Соціальна освіта і навчання

науковій літературі соціальна освіта і навчання як технологія соціальної роботи розглядається з точки зору соціальної осві­ти — підготовки спеціалістів для соціальної сфери і особливого підходу до організації і реалізації соціальної роботи.

Освіта у широкому значенні слова — основа всебічного, гармоній­ного, інтелектуального, духовного, естетичного розвитку людини.

Соціальна освіта реалізується шляхом проведення соціального діа­логу, який відображається в усіх формах міжсуб'єктних взаємовід­носин і взаємодій, як у неприхованій, так і у прихованій формах. Визначають діалог громадянського суспільства і держави під час про­ведення референдумів і голосувань, через діяльність суспільних рухів, які впливають на державну політику, і, відповідно, через вплив дер­жави на громадянське суспільство. Вважається, що міра цивілізова­ності країни визначається тим, наскільки соціальний діалог між гро­мадянським суспільством і державою є відкритим, неприхованим і рівноправним.

Соціальний діалог ведеться між усіма суб'єктами суспільних відно­син — спеціальними групами, політичними партіями і рухами, гро­мадськими, національними, релігійними та іншими організаціями і про­шарками суспільства. Він реалізується й у формі взаємодії індивіда і суспільства, індивіда і держави, однаковою мірою, як і соціальної групи і суспільства, соціальної групи і держави.

Головне завдання соціальної освіти — сформувати людину, яка може бути суб'єктом соціального діалогу, що постійно здійснюється і не завжди у конструктивних і рівноправних формах. Це діалог

• між громадянським суспільством і державою;

• індивідом і суспільством, соціальною групою;

• різними соціальними прошарками, суспільними і державними організаціями, політичними та іншими силами.

Сутність соціальної освіти та її архітектоніка (конструктивне на­повнення) представлені усвідомленням ролі особистості в соціально-історичних процесах. Традиційно таке розуміння зводилося до ролі видатної особистості і народних мас і мало торкалося усвідомлення того, хто повинен бути реальним суб'єктом соціальної динаміки. Ар­хітектоніку соціальної освіти коротко представляють переліком спря­мованої участі суб'єкта соціальної освіти у соціальному діалозі: соці­альний менеджер, архітектор, спеціаліст в галузі Public Relations, те­рапевт, соціальний комунікатор, посередник, консультант, медіатор, ^маркетолог, експериментатор, радник, аналітик, спеціаліст в галузі ^соціального проектування, соціальний технолог. На цьому рівні со-

-243-

ціальної роботи соціальний працівник є політиком у сфері соціальні го захисту населення.

На мікро- і мезорівнях соціальної роботи соціальне навчання зуміється як процес навчання і научіння особистості соціальним у ням і навичкам з метою оволодіння життєвою компетенцією, саі стійністю, незалежністю, самореалізацією у різних видах соціальні життя. Теорія соціального научіння спирається на підходи гумані ної, біхевіористичної і когнітивної психології.

Згідно з когнітивною психологією Дж. Келлі, людині необхі, допомогти навчитися конструювати власну реальність. Келлі оііі конструкти у вигляді паттернів і шаблонів, які людина створі потім намагається накласти їх на світ і підігнати під нього. Коні ти — це способи організації людьми свого досвіду відповідно із пра­вилом подоби і відмінності. Потреби, мотивації, емоції і навчанням все це аспекти конструкційного процесу. Теорія особистісних конД руктів сформульована в 12 стислих твердженнях, які складаютьаиД фундаментального постулату і 11 наслідків, які є частково похідними від постулату, частково його уточнюють.

А. Бандура вважає, що людина може навчитися, не докл особливих зусиль. Він називає цей процес научінням через спосп ження і відрізняє його від научіння через ігрову діяльність. Для щоб навчитися шляхом спостереження, люди повинні звернути на взірець, який мають наслідувати; організувати і зберігати свої стереження; робити спроби виконувати нові для себе дії; вол причиною повторювати поведінку модуля. Научіння через іг| діяльність має місце, коли люди зустрічаються з наслідками діяльності. Ці наслідки можуть повідомляти клієнтам інформацію, ликати мотив подальшої поведінки чи підкріплювати сьогодніш вчинками. Підходи теорії соціального научіння використовуют соціальній роботі при проведенні тренінгів із формування соціал умінь, завдяки ігровій соціальній роботі, спостереженню за поз ною поведінкою, її імітації і моделюванню.

В основі гуманістичної психології К. Роджерса — недирек навчання. Учіння, з точки зору К. Роджерса, — це не тільки п накопичення фактів. Воно змінює поведінку людини в сучасному і майбутньому, її взаємовідносини і її особистість. Це научіння,< являє собою не просто прирощення знань. Воно передбачає гли» проникнення в існування. К. Роджерс визначає п'ять умов успіш научіння під час терапії: невпевнене і амбівалентне бажання узна змінити себе; відповідність почуттів і поведінки терапіста стану (конгруентність); безумовне позитивне ставлення до клієнта; емі не розуміння; сприйняття клієнтом терапіста. Вчений висловлі

-244

думку, що ніхто нікого нічому не може навчити. Мислення розпочи­нається на узбіччі дороги. Коли людина досягає узбіччя і не знає, який напрямок обрати, щоб потрапити у необхідне місце, вона почи­нає аналізувати ситуацію. На думку К. Роджерса, мислення розпочи­нається саме в той момент. Вчений зробив висновок, що недиректив-не навчання сприяє тому, що людина починає по-іншому дивитися на себе; більш повно сприймає себе і свої почуття; більше довіряє собі, може управляти собою; стає більш схожою на того, на кого орієн­тується; стає гнучкішою; ставить перед собою реальні цілі; поведінка стає більш продуманою; відмовляється від шкідливих звичок; почи­нає краще сприймати інших; в людині відбуваються внутрішні зміни; це зміни основних рис у кращий бік.

Проект "Методи навчання в громадянській освіті".

Одним із підходів до соціальної освіти є інноваційні методи на­вчання в громадянській освіті, прикладом реалізації якого є українсь­ко-білоруський проект "Методи навчання в громадянській освіті". Учасники школи-семінару "Інноваційні методи навчання в громадянській освіті", як і весь проект у цілому, орієнтовані на спеціалістів у сфері громадянської освіти:

• членів громадських організацій, напрямком діяльності яких є реалізація різних проектів і програм в галузі громадянської освіти (семінари, тренінги, освітні програми, "круглі столи", кон­ференції для різних соціальних і вікових груп із правової осві­ти, прав людини, розвитку особистості, ефективної комунікації, міжкультурного розуміння тощо);

• співробітників традиційної системи освіти, які використовують або реалізують в рамках своєї діяльності ідеї громадянської освіти у процесі навчання (дитячі садки, школи, училища, ВНЗи, будинки молоді тощо);

• людей, які реалізують окремі конкретні проекти у сфері грома­дянської освіти поза рамками громадських організацій, освітніх закладів (учителів шкіл, викладачів вищих навчальних закладів, соціальних педагогів і працівників, спеціалістів у сфері гумані­тарної освіти та інш.).

У процесі навчання використовуються активні його методи: інте­рактивна гра, стимуляція, лекція, робота в групах. В якості одного із теоретичних підходів інноваційних методів навчання є класифікація стилів навчання, які запропонував американський дослідник Д. Колбі, який поклав в основу досвід учня. Згідно з цією теорією, існує тип ^Л|одей, які навчаються, намагаються отримати новий складний досвід, ¹ саме в цьому для них сенс навчання. Інший тип становлять люди, для яких більш важливим є роздуми над завданням, ніж активна участь в

-245-

його розв'язанні, вони скоріш будуть спостерігати чужий досвід, отримувати свій власний. Люди третього типу інтегрують і узагал ють спостереження в складні, але логічні теорії, негативно ставляв до всього, що в такі теорії не вкладається, вони стороняться вла го досвіду і більше довіряю ю чужому. Четвертий тип — люди, намагаються перевіряти всі ідеї, теорії і техніки, щоб бути впевнеї ми в тому, що вони реалізують на практиці.

Цікаве визначення стилю навчання пропонує Джейн Льюіс, спі бітниця Університету Північного Лондону. Люди підрозділяють активістів, мислителів, теоретиків, прагматиків.

Активісти (в основі — конкретний досвід): повністю присвяч¹ себе своїм переживанням. Вони задоволені тим, що є "тут і за| відверті, не скептичні, і це робить їх оптимістами у всьому нові їхня філософія: "Я спробую що-небудь ще". їхня тенденція спочатИ діяти, а потім обдумувати наслідки, (хні дні заповнені діяльністю. Вони беруться за розв'язання завдань, маючи багато ідей. Як тільки захоплення однією діяльністю минає, вони шукають іншу справу. На­магаються отримати складний новий досвід, однак їх дратує аВ процес виконання завдання, необхідність концентрації. Вони — мН мунікабельні люди, постійно взаємодіють з іншими, але в процесі спілкування намагаються бути в центрі подій.

Мислителі (в основі — рефлексивне спостереження): більше ува­ги приділяють роздумам над завданням, ніж активній участі у йеН вирішенні. Вони розглядають його з різних боків, збирають різнобічні дані, ретельно розмірковують, щоб лише згодом перейти до J^| новків. У ретельному аналізі даних виявляють тенденцію відют прийняття рішення так довго, як це виявляється можливим. їхній ді "Будь обережним!". Це люди, які прораховують усі можливі вар| перед тим, як починають діяти. Вони займають останні ряди на pax і дискусіях, спостерігають за діями інших людей, в ході ди прислухаються до думки інших людей перед тим, як висловити ну, мають тенденцію до заниження власної самооцінки, терпимо ляться до дійсності. їхні дії є частиною картини, яка включає в минуле, а також сьогодення, спостереження інших і свої власні.

Теоретики (в основі — абстрактна концептуалізація): інтегрУЦ-узагальнюють спостереження в складні, але логічні теорії, їхній'©™ розв'язання завдання послідовний і логічний. Вони відтворюють^ годжені факти в цілісні теорії. Вони не дозволяють собі відпочк тих пір, поки всі речі не будуть упорядковані у раціональні схемЙИ подобається аналіз і синтез. їхня проникливість будується наі<3|Щ передбачень, правил, теоретичних моделей і мисленнєвих схе ретики — прибічники філософії, яка заснована на раціональ»

-246-

логіці. "Якщо це логічно, то це добре". Вони ставлять запитання: "Чи має це сенс? Як це пов'язане з тим, що є основою передбачення?" Вони мають тенденцію присвячувати себе раціональній об'єктивності, а не чомусь суб'єктивному і не однозначному. їхній підхід до пробле­ми є завжди логічним. Це їхня "ментальна установка", вони впевнено відкидають усе, що протирічить цьому, вони схильні оперувати об'єк­тивними фактами, а не суб'єктивними судженнями, вторинними дум­ками чи чимось легковажним.

Прагматики (в основі — активне експериментування): прагматики намагаються перевіряти всі ідеї, теорії і техніки, щоб бути впевнени­ми в тому, що вони працюють на практиці. Вони рішуче підшуковують нові ідеї і за першої можливості експериментують з їх застосуван­ням. Вони відносяться до числа тих людей, котрі, повертаючись з курсів менеджменту, переповнені новими ідеями, які бажають вико­ристати на практиці. Вони намагаються досягти успіху у справах і діють швидко і впевнено, якщо ідея захоплює. Вони виявляють не­терпимість до роздумів і відкритих дискусій. Це дуже практичні, "при­землені" люди, які люблять робити практичні висновки при вирішенні проблем. Вони реагують на можливі та наявні проблеми як на "вик­лик", їхня філософія — " завжди є краще рішення" і "те добре, що працює".

В основу підходів до громадянської освіти покладено такі твер­дження:

1. "Конструювати знання самому можливо в ситуації відкритого зіткнення власних думок і протиріч із сумнівами і протиріччями інших";

2. "Кожен навчається по-своєму, своїм способом, своїм стилем і тому не все, що відбувається на семінарі, і не всі методи однаково сприймають усі";

3. "У груповій освітній діяльності є діловий і соціально-психологіч­ний аспекти, які впливають один на одного і на результативність на­вчання".

Реалізація проекту "Соціальна освіта в Україні" В Україні здійснюється партнерський проект "Соціальна освіта в Україні", спрямований на підвищення якості соціальних послуг на Рівні співтовариств через навчання практичних працівників соціаль­ні сфери, представників громадських організацій, а також викла­дачів і студентів факультетів /відділень /шкіл соціальної роботи/ соціальної педагогіки, підтримку їх соціальних ініціатив. Проект є багатокомпонентним і складається з кількох блоків: організація і про-^в^Дення семінарів; ініціювання розвитку дистанційного навчання со­ціальних працівників і соціальних педагогів; прискорене навчання прак-^Ик,в без дипломів; навчання громадських волонтерів і представ-

-247-

ників громадських організацій (Міжнародна школа для волонтеї розвиток мережі ресурсних центрів. Основні завдання реалізації проекту.

• визначення інтегративних напрямків соціальної роботи, які безпечують увагу до кожного конкретного клієнта з урахуі ням його можливостей і проблем, а також розвиток соціаді роботи і соціальної педагогіки як професії;

• кардинальна зміна підходу до проведення семінарів, тренії що сприяє створенню і розробленню національної моделі п товки спеціалістів соціальної сфери;

• створення Тренерської студії, метою діяльності якої є передача знань, умінь і навичок, опрацювання методик п| дення тренінгів /семінарів, створених у рамках проекту.

Основні теми проекту. "Формування здорового способу тя", "Соціальна робота з дітьми і молоддю з особливими по; ми", "Усвідомлене батьківство і ранній розвиток дитини". Ці пі, розглядаються як взаємодоповнюючі, і вони розвивають один го. Крім того, їх розвиток проходить через усі компоненти пр що забезпечує поступову, але постійну насиченість національним, відом.

Спеціалісти, які входять до тренерської студії, розробляють
ативні модулі з усіх напрямків; забезпечують апробацію модул
регіональному і локальному рівнях, їх корекцію і доповнення; ві₍
цьовують механізм передачі локальним тренерам знань, умінь і >|§Н
чок за модулями для наступного впровадження; сприяють збереШН
ню і розвитку взаємодії з іншими компонентами програми (навчаН
практиків без дипломів, ресурсні центри, дистанційна освіта, JH
сторінка, публікації); вивчають потреби первинних користувачів,_:-!^И
нізовують консультації для неурядових організацій; проводять wjjH
торинг і оцінку реалізації проекту на місцях. д^Л

Особлива увага в проекті приділяється стимулюванню і підтримці волонтерського руху. Вже стало традицією проведення Міжнародної школи для волонтерів. Вона дає можливість волонтерам, пред|^В никам неурядових організацій як громадянам взяти участь у _;^Н шенні питань, які стосуються суспільства, сприяють самореаліз^^И дають змогу налагоджувати контакти з іншими людьми. Веб-сторінка ііроекту забезпечує можливість користуватися послугами ресурсних центрів проекту, проводити пряме консультування клієнтів (за допо­могою електронної пошти, інтернет-конференцій, форумів, чат, міщувати інформаційні і методичні матеріали проекту, матері. ціальних агенцій, партнерів, окремих спеціалістів.

Створені у рамках проекту ресурсні центри в Запоріжжі, Ті

полі і Києві є основною базою доступу до сучасних професійних матеріалів, які відповідають потребам соціальних працівників і со­ціальних педагогів, які працюють в різних службах соціальної сфери. Ресурсні центри, створюючи базу спеціалістів, організацій, установ, які проводять соціальну роботу в регіонах, надають інформаційно-методичні послуги, організують взаємодію навчальних закладів, гро­мадських організацій, клієнтів; вивчають і узагальнюють соціально-педагогічний досвід служб, проводять аналіз потреб спеціалістів со­ціальної сфери у підвищенні кваліфікації кадрів; видають і розпов­сюджують інформаційні і методичні матеріали. Діяльність Ресурсних центрів сприяє не тільки накопиченню даних про суб'єктів соціальної роботи (інститути, центри соціальної допомоги, НПО та ін.), але і консолідації практиків соціальної сфери.

Поиск по сайту: