Поняття соціальних норм та їх ознаки

У реальному житті всю багатоманітність суспільних відносин врегулювати правом неможливо і робити цього не слід. Упорядкування поведінки людей здійснюється за допомогою різних правил, які є еталоном, моделлю, взірцем такої поведінки - соціальних норм. До соціальних норм, крім правових, належать звичаї, моральні, групові, релігійні, а також деякі інші норми. При цьому нема жодної галузі соціального життя, в якій діє тільки якась одна група соціальних норм. До загальних рис соціальних норм належать:

• об’єктивна обумовленість правил поведінки, необхідність саморегулювання суспільних систем, забезпечення стабільності і порядку, що виникають у процесі історичного розвитку суспільства з метою регламентації взаємодії людей і мають вольовий характер;

• однаковість масштабу поведінки, власне норм, кожного з цих регуляторів;

• неперсифікованість правил на відміну від індивідуальних, які обумовлюють поведінку конкретних суб’єктів, їх розрахованість на багаторазове застосування до невизначеного кола осіб;

• гарантованість більшості з них на випадок порушення засобами державного або суспільного впливу;

• відображення особливостей культурних традицій того чи іншого суспільства.
Сутністю соціальних норм є не просто правила, а правила чітко вираженого соціального характеру.

Таким чином, соціальні норми - це правила поведінки соціального характеру, які виявляють волю певної частини населення або всього суспільства і гарантуються різними засобами соціального впливу.

Соціальна норма — це правило загального характеру, що характеризує певну сферу життєдіяльності суспільства, встановлюється державою, суспільством, об'єднаннями громадян чи окремими суб'єктами з метою чіткого формулювання прав та обов'язків суб'єктів суспільних відносин.

У юридичній літературі виділяють такі ознаки соціальної норми:

— Вони є правилами поведінки, що визначають можливу та необхідну поведінку суб'єктів суспільних відносин.

— Вони мають загальний характер, тобто поширюються на невизначене коло осіб та невизначену кількість випадків.

— Встановлюються чітко визначеними суб'єктами.

— Регламентують певну сферу суспільних відносин.

— Мають особливе значення для суспільства, що визначає ступінь обов'язковості норм.

— Певним чином гарантуються та забезпечуються.

Соціальні регулятори, за допомогою яких здійснюється комплексний вплив на свідомість та поведінку суб'єктів, створюють цілісну систему.

У соціології соціальні норми за різними критеріями поділяються на елементарні та складні, інтенсивні і екстенсивні, прогресивні та регресивні, спонтанні і директивні, «живі» та «мертві», функціональні і не функціональні.

Багатоманітність суспільних відносин визначає різноманітність соціальних норм, які у юридичній літературі можуть бути класифіковані за різними критеріями.

Розрізняють такі критерії класифікації соціальних норм:

І. За способом виникнення:

1. Стихійні норми, що виникають неусвідомлено з природної потреби суспільства в упорядкуванні суспільних відносин.

2. Свідомі, які виникають свідомо з необхідності не лише впорядкування відносин, а й закріплення прав та обов'язків суб'єктів.

II. За суб'єктами прийняття та охорони:

1. Норми, які приймаються та гарантуються державою (правові, політичні).

2. Норми, що розробляються, приймаються та гарантуються громадськими об'єднаннями (корпоративні, релігійні).

3. Норми, що розробляються, приймаються та гарантуються суспільством (звичаї, традиції).

III. За способом закріплення:

1. Усні, які існують у свідомості суб'єктів та передаються з покоління у покоління.

2. Письмові, що мають документальну форму закріплення та певний ступінь обов'язковості.

IV. За сферою регулювання:

1. Традиції, тобто норми, які склались в суспільстві історично.

2. Звичаї, тобто норми, що склалися в результаті багаторазового застосування.

3. Норми етики, що відображають відповідність поведінки суб'єктів встановленим зразкам, еталонам останньої.

4. Норми естетики, які відображають відповідність знань суб'єкта культурним надбанням та досягненням суспільства.

5. Норми моралі, що характеризують рівень уявлення суспільства про добро та зло, справедливість і несправедливість.

6. Норми культури, які характеризують рівень духовного розвитку суспільства.

7. Організаційні норми, що встановлюють порядок виникнення та функціонування недержавних структур.

8. Політичні норми, які визначають взаємодію суб'єктів політичної системи у процесі виникнення та функціонування владних відносин.

9. Релігійні норми, що засновуються на вірі у Бога та регулюють порядок здійснення релігійних культів.

10. Корпоративні норми, які регулюють діяльність громадських об'єднань.

11. Норми права, що є державно-владним засобом впливу на суспільство.

Характер розвитку суспільства впливає на значимість того чи іншого виду норм. В суспільстві до виникнення держави переважно існували звичаї, традиції, що регулювали суспільні відносини, відображали та конкретизували дію об'єктивних законів, тенденцій суспільного розвитку, тобто таких норм, які діють з природно-історичною необхідністю. У державно-організованому суспільстві виникають нові правила соціальної регуляції, серед яких важливе місце займають право, мораль та інші норми.

Оскільки суспільне життя складне і різноманітне, то соціальні норми помітно відрізняються одна від одної не лише за сферами регулювання суспільних відносин, а й за способами встановлення і забезпечення, за суб'єктами їх прийняття тощо.

3. Економічні норми.

В сфері господарського життя суспільства, де діє система ринкових відносин, а також в певній мірі втілюється державне регулювання з ціллю найбільш ефективного розвитку відносин виробництва, обміну та споживання важлива роль належить економічним законам, нормам та нормативам. Ці норми, закони регулюють відносини між галузями промисловості, сільського господарства, торгівлі. Економічні закони, норми регулюють грошово-фінансову систему, діяльність банків, бірж, податкової системи. Наприклад, закон грошового звернення — економічний закон, що визначає кількість грошей, необхідних для звернення. Вимоги економічних законів знаходять вираз в державно-правових актах, які розробляються і приймаються на основі висновків і положень економічної науки.

У економічній науці під "нормою" розуміють узаконене встановлення, визнаний обов'язковий порядок, встановлена міра, середня величина чого-небудь. У господарській, фінансовій сферах життя суспільства діють "норма виробітку", "норма рентабельності", "норма прибули на активи", "норма прибули на інвестиції", "норма страхового забезпечення", безліч інших норм і нормативів. Під "нормативом" розуміється економічний, технічний показник норм, це — по елементарні складові норм.

Ринкова економіка спирається перш за все на саморегулюючу систему ринкових відносин. В той же час у всіх високо розвинутих країнах, таких як США, ФРН, Японія, Англія, Франція і інших, державу стимулює розвиток економіки, забезпечує збереження соціально-політичної стабільності суспільства, підвищення життєвого рівня народу. Тому держава захищає сталі порядки вільного підприємництва, приймає заходи по запобіганню спаду виробництва, кризи господарського життя, зростанню і зміцненню економіки на основі досягнень науки, техніки, новітніх технологій. Використовуються такі важелі як податки, кредит, інвестиції, інші засоби економічного і державно-правового характеру. Показником економічного благополуччя суспільства і в той же час важелем дії на його господарське життя, соціальне, культурне сфери є бюджет держави, закон про яке щорічно приймається найвищим органом державної влади.

Поза сумнівом, що перехід до ринкової економіки, подолання негативних проявів реформ, налагодження здорових ринкових відносин і економіки, що розвивається, зажадає значного періоду в житті країни, великих зусиль народу, держави. Цей перехід до економіки, що розвивається, стійкому розвитку країни, суспільства припускає рішучу боротьбу з організованою економічною злочинністю, корупцією, за утвердження демократії і законності.

Поиск по сайту: