Поняття та види господарсько-процесуальних відносин

Предметом господарського процесуального права є юридичні процесуальні дії суду і зацікавлених осіб при здійсненні правосуддя у справах, підвідомчих господарському суду. Під час розгляду і вирішення господарських спорів та інших справ, у процесі перегляду рішень господарського суду та їх виконання виникають господарські процесуальні правовідносини між суддею й іншими учасниками процесу. Між сторонами (третьою особою і стороною), тобто між суб єктами, що сперечаються, виникають матеріально-правові відносини, але не процесуальні. Процесуальні відносини безпосередньо між учасниками процесу не виникають. Вони існують між господарським судом (суддею) й іншими учасниками з конкретної справи. Процесуальні правовідносини в господарському судочинстві складаються з права та обов язку господарського суду розглянути конкретну справу і прийняти з неї судове рішення, прав і обов язків осіб, які беруть участь у справі, на судовий захист. Господарський суд – обов язковий суб єкт процесуальних правовідносин, тому вісі клопотання, вимоги, прохання звернені до судді або суду. Господарські процесуальні правовідносини – це відносини владні. Повноваження господарського суду мають владний характер щодо інших учасників процесу: суд притягує відповідача у процесі, зобов язує осіб, які є учасниками у справі та які не є учасниками у справі, виконувати певні дії. У матеріально-правових відносинах суб єкти господарювання – організації, підприємства, громадяни-підприємці – рівноправні. У процесуальних відносинах становище учасників процесу – сторони, третьої особи а також судді, суду – неоднакове, хоча всі вони мають певні права і виконують певні обов язки. Особливістю господарських процесуальних правовідносин є те, що вони можуть бути лише у правовій формі і не існують як фактичні відносини, тобто вони існують, оскільки існує господарський процес, урегульований нормами права. У господарському процесі суддя господарського суду, інші учасники здійснюють лише ті процесуальні дії, які передбачені нормами господарського процесуального права. Господарські процесуальні правовідносини виникають на підставі процесуальних норм, і одночасно норми процесуального права реалізуються у цих відносинах. Як і будь-які інші правовідносини, господарські процесуальні відносини виникають, змінюються і припиняються на підставі юридичних фактів. Специфікою господарських процесуальних правовідносин є те, що як юридичні факти виступають, як правило, процесуальні дії, що відбуваються у строки, встановлені законом або призначені господарським судом. Об єктом господарських процесуальних правовідносин є господарські спори організацій та інших суб єктів господарювання між собою. Суб єктний склад процесуальних правовідносин складається із судді (одноособово або колегіально), сторін, третіх осіб, прокурора та інших учасників. У господарському судочинстві беруть участь не тільки суд, але й інші особи (сторони у справі, треті особи, прокурор і т. д.). Однак це участь не можна розглядати як спільне з судом відправлення правосуддя. Діяльність по здійсненню правосуддя входить в компетенцію лише суду. Участь же в господарському процесі зацікавлених осіб полягає в порушенні діяльності суду та сприяння у вирішенні справи по суті. Діяльність господарського суду по розгляду і вирішенню спорів здійснюється в певній логічній послідовності, за стадіями процесу. На кожній стадії господарського процесу дозволяються різні питання. Правовідносини, що виникають при цьому, мають специфічний характер, який залежить від дозволених питань, тобто від предмета правовідносин, суб’єктного складу учасників правовідносин, змісту і цілей процесуальних дій, здійснюваних на конкретній стадії. На окремих стадіях господарського процесу суддя вирішує різні питання: від прийняття позову до виробництва і порушення провадження у справі до винесення рішення і видачі виконавчого документа. Об’єктом процесуальних дій і правової оцінки господарського суду на стадіях прийняття позову, порушення справ, розгляду спору і винесення рішення є пред’явлене позовну заяву з усіма долученими до нього матеріалами. У ході реалізації всіх стадій господарського процесу конфліктуючі сторони вступають у відносини з судом (суддею). Ці відносини називаються процесуальними відносинами. Господарські процесуальні правовідносини виникають між господарським судом (суддею) та іншими учасниками процесу розгляду та вирішення економічних суперечок, спорів у сфері господарської діяльності та управління нею. Таким чином, господарські процесуальні відносини можна визначити як суспільні відносини між судом і учасниками процесу, що виникають і розвиваються при здійсненні правосуддя по конкретній справі, врегульовані нормами господарського процесуального права. Процесуальне правовідносини в господарському судочинстві полягає: а) з права (і обов’язки) господарського суду розглянути цю справу і винести по ньому судове рішення; б) з прав осіб, які беруть участь у справі, на судовий захист. У праві (і обов’язки) господарського суду розглянути конкретну справу виявляється його компетенція. Це право виникає внаслідок звернення до суду за захистом заінтересованої особи (позивача, заявника) або органів, на яких закон покладає захист прав та інтересів інших осіб (прокурор, державні органи, органи місцевого самоврядування й інші органи). Право (і обов’язок) господарського суду розглянути справу є основним елементом господарського процесуального правовідносини. Однак це право (і обов’язок) виникає і здійснюється в тісному і взаємного зв’язку із здійсненням права на судовий захист осіб, які беруть участь у справі. До таких прав відносяться: право на звернення до суду з позовом про захист певного суб’єктивного матеріального права; право супротивної сторони на захист своїх інтересів у процесі та аналогічне право інших осіб на захист своїх прав та інтересів, коли вони беруть участь у процесі. Тим самим визначаються суб’єкти процесуального правовідносини: з одного боку – суд, суддя, а з іншого – особи, які беруть участь у справі. Право (і обов’язок) суду розглянути конкретну справу у зв’язку з правами на судовий захист осіб, які беруть участь у справі, утворює єдине процесуальне правовідношення, тобто відношення між судом та які беруть участь у справі особами, що склалося внаслідок застосування норм процесуального права. Господарське процесуальне правовідношення є здійсненням норм процесуального права в певному господарській справі. Процесуальне правовідношення висловлює керівну роль в господарському процесі господарського суду, органу державної влади; суд направляє все дослідження у справі, вирішуючи питання порушення, руху та закінчення розгляду, а також вирішує спір між сторонами по суті. Разом з тим ця роль суду здійснюється у тісному поєднанні з використанням особами, які беруть участь у справі, їх права на судовий захист своїх законних інтересів. Господарські процесуальні відносини характеризуються низкою властивих їм якостей. Вони виникають і існують тільки між господарським судом (суддею) та іншими учасниками процесу по конкретній справі. Між учасниками господарських спорів існують матеріальні правовідносини. Саме у зв’язку з порушенням матеріальних прав у сторін виникає суперечка і необхідність дозволу його в юрисдикційному органі. Процесуальні правовідносини складаються в процесі розгляду справи між судом (суддею) та учасниками спору. Між учасниками спору господарські процесуальні відносини не виникають. Господарський суд – обов’язковий суб’єкт процесуальних правовідносин, тому всі клопотання, прохання, вимоги звернені до судді господарського суду або суду при колегіальному розгляді справи. Повноваження господарського суду носять владний характер по відношенню до інших учасників процесу: суд залучає особу в якості відповідача, зобов’язує що беруть участь у справі осіб виконати певні дії і т. д. У матеріальних (регулятивних) правовідносинах сторони рівні. У процесуальних відносинах становище учасників процесу (сторони, треті особи, суддя, суд) не однакове, хоча і ті й інші мають певні права та обов’язки. Наприклад, суд має обов’язки перед беруть участь у господарському процесі особами. Він зобов’язаний: прийняти позовну заяву, що відповідає висунутим вимогам, вислуховувати пояснення сторін, дозволяти заявлені клопотання і т. п. Господарський суд несе обов’язок перед сторонами і державою правильно і відповідно до закону розглядати і вирішувати підвідомчі йому спори. Однак треба мати на увазі, що господарські процесуальні правовідносини можуть бути тільки в правовій формі і не існують як фактичні відносини, тобто вони існують остільки, оскільки існує сам господарський процес, врегульований нормами права. Учасники господарського процесу роблять тільки ті процесуальні дії, які передбачені нормами господарського процесуального права. Об’єктом господарських процесуальних відносин є економічні суперечки організацій, індивідуальних підприємців між собою і інші суперечки, що виникають в економічній сфері. Суб’єктний склад господарських процесуальних відносин представлений учасниками господарського процесу: суддею господарського суду – при одноосібному розгляді спору, судом – при колегіальному розгляді спору. При цьому маються на увазі суд першої інстанції, апеляційний суд, суд касаційної і наглядової інстанцій; боку, треті особи; прокурор, державні органи, органи місцевого самоврядування й інші органи, звернулися до господарського суду з позовом на захист державних і суспільних інтересів; заявники і інші зацікавлені особи (у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, про економічну неспроможність (банкрутство)), а також свідки, експерти, перекладачі, представники. Господарські процесуальні правовідносини як самостійний вид суспільних правовідносин мають ряд специфічних особливостей: виникають тільки у зв’язку з розглядом та вирішенням економічних спорів та спорів у економічній сфері, а тому можуть існувати тільки в процесуально-правовій формі і не існують у формі фактичних відносин, поза господарського процесу; підставою до порушення справи в господарському суді і виникнення господарських процесуальних правовідносин є передбачуване порушення або оспорювання прав або охоронюваних законом інтересів іншого суб’єкта господарювання; правильне і оперативне вирішення господарських спорів здійснюється з метою забезпечення законності в господарських відносинах; суб’єкти господарського процесу у своїй діяльності з вирішення спорів пов’язані нормами господарського процесуального права, що створюють формалізований порядок їх відносин і дій при вирішенні спорів. Відповідно до законодавства для участі в господарському процесі суб’єкти повинні володіти господарсько-правової право-і дієздатністю. Процесуальна правоздатність являє собою здатність мати процесуальні права і нести процесуальні обов’язки. Процесуальна правоздатність визнається в рівній мірі за всіма юридичними особами, організаціями, які не є юридичними особами, індивідуальними підприємцями та громадянами, що володіють відповідно до ГПК та іншими законодавчими актами про судочинство у господарських судах правом на судовий захист у господарському суді своїх прав і законних інтересів. Крім правоздатності учасники господарського процесу повинні мати процесуальної дієздатністю – тобто здатністю своїми діями здійснювати процесуальні права та виконувати процесуальні обов’язки. У господарському суді процесуальна дієздатність належить юридичним особам, організаціям, які не є юридичними особами, індивідуальним підприємцям і громадянам. Процесуальна право-і дієздатність юридичної особи (суб’єкта господарювання) та індивідуального підприємця настає з моменту державної реєстрації; у державних органів – з моменту їх створення та визначення відповідної компетенції, згідно з якою вони виступають у господарському процесі. Організації, які не є юридичними особами, і громадяни, що не мають статусу індивідуального підприємця, можуть наділятися процесуальної право-і дієздатністю у випадках, передбачених законом. Так, наприклад, фізична особа, яка звернулася за державною реєстрацією як індивідуального підприємця, у разі відмови в реєстрації набуває право оскаржити рішення реєструючого органу в господарському суді. З метою забезпечення прав і обов’язків недієздатних громадян і громадян, обмежених судом у дієздатності, в господарському суді захищають їх законні представники. Особи, які беруть участь у справі, наділяються відповідно до статті 55 ГПК такими правами: – У порядку, встановленому господарським судом, знайомитися з матеріалами справи, робити виписки з них, знімати за свій рахунок копії цих матеріалів; – Заявляти відводи; – Представляти докази, знайомитися до початку судового розгляду з доказами, наданими іншими особами, які беруть участь у справі, брати участь у дослідженні доказів; – З дозволу господарського суду задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі; – Заявляти клопотання, подавати заяви; – Давати господарському суду в письмовій та усній формі пояснення; – Приводитиме свої доводи з усіх питань, які виникають у ході розгляду справи; – Знайомитися з клопотаннями інших осіб, які беруть участь у справі, заперечувати проти їх клопотань, доводів; – Отримувати копії судових постанов, які приймаються у вигляді окремого документа; – Оскаржити судові постанови; – Знати про скарги, поданих іншими особами, які беруть участь у справі; – Здійснювати інші процесуальні права, надані їм ГПК та іншими законодавчими актами про судочинство у господарських судах (наприклад, право на перекладача та ін.) Особи, які беруть участь у справі, несуть процесуальні обов’язки, передбачені ГПК та іншими законодавчими актами про судочинство у господарських судах або покладені на них господарським судом, відповідно до зазначених законодавчими актами. Невиконання процесуальних обов’язків особами, які беруть участь у справі, тягне за собою для цих осіб наслідки, передбачені ГПК та іншими законодавчими актами про судочинство у господарських судах. Особи, які беруть участь у справі, повинні сумлінно користуватися усіма належними їм процесуальними правами, не допускаючи зловживання ними. Зловживання процесуальними правами тягне за собою для цих осіб різні несприятливі наслідки. Особи, які не беруть участь у справі, щодо прав та обов’язків яких господарський суд ухвалив судове постанову, має право оскаржити його в порядку, встановленому ГПК. З дня прийняття відповідним господарським судом до провадження скарги (апеляційної, касаційної, в порядку нагляду) або протесту ці особи користуються правами і несуть обов’язки, передбачені ГПК для осіб, які беруть участь у справі. Особливий статус суддів як суб’єкта господарських процесуальних правовідносин підкреслюється вимог, що пред’являються до кандидатів у судді господарських судів.

Поиск по сайту: