Мистецтво династій Сун (960-1279) і Юань (1279–1368 )

У 960 р. Китай був знову об’єднаний владою династії Сун, але на меншій територій у порівнянні з імперією Тан, Сунам не належала північ країни, де панували кочівники-кидани. Характерною ознакою доби Сун був надзвичайний розвиток міст, особливо південний торгових центрів. Це був час нових відкриттів – винайдення компасу, пороху, пересувного шрифту, розвитку виробництва фарфору, шовку, книгодрукування, розвиток гравюри. У ідеологічній сфері виникла нова ідеалістична філософія неоконфуціанства, яка обновила давнє вчення, що змінилось під впливом даосизму та буддизму. Неоконфуціанство стверджувало розділ людей на прошарки, недоторканість феодального режиму. Ставши офіційною панівною ідеологією Сунської імперії, неоконфуціанство не створило власної церковної системи і не знищило попередніх релігійно-філософських систем даосизму і буддизму, навпаки злилось з ними. Філософи проповідували ухід від світу в лоно природи з метою самовдосконалення. Явища природи пов’язувались із соціальними і етичними відносинами людей, і ті і інші вважалися «шляхом космосу».

Архітектура.

У державі Сунів буддійська релігія втратила минулу могутність, що привело до згасання буддійських монастирів. Пагоди часів династії Сун відрізнялись від пагод танської доби. Вони будувалися вже не тільки з дерева, каміння і цегли, але також і з металів: заліза, бронзи, чавуну. Тому за своїм силуетом вони були більш стрункі, витончені, а також були більш декоровані візерунками з металів, або керамічними плитками. Вже не зустрічалося чотирикутних пагод, а тільки вісьми або шестигранні. Одним з самих яскравих прикладів такого типу пагоди є тринадцяти ярусна «Залізна пагода» біля Кайфина.

На півдні країни будувались невеликі кам’яні пагоди 7-8 м висоти. Які сприймались як скульптурні монументи. Приклад – пагода храма Лінінси в Ханчжоу.

Скульптура.

Втрата буддизмом панівного становища в державі Сун і згортання будівництва великих буддійських храмів та монастирів вело то того, що монументальні культові статуї Будди, що раніше зводились як символ ствердження буддизму, майже зникають із сунських храмів. Зате з’являється більше скульптур середніх розмірів, що відображають буддійських святих – архатів – учнів Будди, які досягли святості. Також в храмах ставлять численні постаті простих жінок і чоловіків – донаторів та фундаторів храмів. Образи вищих божеств продовжували створювати за традицією танської доби, вони ідеально прекрасні, самозаглиблені, відзначаються ще більшою вишуканістю і витонченістю. Але розміщення в храмах скульптур не тільки вищих божеств. а простих людей вело до того, що поступово культова скульптура втрачає єдність духовного і фізичного начала, оскільки увага скульпторів зосереджується не на створенні ідеально прекрасного духовно і фізично образу, а на більш глибокому проникненні у індивідуальний неповторний світ окремої людини, який осягається у всій своїй складності і суперечливості. В образах богів виявляється насамперед не надприродність, а людяність. Одним з найбільш поширених культів сунської доби був культ Гуаньинь – богині милосердя, численні статуї якої виконувались в різних техніках. Звичайна для іконографії цього божества вишукана, ледь втомлена поза, ніжне, сповнене доброти обличчя, свідчать про те, що скульптор прагнув створити не величний образ богині, а показати її як просту жінку, передати її інтимні почуття. У зображенні цієї богині в найбільш сконцентрованому виді відобразилась уява цього періоду про ідеальну піднесену людину.

Відхід від монументальних пошуків супроводжувався створенням нових різноманітних технік скульптури, тягою до декоративності, до рішення не загальних, а більш приватних завдань. Головним матеріалом скульптур сунського часу були глина, сандалове дерево, позолочена бронза, чавун і лак. Лакові скульптури, що досягались значних розмірів, за звичай робились на глиняній, або дерев’яній основі, вкритій тканиною. Після нанесення на тканину численних лакових шарів, каркас видалявся. Ця техніка була відома ще у ІХ ст. але особливого поширення набула в сунську добу. Отже скульптури сунського періоду втрачають свою ідеальність і монументальність у порівнянні з танською добою, але відзначаються більшим психологізмом. У цьому плані особливо цікаві портрети буддійських святих – архатів, у яких, незважаючи на сувору заборону зображувати в образах святих живих людей, все ж таки зображувались конкретні люди. У різноманітних портретах архатів з Майцзишанського монастиря немає навмисного підкреслення аскетизму та експресії, яке можна спостерігати у скульптурних зображеннях архатів танської доби, зате вони відзначаються більшим реалізмом. Один з архатів зображений в образі літнього чоловіка. Його обличчя з негарними різкими рисами, прорізане глибокими зморшками, передане дуже індивідуально, без найменшої ідеалізації, сповнене зосередженості, терпіння і доброти.

Вздовж стін храму також часто ставили глиняні скульптури жінок – донаторів, одітих у яскраві кольорові плаття з пишними зачісками. Вони стояли на невисоких підставках і були зображені у таких позах, ніби йшли і спілкувались між собою, створюючи разом веселу процесію.

Втрата монументальності стилю в кінці сунської доби, коли скульптура не шукали ідеальних узагальнених ідеально прекрасних образів, а розмінювалась на вирішення другорядних більш дрібних завдань, як надати скульптурам нарядності чепурності, декоративності, привела врешті до занепаду скульптури. Буддійська скульптура вже вичерпала свої можливості. Ведуча роль в мистецтві сунської доби, що прагнуло широких філософських узагальнень, перейшла до живопису.

Живопис. Найбільше розвивався живопис. У 1112 р. імператор Хубей –цзун створив академію живопису. При дворі був створений музей. Де зберігались твори мистецтва і предмети давнини. Заняття поезією та живописом всіляко заохочувалось при дворі. Головний напрямок живопису визначав сам імператор Хуей-цзун (1101-1126), який був чудовим художником. Він створив особливий жанр – “Квіти- птахи”, який на відміну від епічних грандіозних картин Лі си Сюаня, передавав природу зблицька, детально. Поряд з манерою «се–і» виникла манера «гун–бі» («стараний пезлик»), коли художник старанно, ретельно, аккуратно виписував кожну деталь. Імператор вимагав від художників досконалого скрупульозного вивчення природи (не дозволяв копіювати картини), знання поезії, літератури, філософії. Зображення квітів і птахів були відомі ще в Х ст., але особливого поширення набули за часів імператора Хай Цзуна. Зображення квітів та птахів мало символічне значення. Філософ і художник Си Кун гу у своєму трактаті пояснює їх символічне значення. «Одиноке і високе дерево нагадує високе стремління духу над землею, квіти персика, що обсипають все дерево пишним блиском весни, дають образ творчості, довгі бамбуки осіняють хижку поета…» Різний символічний характер мають птахи: «Папуга, збуджений весною – це образ киплячого яскравого життя духу. Величний одинокий «святий» лелека – символ звільненого від життя, ширяючого у височіні духу…». Одним з найталановитіших митців, що працювали в жанрі «Квіти, птахи» був художник Цуй Бо, який вмів передавати емоційний стан природи. В картині “Бамбук і чайка” передав напружений стан природи перед бурею – гнеться від вітру стеблина бамбука. Стривожено кричить птиця.

У 1125 р. в Китай увійшли завойовники – чжурчжені, які завоювали Північ Китая і утворили державу Цинь (золота). Із захватом Півночі країни і столиці Кайфина, столиця Китаю була перенесена на Південь країни в місто Ханчжоу. Тимчасово розпорошені художні сили були знову зібрані там, перенесена академія мистецтв. Завоювання Китаю наклало свій відбиток на живопис. Розвивається напрямок монохромного живопису – художники працюють чорно і сірою тушшю. Їх карнити відзначаються особливим сумним споглядальним філософським настроєм. Кращим майстром монохромного ліричного пейзажу був художник Ма Юань Тончайшими градаціями відтінків він передавав світло, повітря, атмосферу. На відміну від пейзажів попередніх художників, у яких люди тільки співставлялись з масштабами природи, але ніяк до неї не ставились, у пейзажах Ма Юаня люди проникнуті одним настроєм з природою, вони стають втіленням настрою природи і зливаються з нею. Ма Юань любив зображувати усамітнених на природі монахів, поетів та рибаків в стані споглядання і самозаглиблення.

У пейзажі «Одинокий рибалка на зимовому озері» вся природа проникнута настроєм смутку м’якого одноманітного зимового дня. Береги озера, небо, вода – все розчинилось у пелені імлистої димки. Тільки маленький одинокий човник із зігнутою постаттю рибалки качається серед води. Край скупими небагатослівними засобами художник досягає максимальної виразності в передачі елегійного настрою людини і природи. На картині “Місячне сяйво” зображена скеля із старою сосною, крізь мереживо гілок якої пробивається місячне сяйво. Під скелею сидить замислений поет. Простір моря і неба зливаються воєдино, залиті таємничим світлом. Погляд глядача слідуючи за поглядом поета, ніби пробивається крізь ажурну хвою і звертається до місяця.

Значний внесок в розвиток пейзажного живопису зробили художники секти Чань. Секта Чань виникла в буддійських монастирях, розташованих на березі озера Сіху, біля Ханьчжоу. Ідеї буддизму про те, що людина повинна відійти від суєтного світу, усамітнитись в природі, жити у гармонії з нею і цим досягти нірвани сприяли тому, що чимало монахів-буддистів ставали поетами і художниками. Секта Чан проповідувала не тільки усамітнення на природі, але її довготривале споглядання і молитви, які приводили людину до особливого стану забуття і викликали галюцинації. Для проповіді споглядання ченці використовували пейзажний живопис. Майже всі художники секти Чан були ченцями, всіх їх об’єднував особливий печальний настрій, містицизм, любов і співчуття до природи. Найвидатнішим живописцем був Му Ци (поч. XIII ст), який малював різних тварин з великою любов’ю і співчуттям. “Мавпочка” зображена зимою. Вона сидить на зломаному дереві і притуляє до себе дитя. Художники секти Чан малювали чорною тушшю дуже лаконічно. Долаючи надмірну детальність і конкретність попередніх пейзажів. Вони давали глядачу можливість самому домислити, в думках домалювати їх твір. Отже пейзажний живопис доби Сун еволюціонує від грандіозних епічних зображень природи до емоційних ліричних, сповнених глибоким почуттям творінь Ма Юаня і Му Ци. Зображуючи конкретну природу, надавали їй великого релігійного і символічного змісту.

З 1280 до 1368 р. в Китаї правила монгольська династія завойовників Юань. Монгольське завоювання пройшло по країні, мов смерч, були зруйновані міста і села, нанесений величезний ущерб господарству і культурі Китаю. Проте монголи дуже швидко сприйняли більш розвинуту культуру Китаю. Головна увага в це час приділяється розвитку світської архітектури та мистецтва, культове мистецтво відіграє значно меншу роль. У 1368 р. монголи були вигнані з Китаю в результаті могутнього селянського повстання. На престолі воцарилась китайська династія Мін.

Поиск по сайту: