Історичне коріння української мистецької культури

Мистецтво європейського Середньовіччя

Європейське Середньовіччя створює таке мистецтво, яке принципово відрізняється від античного не лише своїм змістом, але й відчуттям і розумінням форми, що не має чітких меж, тобто є "відкритою". Руйнується розуміння краси як порядку та пропорційності, і стверджується краса як божественне начало, що розлите у світі і призначене привести до свого першоджерела - Бога. З'являється естетична модель, яка стверджує протилежність ідеального і реального. Середньовічне мистецтво мало перед собою досить складне завдання - об'єктивно явити людству світ духовного, Божественного. Мистецтво розглядається як Біблія для неписьменних, як засіб, що дозволяє проявити світ божественного, наблизити його до людини. У художній культурі сформовано канон, який визначає рамки змісту, художньої форми та цілі творчості. Одним із важливих видів мистецтва, у якому проявився символізм Середньовіччя, стала архітектура. Саме в архітектурі найповніше виражені два основних художніх стилі цього періоду: романський та готичний.

Історичне коріння української мистецької культури

Український народ залишив у спадок незліченну кількість об'єктів матеріальної культури, які посіли гідне місце у скарбниці світового мистецтва. Це пам'ятки зарубинецької, трипільської, черняхівської, скіфської культур, Київської Русі, козацької доби та ближчих до нас часів. Сюди входять комплекси містобудівництва, ділової та побутової архітектури, хатнє начиння, одяг, сільськогосподарський та ремісничий реманент, твори декоративно-ужиткового мистецтва та ін. Кожний народ фіксує свою історію низкою писемних джерел. Слов'яни, зокрема українці, залишили їх чимало. Це"Повість минулих літ", козацькі літописи, філософські, наукові, економічні, політичні твори, першодруки, пам'ятки літератури —"Слово о полку Ігоревім" до книг, написаних сучасними майстрами поезії, прози, драматургії. Наша країна багата на мистецькі пам'ятки: мозаїки і фрески Софії Київської, комплекс споруд Києво-Печерської Лаври, церкви Спаса на Берестові, твори народних майстрів, художників сьогодення та ін. Територія нинішньої України була заселена ще у прадавні часи. Про це свідчать численні пам'ятки. Із проголошенням державної незалежності України активізувався інтерес до історичних коренів свого народу, його набутків, ролі й місця в загальноісторичному процесі.Про те, що народ на цій території жив і займався матеріальним виробництвом, свідчать численні писемні, лінгвістичні, археологічні, культурні пам'ятки, а також прямо та опосередковано історичні хроніки стародавніх авторів — Иордана, Прокопія Кесарійського, Менандра Протиктора, Феофілакта Сімоката, Маврикія Стратега, Нестора.Отже, на підставі аналізу пам'яток, джерел, історичних хронік та наукових розвідок можна визначити спільні ознаки на користь автохтонного походження українців. Назвемо головні з них:• спільний фізично-етнічний тип;• мовний фактор, грунтовно досліджений і вивчений мовознавцями, особливо топоніми і гідроніми;• археологічні пам'ятки, які мають спільні риси, характерні лише для однієї території;• основні види господарської діяльності — землеробство і скотарство, що спостерігаються по всій історичній вертикалі;• мистецькі твори, зокрема кераміка, що мають характерні ознаки тільки певного географічного ареалу;• світоглядно-обрядова система, що сформувалась і функціонувала протягом тривалого часу у праслов'янських і слов'янських народів.

Поиск по сайту: