; бути абстрактною, щоб допускати варію­вання великою кількістю перемінних величин; задовольняти умовам, ■••сі обмежують час вирішення завдання; орієнтуватися на реалізацію завдань за допомогою наявних можливостей; забезпечувати отри­мання нової корисної інформації про соціальний об'єкт чи явище; бути побудованою на використанні встановленої термінології; зумов­лювати можливість перевірки її істинності, відповідності соціальному об'єкту, процесу, явищу.

-237-

Визначають основні принципи розробки моделей складних об'єктів і явищ, що застосовуються в соціальному моделюванні: компроміс між очікуваною точністю результатів моделювання і складністю мо­делі, баланс точностей, достатня різнобічність елементів моделі, на­очність моделі, блочне представлення моделі, спеціалізація моделей тощо.

Моделювання соціальних процесів здійснюється у таких видах: прогностична модель доходів населення і оплата праці; модель со­ціальної системи.

Використання математичних моделей соціального прогнозування проводиться у напрямку прогнозу бюджетів сімей, які розділяються за групами і складом; використання теорії ймовірностей і математич­ної статистики для визначення рівня благополуччя населення.

До соціальних моделей відносять: моделювання демографічних процесів; моделі екологічної безпеки; моделі соціальної адаптації мігрантів та інш.

Системно-функціональний підхід зумовлює моделювання соціальних процесів на регіональному рівні, моделі управлінських рішень та інш.

Моделювання як технологія соціальної роботи — моделюван­ня суб'єктів соціальної роботи (систем, служб, проектів, програм, процесів, моделі спеціаліста); моделювання шляхів, способів вирі­шення проблемних ситуацій; моделювання позитивної поведінки осо­бистості в різних умовах соціального життя; напрямків сучасної со­ціальної роботи з різними цільовими групами та категоріями насе- лення.

Поиск по сайту: