 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Правовий захист від насильства
Право дитини на захист від усіх форм насильства гарантує стаття 10 Закону України «Про охорону дитинства», в ній, зокрема, вказується, що дитина має право особисто звертатися у відповідні структури по захист. Організація Об’єднаних Націй прийняла низку документів — декларацій, конвенцій та інших документів, які при прийнятті їх окремими державами допомагають визначити та долати різні види дискримінації та насильства щодо особистості.
До Міжнародних правових документів, які спрямовані на подолання насильства над людьми відносяться:
- Декларація прав людини, 1948 р.;
- Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми та з експлуатацією проституції третіми особами, 1950 р.;
- Декларація про політичні права жінок, 1953 р.;
- Декларація ООН про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, 1963 р.;
- Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, 1966 р.;
- Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, 1966 р.;
- Декларація ООН про ліквідацію дискримінації по відношенню до жінок, 1967 р.;
- Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації по відношенню до жінок, 1979 р.;
- Конвенція МОП 156 про рівні відношення та рівні можливості працюючих чоловіків та жінок, 1981 р.;
- Загальна декларація прав людини, 1984 р.;
- Конвенція про права дитини, 1989 р.;
- Декларація про викоріненні насильства над жінками, 1993 р.;
- Зобов’язання, взяті Україною після Четвертої Всесвітньої конференції ООН з питань становища жінок, 1995 р.;
- Пекінська декларація Всесвітньої конференції зі становища жінок, 1995 р.
На національному рівні в Україні прийнято ряд законодавчих та нормативно-правових актів, які захищають людину від насильства в сім’ї, а також регламентують діяльність правоохоронців щодо попередження та припинення насильства в сім’ї. Конституція України є тією юридичною базою, норми якої визначають та гарантують охорону і захист прав, свобод та інтересів сім’ї та людини. Це такі статті Конституції України як: право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань (ст. 27); ніхто не може зазнавати втручання в його особисте та сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 32); право на звернення до державних інституцій (ст. 40); право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (ст. 41); право на житло (ст. 47); принцип рівності кожного подружжя у правах і обов’язках в шлюбі та сім’ї (ст. 51); права та свободи людини й громадянина захищаються судом (ст. 55); право знати свої права та обов’язки (ст. 57). Кодекс про шлюб та сім’ю України визначає сферу сімейних та родинних відносин. Ним передбачені відповідні правові гарантії з охорони й захисту прав та інтересів сім’ї, регулюється порядок вирішення спорів між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами родини, а також визначені правові наслідки щодо недотримання ними своїх обов’язків. Особа, яка досягла 14-ти років, має право самостійно подавати заяви про позбавлення батьків батьківських прав. Основні підстави для позбавлення батьківських прав:
- Відмова батьків забрати дитину з пологового будинку і не виявлення протягом 6 місяців щодо неї батьківського піклування.
- Ухилення від виконання матір’ю чи батьком своїх обов’язків по вихованню дитини. Мова йде про навмисне ухилення, коли особа повністю усвідомлює наслідки своєї поведінки.
- Жорстоке поводження з дитиною.
- Алкоголізм або наркоманія батьків.
- Експлуатація дитини, примушування її до жебракування та бродяжництва.
- Засудження батька чи матері за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Законодавством закріплено перелік органів і установ, які займаються попередженням жорстокого поводження з дітьми та приймають заяви про такі випадки:
- служба у справах сім’ї, молоді та спорту;
- кримінальна міліція у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ;
- органи опіки і піклування;
- кризові центри;
- органи виконавчої влади,
- органи місцевого самоврядування, і інші державні органи.
Представники цих органів приймають усні або письмові заяви про випадки жорстокого поводження з дітьми, випадки насильства над дітьми або про погрози щодо їх вчинення.
У випадку, якщо повідомлення підтверджуються, до винних осіб вживаються такі заходи:
- Винесення офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї (виноситься у разі трьох і більше випадків віктимної поведінки і вручається під розпис);
- Взяття на профілактичний облік, осіб схильних до вчинення насильства в сім’ї (беруть тих, кому винесено офіційне попередження, на рік);
- Винесення захисного припису ним особі, стосовно якої він винесений, забороняється вчиняти певну дію. Обмеження встановлюється на 30 днів.
Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за адміністративні порушення, що загрожують громадському порядку й громадській безпеці та які можуть бути вчинені в побутовій сфері. 15 листопада 2001 року в Україні прийнято Закон «Про попередження насильства в сім’ї». 7 червня 2003 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за вчинення насильства в сім’ї або невиконання захисного припису».
3.2Щоб зупинити цикл насильства, потрібно:
- Володіти інформацією щодо проблеми насильства в сім’ї.
- Зрозуміти та усвідомити, який стиль стосунків існує у Вашій родині.
- Якщо наявні насильницькі стосунки — спробувати розірвати коло/цикл
насильства та захистити своїх дітей і себе.Треба широко інформувати людей, на всіх рівнях суспільного життя, про сучасні погляди на проблему насильства, про документи ООН з цього приводу: «Про права людини», «Про права дитини», «Про ліквідацію всіх видів дискримінації проти жінок». Це дозволить створити у суспільстві нетерпиме ставлення до насильства, усвідомлення людиною своїх прав. Що характерне для тоталітарної сім’ї:
• зловживання владою;
• відсутність рівних прав всіх членів родини, особливо дітей;
• наявність в сім'ї суворих правил, які носять примусовий характер;
• кожному члену сім'ї відведена певна роль, одна з них - у відповідності з його статтю, тобто дівчинці можна і потрібно це і це, а хлопчику - зовсім інше, адже він - хлопчик;
• відсутність розподілу обов'язків, пов'язаних із життям сім'ї;
• економічні "труднощі" не розподіляються між членами сім'ї;
• відсутність поваги до особистого життя членів родини та інших людей;
• конфлікти вирішуються за принципом: "один виграв - інший програв";
• члени сім'ї беруть участь в прийнятті рішень;
• батьківські обов'язки не розподіляються:
• дисципліна підтримується за рахунок сили та приниження;
• зроблені помилки не визнаються і пробачення не просять;
• опір будь-яким змінам;
• почуття незахищенності від образливих і насильницьких дій;
• аналіз конфліктів, що виникають, ігнорується;
• майже повністю відсутні сміх та радість, проте присутній страх. Характеристики
партнерської сім'ї:
• кооперативна структура, рівні можливості;
• відсутність секретів та таємниць;
• гнучкі правила розпорядку;
• розподіл економічної відповідальності;
• домашня робота та обов'язки розподіляються на засадах рівноправності;
• повага до особистого життя членів сім'ї;
• основою дисципліни є повага та довіра;
• батьківські обов'язки рівноправно розподілені; 9 зроблені помилки визнаються;
• члени сім'ї відчувають себе в безпеці;
• конфлікти вирішуються;
• члени сім'ї беруть на себе відповідальність за проблеми, які виникають;
• сім'я - це джерело радості;
• діти плануються і є бажаними
Опитування
Я опитала всього 100 чоловік від 12-25 років. За своїми дослідженнями я можу твердо затвердити що насильство в сім’ї є проблемою, воно відбувається в будь-яких прошарках і категоріях суспільства.
Поиск по сайту: