Замкнутий цикл технологічного процесу включає наступні

етапи:

1. Попередній етап. На цьому етапі здійснюються операції вияв­лення, оцінки і ранжування соціальних проблем, з ясування сукуп­ності факторів, що обумовили її виникнення- ^у психологічному плані організатор соціальної роботи налаштовується ^на " Р^{озв язанн}я, мобілізуючи свій інтелектуальний, морально-психологічний і професій­ний потенціал. Одночасно уточнюються критерії дієвості й ефектив­ності діяльності соціальних служб при BHpiuJ^eHHI означеної конкрет­ної соціальної проблеми. При цьому критер'"¹ оцінки успіху дій соці­альних служб і фахівців можуть відбиватися в постановці і форму­люванні мети і конкретних завдань соціально' роботи.

2. Етап визначення мети. На цьому етапі здійснюється первинне формулювання цільової настанови діяльності фахівців і організаторів соціальної роботи. Ціль обумовлює вибір можливих засобів і спо­собів її досягнення, визначає напрям пошуку інформації про умови і

соціальне оточення клієнтів.

Мета повинна бути сформульована ясно ' конкретно; вона повин­на бути зрозумілою для конкретних викоиа^вЦ^ів- 3 одержанням до­даткової інформації може коректуватися, уточнюватися, модифіку­ватися і навіть цілком змінюватися.

3. Етап обробки інформації. На цьому етапі технологічного про­
цесу йде пошук додаткових джерел інформації, збір і систематиза­
ція інформації, її аналіз і узагальнення. Висновки, що випливають з
результатів аналітичної роботи, становлять» змістовну базу для уточ­
нення мети і завдань, для вироблення програми дій, визначення змісту,
організаційних форм і методів соціальної роботи.

4. Етап процедурно-організаційної роботи. На цьому етапі
здійснюється послідовна реалізація наміч^ених програмою заходів
соціального впливу конкретними виконавцями в позначений час і тер­
міни, зіставлення і порівняння результатів із критеріями успішності
соціальної роботи.

- 180 —

5. Контрольно-аналітичний етап роботи. Це завершальний етап технологічного циклу, на якому організатори соціальної роботи ана­лізують підсумки діяльності фахівців, виявляють фактори, що сприя­ли позитивному вирішенню соціальних проблем, з'ясовують причини, що заважали успішному розв'язанню завдань соціальної роботи, і намічають шляхи усунення цих причин надалі.

Соціальна робота, як особлива сфера практичної діяльності із створення сприятливих умов життя громадян, відзначається різнобіч­ністю соціальних впливів. З одного боку, фінансування, допомога і підтримка найбільш соціально уразливих прошарків населення, з іншо­го — соціально-психологічна, соціально-педагогічна допомога, рек­реаційна діяльність тощо. Крім означених, з'являються комплексні підходи, що засновані на подоланні зовнішнього соціального і внутріш­нього психологічного тиску на особистість, створення системи само-і взаємодопомоги. Про це свідчить сфера призначення і застосуван­ня соціальної роботи на різних рівнях життя суспільства, діяльність соціальних інститутів.

Тому в рамках соціальної роботи до соціальних технологій відно­симо сукупність традиційних способів професійного впливу на об'єкт, завдяки механізмам фінансової допомоги і підтримки, такі, як: со­ціальна опіка і піклування, соціальне забезпечення, соціальне страху­вання.

Технології соціальної роботи — сукупність способів соціально­го впливу на об'єкт, спрямованих на відновлення, збереження і поліп­шення його соціального функціонування, попередження негативних соціальних процесів; певний алгоритм діяльності у напрямі покра­щення соціального становища особистості.

Відповідно до цілей, змісту і функцій соціальної роботи виділя­ються загальні технології, технології соціальної роботи з цільовими групами і категоріями населення — спеціальні (прикладні) (див. табл. 4).

Таким чином, соціальні технології і технології соціальної роботи знаходяться на етапі наукового становлення, розробляються наукові підходи до класифікації, уточнюються термінологія і сфери застосу­вання.

- 181 –

Таблиця 4

Поиск по сайту: