За ступенем ліквідності активів

За формою функціонування активів

а) матеріальні активи. характеризують активи підприємства, що мають речову форму. належать: основні засоби; устаткування, призначене до монтажу; запаси сировини

б) нематеріальні активи. характеризують активи підприємства, що не мають речової форми, але беруть участь у господарській діяльності та приносять прибуток.

в) фінансові активи. характеризують різноманітні фінансові інструменти, що належать підприємству або знаходяться в його володінні. Це грошові активи в національній валюті, в іноземній валюті, дебіторська заборгованість…
2. За характером участі в господарському процесі та швидкість обороту активів

а) оборотні (поточні) активи. характеризують сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговують поточну виробничо-комерційну (операційну) діяльність і використовуються повністю протягом одного виробничо-комерційного циклу.

б) позаоборотні активи характеризують сукупність майнових цінностей підприємства, що багаторазово беруть участь у процесі господарської діяльності та переносять на продукцію використану вартість частинами.

За характером обслуговування окремих видів діяльності.

а) операційні активи. є сукупністю майнових цінностей, що безпосередньо використовуються у виробничо-комерційній діяльності підприємства з метою одержання операційного прибутку

б) інвестиційні активи. характеризують сукупність майнових цінностей підприємства, пов’язаних із здійсненням його інвестиційної діяльності.

За характером фінансових джерел формування активів.

а) валові активи. є сукупністю майнових цінностей підприємства, сформованих за рахунок як власного, так і позикового капіталу;

б) чисті активи. характеризують вартісну сукупність майнових цінностей підприємства, сформованих винятково за рахунок власного його капіталу.

За характером володіння активами.

а) власні активи

б) орендовані активи

За ступенем ліквідності активів

а) активи в абсолютно ліквідній формі

б) високоліквідні

в) середньоліквідні

г) малоліквідні

д) неліквідні

11. Процес формування активів підприємства.

Формування активів пов’язане з етапами його розвитку на різних стадіях життєвого циклу:

1. Створення нового підприємства Активи, що формуються на цьому етапі, визначають потребу в стартовому капіталі, умови отримання прибутку, швидкість обороту цих активів тощо.

2. Розширення, реконструкція та модернізація підприємства. Розширення і відновлення складу активів здійснюється відповідно до стратегічних завдань його розвитку з урахуванням можливостей формування інвестиційних ресурсів.

3. Формування нових структурних одиниць діючого підприємства. Цей процес може здійснюватися шляхом формування нових структурних майнових комплексів за рахунок нового будівництва або придбання готової сукупності активів у формі цілісного майнового комплексу.

Основною метою формування активів підприємства є виявлення і задоволення потреби в окремих їхніх видах для забезпечення операційного процесу, а також оптимізація їх складу.

З урахуванням цієї мети процес формування активів підприємства будується на основі таких принципів:

1. Урахування найближчих перспектив розвитку операційної діяльності та форм її диверсифікації.

2. Забезпечення відповідності обсягу і структури активів, що формуються до обсягу, і структури виробництва і збуту продукції.

3. Забезпечення оптимальності складу активів з позицій ефективності господарської діяльності.

4. Забезпечення умов прискорення обороту активів у процесі їх використання.

5. Вибір найбільш прогресивних видів активів з позицій забезпечення росту ринкової вартості підприємства.

12. Система основних методів оцінки активів підприємства як цілісного майнового комплексу.

Методи оцінки вартості сукупних активів підприємства як цілісного майнового комплексу дуже різноманітні. У практиці їх прийнято підрозділяти на такі основні групи:

• метод балансової оцінки: ( здійснюється на основі даних останнього його звітного балансу. В основі цього методу лежить визначення вартості чистих активів, тобто сукупності активів, сформованих за рахунок власного капіталу підприємства )

- оцінка, що фактично відображається сукупною вартістю активів.

- оцінка за поновлювальною вартістю активів.

- оцінка за вартістю продуктивних активів
• метод оцінки вартості заміщення;( визначенні вартості витрат, необхідних для відтворення всіх аналогічних активів, що входять до складу цілісного майнового комплексу )

- оцінка за фактичним комплексом активів

- оцінка з урахуванням гудвіла

• метод оцінки ринкової вартості;( оснований на ринкових індикаторах цін купівлі-продажу аналогічної сукупності активів. )

-оцінка за вартістю, що котирується.

-оцінка за аналоговою вартістю

• метод оцінки майбутнього грошового потоку( вартість підприємства як цілісного майнового комплексу (або вартість бізнесу) характеризується поточною вартістю майбутніх чистих грошових потоків, що генеруються його сукупними активами. );

-оцінка при незмінному обсязі чистого грошового потоку.

-оцінка за часом, що змінюється в обсязі чистого грошового потоку.
• метод оцінки на основі регресивного моделювання;

-оцінка на основі внутрішніх чинників.

-оцінка з врахуванням зовнішніх чинників

• експертний метод оцінки й інші.

13. Система видів та елементів позаоборотних активів

1. За функціональними ознаками:

1) За функціональними ознаками:

А) основні засоби – матеріальні активи підприємства у формі засобів праці, що багаторазово беруть участь у виробничому процесі. (земельні ділянки, будівлі, машини)

Б) нематеріальні активи – активи підприємства, що не мають матеріальної форми, але забезпечує здійснення всіх основних видів господарської діяльності

В) незавершені капітальні вкладення – обсяг фактично здійснених витрат на будівництво й монтаж окремих видів ОЗ з початку будівництва й до його завершення.

Г) устаткування призначене для монтажу – складання, прикріплення до фундаменту чи опор, контрольно-вимірювальна апаратура.

Д) довгострокові фінансові вкладення – фінансові інструменти інвестування з терміном використання більше 1 року.

2) За характером обслуговування окремих видів діяльності підприємства:

А) операційні позаоборотні активи – група довгострокових активів підприємства, що використовуються у процесі здійснення його виробничо-комерційної діяльності.

Б) інвестиційні поза оборотні активи – група довгострокових активів підприємства, що сформовані в процесі здійснення ними реального й фінансового інвестування: будівництво, монтаж.

В) невиробничі поза оборотні активи – використовуються для обслуговування персоналу підприємства(спортивні споруди, оздоровчі комплекси)

3) за характером володіння:

А) власні

Б) орендовані

4) за формами застави кредиту й особистого страхування:

А) рухомі – ті, що можуть бути вилучені з метою здійснення кредиту (машини, устаткування, інструменти).

Б) нерухомі – ті, що не можуть бути вилучені(земельні ділянки, будівлі, споруди)

Позаоборотні операційні активи в процесі повного циклу вартісного кругообігу проходять три основні стадії:

· вартість зносу позаоборотних активів, що переноситься на продукцію;

· накопичена сума амортизації, що інвестується у позаоборотні активи;

· первісна вартість позаоборотних активів.

Період часу, протягом якого відбувається повний цикл кругообігу вартості конкретних видів операційних позаоборотних активів характеризує термін їх служби. Він розраховується за такою формулою:

ва= , де

На – річна норма амортизації відповідного виду активів, %.

14. Класифікація позаоборотних активів підприємства.

2) За функціональними ознаками:

А) основні засоби – матеріальні активи підприємства у формі засобів праці, що багаторазово беруть участь у виробничому процесі. (земельні ділянки, будівлі, машини)

Б) нематеріальні активи – активи підприємства, що не мають матеріальної форми, але забезпечує здійснення всіх основних видів господарської діяльності

В) незавершені капітальні вкладення – обсяг фактично здійснених витрат на будівництво й монтаж окремих видів ОЗ з початку будівництва й до його завершення.

Г) устаткування призначене для монтажу – складання, прикріплення до фундаменту чи опор, контрольно-вимірювальна апаратура.

Д) довгострокові фінансові вкладення – фінансові інструменти інвестування з терміном використання більше 1 року.

2) За характером обслуговування окремих видів діяльності підприємства:

А) операційні позаоборотні активи – група довгострокових активів підприємства, що використовуються у процесі здійснення його виробничо-комерційної діяльності.

Б) інвестиційні поза оборотні активи – група довгострокових активів підприємства, що сформовані в процесі здійснення ними реального й фінансового інвестування: будівництво, монтаж.

В) невиробничі поза оборотні активи – використовуються для обслуговування персоналу підприємства(спортивні споруди, оздоровчі комплекси)

3) за характером володіння:

А) власні

Б) орендовані

4) за формами застави кредиту й особистого страхування:

А) рухомі – ті, що можуть бути вилучені з метою здійснення кредиту (машини, устаткування, інструменти).

Б) нерухомі – ті, що не можуть бути вилучені(земельні ділянки, будівлі, споруди)

15. Система управління операційними позаоборотними активами.

Система управління операційними ПА формується на базі таких етапів:

1)аналіз операційних ПА у майбутньому періоді;

2)оптимізація загального обсягу і складу ОПА;

3)забезпечення своєчасного їх оновлення;

4)формування принципів та оптимізація структури фінансування даних активів.

І: На першому етапі визначається коефіцієнт участі ОПА у загальній сумі позаоборотних активів: КУова= ОВА/(ОВА+ОА); На другому етапі визначається склад ОПА підприємства, динаміка їх структури. На третьому етапі оцінюють стан ПА за ступенем зносу (амортизації). Для цього використовують показники:

- коеф зносу ОЗ Кзоз= Зоз/ПВоз;

- коефіц придатності Кпоз= ЗВоз/ПВоз

- коеф амортизації нематеріальних активів КАна= Ана/ПВна

- коеф придатності НА КПна= ЗВна/ПВна;

- зведений коефіцієнт придатності операційних ПА КПпа= ОВАзв/ОВАпв;

Четвертий етап аналізу – визначення терміну обороту ОПА ПОова= ОВАпв/Зова;.

Пятий етап – визначення інтенсивності відновлення ОПА

- коеф вибуття КВова= ОВАв/ОВАп;

- коеф вводу в дію нових ОПА КВДова= ОВАвд/ОВАк;

- коеф відновлення ОПА КВова= ОВАвд-ОВАв/ОВАк.

На шостому етапі аналізу оцінюється рівень ефективності використання ОПА

Кеф рентабельності ОПА КРова= ЧПод/ОВА;

Коеф виробничої віддачі ОПА КВВ=ОР/ОВА

Коеф виробничої ємності ОПА КВЄова= ОВА/ОР

ІІ. Така оптимізація здійснюється з урахуванням розкритих у процесі аналізу можливих резервів підвищення виробничого використання ОПА у майбутньому періоді. Принципова формула для визначення необхідного загального обсягу ОПА у майбутньому періоді має такий вигляд:

ОПова= (ОВАк-ОВАкп)*(1+DKч)*(1+DKп)*(1+DОРп)

ОВАк- варт ОПА на кінець зв періоду

ОВАкп- варт ОПА, що не беруть участі у ВП на кінець звітного періоду

DKч – плановий приріст коеф-та використання ОПА у часі

DKп – плановий приріст коеф використання ОПА за потужністю

ОРп – плановий тмп приросту обсягу реалізації продукції.

ІІІ. З цією метою на підприємстві визначається необхідний рівень інтенсивності відновлення окремих груп ОПА;

ІV. Таке забезпечення полягає у розробці системи заходів спрямованих на підвищення коефіцієнтів рентабельності та виробничої віддачі ОПА. При оцінці завжди повинна використовуватись відновлювальна вартість ОПА на момент проведення оцінки та варто використовувати залишкову вартість ОПА бо велика їх частина у процесі зносу втрачає частину своєї продуктивності.

16. Основні етапи формування системи управління операційними позаоборотними активами.

Система управління операційними ПА формується на базі таких етапів:

1)аналіз операційних ПА у майбутньому періоді;

2)оптимізація загального обсягу і складу ОПА;

3)забезпечення своєчасного їх оновлення;

4)формування принципів та оптимізація структури фінансування даних активів.

І: На першому етапі визначається коефіцієнт участі ОПА у загальній сумі позаоборотних активів: КУова= ОВА/(ОВА+ОА); На другому етапі визначається склад ОПА підприємства, динаміка їх структури. На третьому етапі оцінюють стан ПА за ступенем зносу (амортизації). Для цього використовують показники:

- коеф зносу ОЗ Кзоз= Зоз/ПВоз;

- коефіц придатності Кпоз= ЗВоз/ПВоз

- коеф амортизації нематеріальних активів КАна= Ана/ПВна

- коеф придатності НА КПна= ЗВна/ПВна;

- зведений коефіцієнт придатності операційних ПА КПпа= ОВАзв/ОВАпв;

Четвертий етап аналізу – визначення терміну обороту ОПА ПОова= ОВАпв/Зова;.

Пятий етап – визначення інтенсивності відновлення ОПА

- коеф вибуття КВова= ОВАв/ОВАп;

- коеф вводу в дію нових ОПА КВДова= ОВАвд/ОВАк;

- коеф відновлення ОПА КВова= ОВАвд-ОВАв/ОВАк.

На шостому етапі аналізу оцінюється рівень ефективності використання ОПА

Кеф рентабельності ОПА КРова= ЧПод/ОВА;

Коеф виробничої віддачі ОПА КВВ=ОР/ОВА

Коеф виробничої ємності ОПА КВЄова= ОВА/ОР

ІІ. Така оптимізація здійснюється з урахуванням розкритих у процесі аналізу можливих резервів підвищення виробничого використання ОПА у майбутньому періоді. Принципова формула для визначення необхідного загального обсягу ОПА у майбутньому періоді має такий вигляд:

ОПова= (ОВАк-ОВАкп)*(1+DKч)*(1+DKп)*(1+DОРп)

ОВАк- варт ОПА на кінець зв періоду

ОВАкп- варт ОПА, що не беруть участі у ВП на кінець звітного періоду

DKч – плановий приріст коеф-та використання ОПА у часі

DKп – плановий приріст коеф використання ОПА за потужністю

ОРп – плановий тмп приросту обсягу реалізації продукції.

ІІІ. З цією метою на підприємстві визначається необхідний рівень інтенсивності відновлення окремих груп ОПА;

ІV. Таке забезпечення полягає у розробці системи заходів спрямованих на підвищення коефіцієнтів рентабельності та виробничої віддачі ОПА. При оцінці завжди повинна використовуватись відновлювальна вартість ОПА на момент проведення оцінки та варто використовувати залишкову вартість ОПА бо велика їх частина у процесі зносу втрачає частину своєї продуктивності.

17. Управління процесом відновлення позаоборотних активів.

Етапи відновлення поза оборотних активів:

1) Формування необхідного рівня інтенсивного відновлення окремих груп операційних позаобортних активів (п/а);

2) Визначення необхідного обсягу відновлених активів у майбутньому періоді;

3) Вибір найбільш ефективних форм відновлення окремих груп операційних п/а;

4) Визначення вартості відновлення окремих груп операційних п/а.

1. Інтенсивне відновлення визначається двома факторами – фізичним і моральним зносом. Функціонуванні властивостей окремих видів п/а, втрачені із технічним зносом, деякою мірою підлягають відновлення шляхом ремонту. Якщо втрата пов’язана із моральним зносом – потреба зміни сучасним аналогам.

Амортизаційна політика підприємства – складова загальної політики управління операційними п/а, що полягає в індивідуалізації рівня інтенсивності їх відновлення відповідно до специфіки їх експлуатації у процесі операційної діяльності.

Фактори, що враховуються у процесі формування амортизаційної політики:

- Обсяг операційних основних засобів і нематеріальних активів, що використовуються підприємством

- Методи відображення у реальній вартості використанні основних засобів і нематеріальних активів

- Реальний термін використання підприємством амортизаційних активів;

- Дозволені законодавством методи амортизації;

- Склад і структура основних засобів

- Темпи інфляції

- Інвестиційна активність підприємства

2. Відновлення може здійснюватись на простій або розширеній основі.

Просте здійснюється в міру фізичного і морального зносу в межах суми амортизаційного фонду.

ОВА_просте = ПВ_ф + ВП_м

Розширене здійснюється з урахуванням необхідного формування нових видів операційних п/а не тільки за рахунок амортизаційного фонду, але і за рахунок інших фінансових джерел (прибуток, кредит).

ОВА_{розширене} = ОП_ова – ФН_ова + ВП_ф + ВП_м

3. Форми вибору простого відновлення:

- поточний ремонт (часткове відновлення функціональних властивостей і вартостей основних засобів у процесі відтворення);

- капітальний ремонт (повне відновлення основних засобів і часткова заміна окремих їх елементів);

- придбання нових видів операційних п/а з метою заміни аналогів.

Форми вибору розширеного відновлення:

- Реконструкція;

- Модернізація та інші.

18. Політика підприємства у сфері оборотних активів.

За рахунок оборотного капіталу на підприємстві формується велика кількість елементів активів, які потребують індивідуалізації управління. З цією метою проводиться класифікація:

1) за характером фінансових джерел формування:

a. валові ОА – характеризують загальний обсяг активів, сформований як за рахунок власного, так і позичкового капіталу;

b. чисті ОА – характеризують ту частину, яка сформована за рахунок власного та довгостроково залученого капіталу.

ЧОА=ОА-КФЗ

ОА – сума валових ОА

c. власні ОА – активи, сформовані за рахунок власного капіталу підприємства.

ВОА=ДПК –КФЗ

ДПК – довгостроковий позичковий капітал

2) За видами:

a. запаси сировини, матеріалів, напівфабрикатів,

b. запаси готової продукції;

c. дебіторська заборгованість;

d. грошові активи;

e. інші види ОА.

3) За характером участі в операційному процесі:

a. ОА, що обслуговують виробничий цикл підприємства (запаси сировини, матеріалів, обсяг незавершеного виробництва, запаси готової продукції);

b. ОА, що обслуговують фінансовий цикл підприємства (характеризують дебіторську заборгованість).

4) За періодом функціонування:

a. Постійна частина ОА (той мінімум грошей, що необхідний для здійснення операційної діяльності);

b. Змінні ОА (пов’язані із сезонними змінами в обсязі виробництва, необхідності формування запасів та їх сезонного збереження).

19. Особливості формування операційного циклу оборотних активів підприємства.

Операційний цикл підприємства являє собою період повного обороту всієї суми оборотних активів, у процесі якого відбувається зміна окремих їх видів.

1 стадія. Грошові активи використовуються на придбання сировини і матеріалів, тобто вхідних запасів.

2 стадія. Вхідні запаси перетворюються на готову продукцію.

3 стадія. Запаси готової продукції реалізуються споживачам і до моменту їх оплати перетворюються на дебіторську заборгованість.

4 стадія. Дебіторська заборгованість перетворюється у грошові активи.

Найважливіша характеристика операційного циклу - його тривалість. Вона включає період часу від моменту витрачання підприємством грошових коштів на придбання вхідних запасів матеріальних оборотних активів до надходження грошей від дебіторів за реалізовану їм продукцію.
Тривалість операційного циклу підприємства, в днях = Період обороту середнього залишку грошових активів + Тривалість обороту запасів сировини, матеріалів + Тривалість обороту запасів готової продукції + Тривалість інкасації дебіторської заборгованості + Тривалість обороту незавершеного виробництва.
Складові циклу: 1) виробничий цикл підприємства; 2) фінансовий цикл підприємства.
Виробничий цикл характеризує період повного обороту матеріальних елементів оборотного капіталу, що використовується для обслуговування виробничого процесу.

ТВЦ = ПО сировини матеріалів + ПО незавершеного виробництва + ПОготової продукції.
Фінансовий цикл представляє собою період повного обороту грошової форми оборотного капіталу, інвестованих в оборотні активи,

ТФЦ = ТВЦ + ПО дебіторської заборгованості + ПОкредиторської заборгованості

20. Етапи формування системи управління оборотними активами підприємства.

1. Аналіз оборотних активів підприємства у попередньому періоді. (розглядається динаміка загального обсягу оборотних активів підприємства; темпи зміни середньої їх суми в зіставленні з темпами зміни обсягу реалізації продукції)

2. Визначення принципових підходів щодо формування оборотних активів підприємства.

(На цьому етапі вивчається динаміка складу оборотних активів та оцінюється рівень їх ліквідності).

3. Оптимізація обсягу оборотних активів. (Для цього викор. коеф. обороту оборотних активів, тобто це тривалість операційного,виробничого і фінансового циклу)

4. Оптимізація співвідношення постійної та змінної частин оборотних активів.(для цього використовують коф. рентабельності оборотних активів:

Роа = Ррп х Ооа, де Роа – рентабельність оборотних активів;Ррп – рентабельність реалізації продукції; Ооа – оборотність оборотних активів.

5. Забезпечення необхідної ліквідності оборотних активів.(Усі види оборотних активів є ліквідними, крім витрат майбутніх періодів і безнадійної дебіторської заборгованості. Загальний рівень ліквідності повинен забезпечувати необхідний рівень платоспроможності підприємства за поточними фінансовими зобов'язаннями.)

6. Забезпечення підвищення рентабельності оборотних активів

7. Забезпечення мінімізації втрат оборотних активів у процесі їх використання.

8. Формування принципів, що визначають фінансування окремих видів оборотних активів.

(здійснюється вибір підходів до фінансування оборотних активів – від консервативного до агресивного).

9. Оптимізація структури джерел фінансування оборотних активів.(тут формуються підходи до вибору конкретної структури джерел фінансування, їх приросту з урахуванням тривалості окремих стадій фінансового циклу й оцінки вартості залучення окремих видів капіталу).

21. Особливості управління запасами.

Система управління запасами:

1) Аналіз запасів товарно-матеріальних цінностей у попередньому періоді – виявлення рівня забезпеченості виробництва та реальної продукції відповідними товарно-матеріальними цінностями у попередньому періоді й оцінка ефективності їх використання.

2) Визначення цілей формування запасів – для забезпечення поточної виробничої, збутової діяльностей та накопичення сезонних запасів сировини, матеріалів для господарського процесу в майбутньому

3) Оптимізація розміру основних груп поточних запасів – гроші на розміщення замовлень, витрати на транспортування, приймання і зберігання товарів

4) Оптимізація загальної суми запасів товарно-матеріальних цінностей, що включаються до складу операційних активів

5) Формування ефективних систем контролю за рухом запасів. Найчастіше використовуються систему АВС. Категорія А – найбільш дорогі види запасів, кількість обмежена і потребує щотижневого контролю. Категорія В – менша значимість видів запасів, контроль раз в місяць. Категорія С – товари з низькою вартістю – кількість велика. контроль 1 раз в квартал

6) Реальне відображення у фінансовому обліку вартості запасів при інфляції – в умовах інфляції ціни запасів потребують корегування до моменту їх реалізації. Якщо воно не буде зароблене, то реальна вартість їхня буде занижуватись.

22. Особливості управління дебіторською заборгованістю.

Дебіторська заборгованість класифікується за видами:

1) За товари, роботи, послуги, строк оплати яких не наступив.

2) Не оплачені у вказаний термін.

3) За отриманими векселями.

4) За розрахунками з бюджетом.

5) За розрахунок з персоналом.

6) Інші види.

Формування системи управління дебіторською заборгованістю здійснюється за етапами:

1) Аналіз дебіторської заборгованості підприємством у попередньому періоді.

2) Формування принципів кредитної політики відповідно до покупців продукції.

3) Визначення можливої суми фін. засобів, що інвестуються у дебітор. заборгованість за товарним і споживчим кредитом.

4) Формування системи кредитних умов.

5) Формування стандартів оцінки покупців та диференціація умов надання кредиту.

6) Формування процедури оплати дебіт. заборгованості.

7) Забезпечення існування на підприємстві сучасних форм рефінансування дебітор. Заборгованості.

8) Побудова ефективних систем контролю за рухом і своєчасною оплатою дебіторської заборгованості.

До основних форм рефінансування дебіторської заборгованості відносять:

• Факторинг – це фінансова операція, що полягає у поступці підприємства продавця права одержання коштів за платіжними документами, за поставлену продукцію на користь банку або спеціалізованої компанії, яка прийме на себе всі кредитні ризики, щодо повернення боргу.
• Форфейтинг – використовується для здійснення довгострокових експортних постачань та дозволяє експортеру негайно одержати кошти для обліку векселів.
• Облік векселів.

23. Управління грошовими активами.

Управління грошовими активами або залишком коштів, що постійно знаходяться в розпорядженні підприємства, складає невід’ємну частину функцій загального управління оборотними активами.

Види:

1. Операційний або трансакційний залишок грошових активів.

2. Страховий або резервний залишок грошових активів.

3. Інвестиційний (або спекулятивний) залишок грошових активів.

4. Компенсаційний залишок грошових активів.

З позицій форм накопичення грошових авуарів і управління платоспроможністю підприємства його грошові активи підрозділяються на такі елементи:

· грошові активи в національній валюті

· грошові активи в іноземній валюті

· резервні грошові активи

Розробка політики управління грошовими активами підприємства включає такі основні етапи:

1. Аналіз грошових активів підприємства в попередньому періоді.

2. Оптимізація середнього залишку грошових активів підприємства.

3. Диференціація середнього залишку грошових активів у національній та іноземній валюті.

4. Вибір ефективних форм регулювання середнього залишку грошових активів.

5. Забезпечення рентабельного використання тимчасово вільного залишку грошових активів.

6. Побудова ефективних систем контролю за грошовими активами підприємства.

24. Система формування підприємством грошових активів та їх характеристика.

Види:

- Операційний або трансакційний залишок. Він формується з метою забезпечення поточних платежів, пов’язаних із виробничо-комерційною діяльністю підприємства

- Страховий або резервний залишок грошових активів. Необхідність формування даного виду залишку зумовлена вимогами підтримки постійної платоспроможності підприємства щодо невідкладних фінансових зобов’язань..

- Інвестиційний (або спекулятивний) залишок грошових активів. може формуватися тільки в тому випадку, якщо цілком задоволена потреба у формуванні перших двох видів.

- Компенсаційний залишок грошових активів представляє собою незнижувальну суму грошових активів, що підприємство відповідно до умов угоди про банківське обслуговування повинно постійно берегти на своєму розрахунковому рахунку.

З позицій форм накопичення грошових авуарів і управління платоспроможністю підприємства його грошові активи підрозділяються на такі елементи:

· грошові активи в національній валюті

· грошові активи в іноземній валюті

· резервні грошові активи

25. Політика управління грошовими активами.

Розробка політики управління грошовими активами підприємства включає наступні основні етапи.

1. Аналіз грошових активів підприємства в попередньому періоді. Основною метою цього аналізу є оцінка суми і рівня середнього залишку грошових активів з позицій забезпечення платоспроможності підприємства, а також визначення ефективності їхнього використання.

2. Оптимізація середнього залишку грошових активів підприємства. Така оптимізація забезпечується шляхом розрахунків необхідного розміру окремих видів цього залишку в майбутньому періоді.

3. Диференціація середнього залишку грошових активів у розрізі національної й іноземної валюти.

4. Вибір ефективних форм регулювання середнього залишку грошових активів. Основним методом регулювання середнього залишку грошових активів є коректування потоку майбутніх платежів (перенос терміну окремих платежів по завчасному узгодженню з контрагентами).

5. Забезпечення рентабельного використання тимчасово вільного залишку грошових активів.

6. Побудова ефективних систем контролю за грошовими активами підприємства.

26. Управління фінансуванням оборотних активів.

Управління фінансуванням оборотних активів підприємства підпорядковане цілям забезпечення необхідної потреби в них відповідними фінансовими засобами й оптимізації структури джерел формування цих засобів.

Етапи:

1. Аналіз стану фінансування оборотних активів підприємства в попередньому періоді.(оцінка достатності фінансових засобів, що інвестуються в оборотні активи, із позицій задоволення потреби в них у попередньому періоді.)

2. Формування принципів фінансування оборотних активів підприємства.(розглядаються сума і рівень чистих оборотних активів або чистого робочого капіталу й темпи зміни цих показників за окремими періодами.)

3. Оптимізація обсягу поточного фінансування оборотних активів з урахуванням фінансового циклу підприємства (вивчаються обсяг і рівень поточного фінансування оборотних активів підприємства у звітному періоді, що визначаються потребами його фінансового циклу).

4. Оптимізація структури джерел фінансування оборотних активів підприємства.(розглядаються динаміка суми і питомої ваги окремих джерел фінансування оборотних активів підприємства в попередньому періоді.)

Виділяють такі групи джерел:

• власний капітал підприємства;

• довгостроковий фінансовий кредит;

• короткостроковий фінансовий кредит;

• товарний кредит;

• внутрішня кредиторська заборгованість підприємства.

Поиск по сайту: