Проблеми виробництва полівінілхлоридної плівки з твіст-ефектом в Україні

СИТУАЦІЯ 5

Харчова промисловість в Україні на сьогоднішній день є основним двигуном економіки країни. Українські продукти успішно конкурують за якістю і ціною з тими, що ввозяться з Італії, Німеччини, Словаччини, Чехії, Франції, Польщі, США та інших країн. Зараз 95-98 % харчової продукції, що споживається нами виробляється власною харчовою промисловістю, значна частина експортується (в основному, в країни СНД). У зростаючій конкурентній боротьбі на внутрішньому і зовнішніх продовольчих ринках, в яку змушені вступати вітчизняні виробники, важливу роль відіграють високоякісні пакувальні матеріали. Маркетингові дослідження показують, що в більшості випадків вибір споживачем продовольчого товару відбувається безпосередньо в магазині. Кожен покупець сприймає упаковку на рівні підсвідомості. Значить, особливого значення набуває високоякісна ексклюзивна упаковка для кондитерських виробів, які складають значну частину українського продовольчого експорту.

У колишньому Радянському Союзі більше 40 % кондитерського виробництва було зосереджено в Україні. Наші кондитерські фабрики поставляли свою продукцію у всі куточки великої країни. Цукерки і карамель упаковувалися, в основному, в папір високої якості, щоб вироби не прилипали до обгортки, а остання не просочувалася какао-маслом та іншими добавками. Такий підхід «з'їдав» велику кількість пакувальних матеріалів і влітав «в копієчку». З упровадженням в галузь сучасних технологій і зростанням конкуренції на кондитерському ринку багато вітчизняних виробників в кінці 1990-х рр. стали переходити з паперової обгортки на гнучкі пакувальні матеріали - твіст-плівки, тобто плівки, здатні тримати скручування без додаткової теплової обробки. Вони забезпечували краще збереження, а головне - ефектний зовнішній вигляд продукції, що упаковувалася.

Інтенсивне зростання споживання українськими кондитерськими підприємствами імпортних твіст-плівок не залишилося без уваги вітчизняних виробників упаковки. Багато хто з них пішов порівняно простим шляхом - почали купувати імпортні твіст-плівки. Вартість цих плівок завжди залишалася високою, крім того, плівки часто не були адаптовані до вітчизняних апаратів, що завертають продукт у цю плівку.

Інший шлях, пов'язаний з розробкою власних твіст-плівок, був надзвичайно складним, вимагав значних фінансових вкладень та інтелектуальних зусиль, але у разі успіху виводив виробника на передові позиції в світі. По цьому важкому, але багатообіцяючому шляху пішов крупний український виробник гнучких пакувальних матеріалів завод «Укрполімерпак» (назва змінена).

ВАТ «Укрполімерпак» є традиційним постачальником пакувальних матеріалів для підприємств всіх галузей харчової, а також тютюнової, косметичної і фармацевтичної промисловості. Заснований в 1930-х рр. як лісотехнічне підприємство, «Укрполімерпак» пройшов складний шлях реконструкції, але завжди займав лідируючі позиції в області виробництва гнучких пакувальних матеріалів. Після реконструкції в 1970-х рр. «Укрполімерпак» освоїв масове виробництво полімерних плівок, об'єм випуску яких сьогодні складає 30 тис. т в рік. Сьогодні ВАТ «Укрполімерпак» під власними торговими марками виробляє:

· BIPAN - двохшарові полімерні плівки;

· VIPAN - багатошарові полімерні плівки;

· SOLAN - багатошарові комбіновані матеріали, за винятком тих, в структуру яких входить алюмінієва фольга;

· ALPAN - багатошарові комбіновані матеріали, в структурі яких використовується алюмінієва фольга;

· TWISPAN - полімерні плівки з твіст-ефектом.

Це гнучкі полімерні плівки на основі поліетилену (ПЕ), поліпропілена (ПП), поліетилентерефталата (ПЕТ) і полівінілхлориду (ПВХ).

В кінці 1990-х рр. минулого століття пакувальні матеріали на основі полівінілхлориду (ПВХ) почали набувати прискорене розповсюдження, оскільки удосконалення технологічного процесу дало можливість виробляти фізіологічно бездоганні матеріали для контакту з харчовими продуктами і медичними препаратами. Полівінілхлорид - сучасний синтетичний полімер, що відноситься до числа так званих базових полімерів. Як сировина для ПВХ використовують хлор - 57 % і нафта - 43 %. Таким чином, ПВХ менше, ніж інші базові полімери, залежить від нафтової сировини. Це виконує дуже важливу роль в його ціноутворенні.

ПВХ був одним з перших полімерів, що набули широке комерційне поширення, і на сьогоднішній день він один з найпопулярніших. По споживанню він займає друге місце після поліетилену і є прикладом фантастичної універсальності полімерів. З ПВХ виробляють буквально все - від медичних місткостей до дитячих іграшок, ізоляційних матеріалів і віконних профілів. Сфери застосування ПВХ:

· у медицині цей полімер використовується більше 50 років. Продукція з нього різноманітна і легко виробляється: контейнери для крові і внутрішніх органів, трубки для годування, прилади для вимірювання тиску, хірургічні рукавички і маски, блістер-упаковки для пігулок і т.д.;

· в автомобілебудуванні ПВХ використовується для виробництва покриттів, ущільнюючих матеріалів, кабельної ізоляції, обробки салону, приладових і дверних панелей, підлокітників і т.д.;

· зі всіх полімерів саме ПВХ має найширше застосування в будівництві. Він механічно міцний, має невелику масу, не горить, не проводить електричний струм. 85 % всіх будівельних матеріалів з ПВХ використовуються для довгострокових споруд;

· широко застосовується ПВХ і у виробництві дитячих іграшок: ляльки, качата для ванни, надувні пляжні іграшки, м'ячі і т.д. В цілому, можна сказати, що у виробництві майже всіх «м'яких» іграшок використовується ПВХ;

· з ПВХ виробляються багато споживчих товарів. Наприклад, меблі (для них використовують жорсткий ПВХ), покриття для підлоги, взуття, кредитні і телефонні картки, спортивне обладнання і оснащення;

· наведені вище численні і різноманітні властивості ПВХ роблять його дуже привабливим матеріалом для виробництва упаковки. Основні сфери застосування: жорстка плівка (51%), пляшки (35%), гнучка плівка (11%) і темно-зелені кришки (3%).

Серед полівінілхлоридних матеріалів, що виробляються у ВАТ «Укрполімерпак» виділяється плівка марки «Термовір» - напівжорстка ПВХ-плівка з твіст-ефектом для упаковки цукерок і карамелі методом закручування.

Ця плівка поступово замінює парафінований папір і целофан. Її безперечні переваги перед традиційними матеріалами:

· глянсова, блискуча поверхня;

· добре сприймає високоякісний кольоровий друк;

· антистатичні властивості;

· не займається;

· негігроскопічна, завдяки чому довго зберігається;

· високий ступінь газонепроникності, що гарантує надійний захист упакованої продукції і подовжує термін її придатності;

· високі показники міцності, завдяки чому плівку можна використовувати на високошвидкісних пакувальних автоматах будь-яких типів;

· добре закручується без додаткової теплової обробки, її можна використовувати для упаковки цукерок і карамелі без підкручення.

Норма витрат цих плівок на тону продукції значно менша, ніж інших пакувальних матеріалів, - маса квадратного метра не перевищує 35г. Тому навіть при вищій ціні вона успішно конкурує з традиційними матеріалами.

В кінці 1990-х рр. ПВХ-плівка з твіст-ефектом, розроблена на ВАТ «Укрполімерпак», була єдиним пакувальним засобом на основі полівінілхлориду, який вироблявся в Східній Європі. В результаті ПВХ-плівки з «твіст-ефектом» були випробувані на діючому устаткуванні вітчизняних кондитерських фабрик в Донецьку, Житомирі, Луцьку, Тростянці, Чернігові, Одесі, Сімферополі, Полтаві, Києві.

Єдиним спірним питанням на той час була підвищена токсичність ПВХ-плівок. Тоді у всьому світі це не було підтверджено інструментальними санітарно-гігієнічними дослідженнями, оскільки в рецептурах цих плівок не застосовують токсичні хімічні матеріали або пластифікатори, що легко випаровуються. Крім того, європейський і світовий досвід використання цих матеріалів при жорсткому контролі з боку санітарних органів, свідчить про їх фізіологічну, екологічну і санітарно-гігієнічну безпеку. На плівки «Термовір» в кінці 1990-х рр. був одержаний дозвіл Міністерства охорони здоров'я України.

Окрім ВАТ «Укрполімерпак», виробництвом полівінілхлоридних плівок і повного комплексу устаткування для них в Європі займається італійська фірма QRE (назва змінена). Завдяки співпраці з цим підприємством, вдалося налагодити виробництво ПВХ-плівки з твіст-ефектом і на Україні.

Технологічний процес виробництва ПВХ-плівок з твіст-ефектом досить складний, вимагає високої точності дотримання параметрів і складається з таких основних операцій:

· приготування порошкоподібної ПВХ-композиції, до якої, окрім полімеру (полівінілхлоридної смоли), входять стабілізуючо-змащувальна система, модифікатори, наповнювачі, барвники та інші добавки. Цей процес відбувається в двохстадійному турбозмішувачі;

· готову порошкоподібну ПВХ-композицію пневмотранспорт подає в завантажувальну воронку екструзійної установки. Гомогенізуючись під дією температури, тиску і зусиль зрушення, вона формується в кутовій екструзійній головці у вигляді рукава з подальшим роздуванням і витяжкою вгору в умовах точної термостабілізації. Охолоджена плівка у вигляді рукава намотується на диспозиційному намотувальному пристрої, який обертається;

· після зняття деформацій релаксацій на спеціальній касетній установці плівка поступає на попереднє обрізання по ширині;

· розрізана на полотна плівка подається на багатобарвну друкарську машину (до 12 кольорів), де на неї наноситься відповідний малюнок;

· плівку з друком розрізають на високошвидкісних бобінорізках на рулони потрібних ширини і діаметру;

· бобіни плівки після ретельного інструментального контролю упаковують і відправляють споживачам.

· На всіх етапах контролюється дотримання технологічних параметрів і якості. Відходи утилізують і направляють на повторну переробку. Існує три основні типи відходів полівінілхлориду:

· виробничі - відходи виробництва продукції з ПВХ, обрізання, залишки і т.д. Ці відходи легко утилізують, викидати їх на звалища або спалювати не потрібно;

· інсталяційні – відходи, що одержуються при використанні кінцевої продукції з ПВХ, в основному в будівельній галузі. Йдеться про таку продукцію, як покриття для підлоги, труби та інше, які в процесі монтажу ріжуться на частини. Ці відходи також легко утилізують, головне їх збирати;

· постспоживацькі - відходи споживчих товарів з ПВХ, які споживачі просто викидають разом з рештою відходів. Їх найважче збирати, точніше відділяти від решти відходів життєдіяльності суспільства.

Випробування першої виробленої в Україні ПВХ-плівки пройшли досить вдало. Але тут трапилося непередбачене. Ще в 1994 р. вийшла Європейська директива про упаковку, яка стала основою для гармонійного введення упаковки в замкнутий кругообіг з використанням сучасних методів утилізації упаковки після споживання харчових продуктів. Згідно цієї директиви були встановлені норми утилізації упаковки, різні для кожного виду пакувальних матеріалів. Сьогодні більшість країн використовує так звану «Зелену точку» - систему збору, сортування, переробки використаної упаковки. Тобто екологічна письменність європейського населення достатньо висока, і їх відношення до продукції без «Зеленої точки» - тільки негативне. А її присутність говорить споживачу, що за утилізацію упаковки вже сплачено. Без неї наші товари просто не купуватимуть. І ось в 2001 р. весь цивілізований світ відкрито виразив своє негативне відношення до плівок на основі полівінілхлориду. У багатьох країнах законодавчо введена заборона або обмеження на їх використання в різних областях застосування, в першу чергу, в пакувальному секторі. Для населення України, що пережило Чорнобильську катастрофу і живе в надто несприятливих екологічних умовах, взагалі недопустима можливість додаткової дії шкідливих речовин. Тим більше це торкається шкідливої дії упаковки для харчової промисловості. Безневинний фантик-обгортка з-під цукерки, виготовлений з ПВХ, будучи кинутий в багаття або згораючи в печах сміттєспалювального заводу, приводить до виділення високотоксичного діоксину. Поступово накопичуючись в навколишньому середовищі, ця надзвичайно канцерогенна речовина спричиняє катастрофічну дію на все живе.

У галузі були розроблені і застосовуються три способи утилізації відходів ПВХ.

• Механічна утилізація. Цей метод ефективний, коли відходи однорідні по складу. У такому разі, без особливих проблем, можна виробити з цих відходів продукцію того ж типу. Однією з ключових задач в розвитку цього методу є вдосконалення сортування відходів перед їх обробкою.

• Сировинна утилізація. Метод полягає у тому, що відходи ПВХ розділяються на хімічні компоненти, тобто на вихідну сировину, з якої ПВХ виробляється. Це дозволяє використовувати метод механічної утилізації у випадку з різнорідними по складу відходами.

• Спалювання з метою отримання енергії. Нафта, що використовується у виробництві ПВХ, може бути утилізована, як мінімум, двічі. При спалюванні вона дозволить одержувати велику кількість енергії. Спалювання відходів ПВХ в муніципальних сміттєспалювальних печах економить паливо і дозволяє істотно понизити об'єми відходів, що потрапляють на звалища. Проте в нашій країні поки цей метод недопустимий, оскільки більшість вітчизняних сміттєспалювальних виробництв не відповідають сучасним стандартам і не обладнані достатніми засобами контролю за викидом шкідливих речовин.

Але яким би не був метод утилізації відходів ПВХ, завжди залишається частина, яку неможливо утилізувати. Цю частину відходів необхідно кудись дівати. Тому питання поховання відходів на сміттєзвалищах залишається актуальним.

Керівництво ВАТ «Укрполімерпак» опинилося на роздоріжжі. З одного боку, полівінілхлоридна плівка, беручи до уваги всі її корисні для споживача властивості, продовжує активно використовуватися в країнах, що розвиваються. І зараз в Україні твіст-плівки на основі ПВХ у великих кількостях закупляються за валюту за рубежем, залишаючись потім у вигляді небезпечних відходів на території країни. З другого боку безперечна вся безперспективність подальшого виробництва ПВХ-плівки для харчових продуктів. Орієнтуючись на Європу, цей матеріал можуть з дня на день заборонити і в Україні.

Безперечно, міжнародна співпраця в області утилізації тари і упаковки представляє для підприємства і країни в цілому великий інтерес. Проте, для того, щоб стати рівноправним членом співтовариства, яке визнає принципи відповідної Європейської директиви, Україні необхідно розробити концепцію виробництва і переробки тари, виходячи з конкретних умов саме нашої країни. Будучи країною - виробником плівок на основі полівінілхлориду, цього досягти неможливо.

Упаковка з полівінілхлориду почала продаватися в Україні за демпінговими цінами, оскільки її виробництво в Європі йде до закриття. Скорочених виробництв більше, ніж створених, і для європейських країн утилізація ПВХ - загальна стратегія. Але очевидно, що бізнес є бізнес, і основним завжди є економічна ефективність та фінансова вигода. Головне – не піддаватися екологічному ажіотажу. Негативні аспекти виробництва і використання ПВХ хоча і небеззаперечні, та все ж таки очевидні. Питання полягає у розумній альтернативі.

Завдання

1. Оцініть доцільність подальшого виробництва ПВХ-плівки в Україні.

2. Визначіть можливі нові групи споживачів для ПВХ-плівки.

3. Запропонуйте свою стратегію поведінки компанії-виробника ПВХ-плівки на ринку.

Поиск по сайту: