Обов'язки суб'єктів інвестиційної діяльності

1. Інвестор у випадках і порядку, встановлених законодавством України, зобов'язаний:

подати фінансовим органам декларацію про обсяги і джерела здійснюваних ними інвестицій;

одержати необхідний дозвіл або узгодження відповідних державних органів та спеціальних служб на капітальне будівництво;

одержати позитивний комплексний висновок державної експертизи щодо додержання в інвестиційних програмах та проектах будівництва діючих нормативів з питань санітарного і епідемічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної безпеки, міцності, надійності та необхідної довговічності будинків і споруд, а також архітектурних вимог.

2. Суб'єкти інвестиційної діяльності зобов'язані:

додержувати державних норм і стандартів, порядок встановлення яких визначається законодавством України;

виконувати вимоги державних органів і посадових осіб, що пред'являються в межах їх компетенції;

подавати в установленому порядку бухгалтерську і статистичну звітність;

не допускати недобросовісної конкуренції і виконувати вимоги законодавства про захист економічної конкуренції;

сплачувати податки, збори (обов'язкові платежі) в розмірах та у порядку, визначених законами України.

3. Для виконання спеціальних видів робіт, які потребують відповідної атестації виконавця, учасники інвестиційної діяльності зобов'язані одержати ліцензію. Перелік таких робіт та порядок їх ліцензування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Запитання для повторення та закріплення матеріалу.

1. Як закон України «Про інвестиційну діяльність» класифікує інвестиції?

2. Як поділяється інвестиційна діяльність?

3. Як поділяється за джерелами інвестування інвестиційна діяльність?

4. Суб'єкти інвестиційної діяльності?

5. Хто такі інвестори?

6. Що таке об’єкт інвестиційної діяльності?

7. Які основні права та обов’язки суб’єктів інвестиційної діяльності?

8. Що зобов'язані суб’єкти інвестиційної діяльності?

Тема 2.7. Правове регулювання зовнішньоекономіч­ної діяльності

Питання для самостійного вивчення

1. Поняття, види зовнішньоекономічного договору, його зміст, форма та порядок укладення.

Методичні рекомендації

Питання 1. Поняття, види зовнішньоекономічного договору, його зміст, форма та порядок укладення.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) – це матеріально оформлена угода двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, направлена на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків в зовнішній торгівлі.

Зовнішній торгівлі притаманні слідуючи ознаки:

Ці угоди можуть здійснювати тільки фізичні або юридичні особи, які наділені таким правом:

повинні бути зареєстровані як суб’єкти підприємницької дальності;

зовнішньоекономічна діяльність повинна бути предметом їх діяльності згідно статутних документів.

Другим учасником контракту повинен бути іноземний контрагент – торговий партнер, який знаходиться за межами України.

Він містить умови, які у внутрішніх угодах не застосовуються:

базис контракту – умови контракту, які передбачають розподіл між покупцем та продавцем обов’язків по просуненню товару (транспортування, маркування, транзит, страхування, оформлення комерційної документації, момент переходу ризику на випадок загибелі або псування товару та інше);

оплата в іноземній валюті (як виключення для контрагентів країн СНД, Латвії та Литви може бути передбачена оплата в українській валюті);

захисна умова на випадок зміни валют з метою страхування експортера або кредитора від ризику у зв’язку з обезціненням валюти;

наявність арбітражної обмовки з вказівкою місця розташування арбітражного суду, матеріальне право якої країни буде застосоване та ін.

Зовнішньоекономічний контракт укладається у письмовій формі, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором.

Умови контракту поділяються на обов’язкові та додаткові.

Обов’язкові умови визначають: предметом контракту, номенклатуру (асортимент), кількість і якість товару, ціну, загальну суму контракту, умови та строки поставки, умови і форми розрахунків, валюта платежу, відвантажні та платіжні реквізити, фінансові та юридичні адреси учасників, сторони отримання валютної виручки, відповідальність осіб за порушення умов договору, порядок сплати платежів та зборів, пов’язаних з зовнішньоекономічною діяльністю.

При відсутності цих умов угода вважається не укладеною. Усі інші умови вважаються додатковими і при відсутності домовленості сторін по ним, контракт може бути укладено.

Джерела регулювання зовнішньоекономічних угод.

До правових актів, які регулюють зовнішню торгівлю відносяться:

Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.91 року, який дає:

поняття зовнішньоекономічної діяльності;

значення термінів,

які застосовуються в цій діяльності;

поняття та суб’єкти ЗЕД;

види ЗЕД;

порядок регулювання ЗЕД;

квотування, ліцензування та заборону на здійснення деяких видів ЗЕД;

порядок захисту правв суб’єктів ЗЕД;

відповідальність в ЗЕД.

Крім національних нормативно-правових актів в зовнішній торгівлі діють міжнародні угоди та конвенції:

Конвенція позовної давності в міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року, яку підписало 14 країн і в якій встановлений єдиний строк позовної давності - чотири роки. В той же час деякими країнами встановлений більший термін позовної давності – Франція, Німеччина – 30 років, Англія – 12, Швейцарія – 10.

Конвенція ООН 1980 року про угоди міжнародної купівлі-продажу товарів. Це перший уніфікований документ, учасниками якого є 34 країни. Разом з тим норми цієї Конвенції не є обов’язковими, коли сторони угоди при укладенні контракту домовилися, що вини не будуть застосовувати положення Конвенції.

Для полегшення укладання зовнішньоторговельних угод застосовують типові та приблизні контракти, які не є джерелами права і не обов’язковими для виконання але полегшують здійснення зовнішньоторгових операцій і тому дуже часто застосовуються при укладанні угод.

Відповідальність в зовнішньоекономічній діяльності.

Суб’єкти зовнішньо-економічної діяльності за порушення законодавства та зобов’язань несуть майнову та кримінальну відповідальність.

Майнова відповідальність застосовується у формі матеріального відшкодування прямих та непрямих збитків у повному обсязі. Крім цього до порушників можуть застосовуватися майнові санкції у вигляді штрафів, заборон, обмежень, призупинення зовнішньоекономічної діяльності. Ці санкції може застосовувати Міністерство економіки України по рішенню судових, податкових та інших правоохоронних органів.

Запитання для повторення та закріплення матеріалу.

1.Зовнішньоекономічний договір (контракт) – це…?

2.Які основні положення,засади закріплені Законі України “Про зовнішньоекономічну діяльність”…?

3.Хто є суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності…?

4.Які діють міжнародні угоди та конвенції,крім національних нормативно-правових актів в зовнішній торгівлі?

5.Яка відповідальність настає до суб’єктів зовнішньо-економічної діяльності…?

Поиск по сайту: