Методичні рекомендації. Питання 1. Повноваження державних органів при здійсненні господарського контролю

Питання 1. Повноваження державних органів при здійсненні господарського контролю.

1. Суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

2. Суб'єкти господарювання підлягають державній реєстрації відповідно до цього Кодексу та закону.

3.Держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у таких сферах:

збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин — за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності;

фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин — за додержанням суб'єктами господарювання кредитних зобов'язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни;

ціні ціноутворення — з питань додержання суб'єктами господарювання державних цін на продукцію і послуги;

монополізму та конкуренції — з питань додержання антимонопольно-конкурентного законодавства;

земельних відносин — за використанням і охороною земель; водних відносин і лісового господарства — за використанням та охороною вод і лісів, відтворенням водних ресурсів і лісів;

виробництва і праці — за безпекою виробництва і праці, додержанням законодавства про працю; за пожежною, екологічною, санітарно-гігієнічною безпекою; за дотриманням стандартів, норм і правил, якими встановлено обов'язкові вимоги щодо умов здійснення господарської діяльності;

споживання —за якістю і безпечністю продукції та послуг;

зовнішньоекономічної діяльності —з питань технологічної, економічної, екологічної та соціальної безпеки.

4. Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.

5. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

6. Органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.

7. Суб'єкт господарювання має право на одержання інформації про результати інспектування і перевірок його діяльності не пізніш як через тридцять днів після їх закінчення, якщо інше не передбачено законом. Дії та рішення державних органів контролю та нагляду, а також їх посадових осіб, які проводили інспектування і перевірку, можуть бути оскаржені суб'єктом господарювання у встановленому законодавством порядку.

8. Усі суб'єкти господарювання зобов'язані здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

1. У даній статті розглядається одне з важливіших питань відносин суб'єктів господарювання з державою, її ч. 1 акцентує увагу на праві суб'єктів господарювання самостійно, без обмежень, здійснювати господарську діяльність у межах законодавства. Цим підкреслюється, що державний контроль та нагляд не суперечать принципу свободи господарської діяльності, який передбачає невтручання державних владних структур у процес її здійснення, тобто ініціатива господарюючого суб'єкта не підлягає обмеженням.

У той же час, це не означає повного усунення держави від впливу на формування та здійснення господарських відносин. Держава, не втручаючись у здійснення господарської діяльності, залишає за собою функції контролю за дотриманням законодавства суб'єктами госпо­дарювання.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про основні засади державного контролю (нагляду) в сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 р. під державним контролем розуміється діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів, у межах передбачених законом повноважень, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природ­ного середовища,

Таким чином, ГК і зазначеним Законом закладені правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності,

1. Частиною 2 даної статті встановлено, що головною підставою здійснення контролю за дотриманням законодавства суб'єктами господарювання є факт їх державної реєстрації. Саме з моменту державної реєстрації цих суб'єктів їх діяльність визнається як господарська.

Під державною реєстрацією розуміють засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичної особи, а також вчинення інших реєстраційних дій, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб — підприємців» від 15 травня 2003 p., шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

3. У ч. З визначені сфери господарської діяльності, в яких держава та її органи здійснюють контроль і нагляд. До цих сфер належать такі.

Сфера збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин. Суб'єкти господарювання державного сектору економіки, а також суб'єкти господарських відносин, які отримують або отримували кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують державне чи комунальне майно, підлягають перевірці з боку держави шляхом здійснення державного фінансового контролю. Правові засади здійснення останнього визначено ст. 363 ГК, законами України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 р., «Про управління об'єктами державної власності від 21 вересня 2006 р. та іншим спеціальним законодавством.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування. Правильність ведення бухгалтерського обліку і достовірність фінансової звітності, а також перевірка та аналіз фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави є основними складовими державного фінансового аудиту.

Сфеpaфінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин.

Фінансові відносини виникають у процесі створення, розподілу та використання грошових фондів держави та органів місцевого самоврядування, необхідних для реалізації їх діяльності.

Різновидом фінансових відносин є кредитні. З огляду на те, що витрачання державних коштів планується у відповідних бюджетах, безпосередній державний контроль за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів, своєчасним поверненням кредитів, отриманих під гарантію КМУ, здійснюється відповідними державними структурами — Контрольно-ревізійним управлінням та Державним казначейством України, яке щоквартально подає звіти про результати проведених перевірок до Верховної Ради України, КМУ, Рахункової палати України, Міністерства фінансів України, наділених функціями загального нагляду.

Слід мати на увазі, що контроль у сфері кредитних відносин здійснюється лише стосовно кредитів, які надаються за рахунок бюджетних коштів під державні гарантії. Цільове призначення таких кредитів, особливості їх використання визначаються спеціальними нормативно-правовими актами.

Контроль за дотриманням валютного законодавства здійснюється згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. Головним органом спеціалізованого контролю у цій сфері є НБУ. Згідно із ст.12 вказаного Декрету об'єктами контролю є валютні операції за участю резидентів і нерезидентів, а також зобов'язання резидентів щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, яке перебуває за межами України. Валютні операції — це операції пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком тих, що здійснюються між резидентами у валюті України; з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей, У сфері податкових відносин контролюючі органи перевіряють дотримання суб'єктами господарювання податкової дисципліни, тобто своєчасність, достовірність і правильність нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та своєчасність погашення податкових зобов'язань чи податкового боргу. Органи податкового контролю керуються Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 р,

Сфера цін і ціноутворення. З метою забезпечення стабільності оптових і роздрібних цін законом можуть бути встановлені державні фіксовані та регульовані ціни на ресурси, які (ціни) визначально впливають на загальний рівень і динаміку цін, а також ціни на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення, на продукцію (послуги суб'єктів господарювання — природних монополістів, на імпортні товари, придбані за рахунок коштів Державного бюджету України. Органи місцевого самоврядування, у межах своїх повноважень, окреслених законом, мають право встановлювати комунальні фіксовані та регульовані ціни на продукцію та послуги, виробництво та надання яких здійснюється комунальними підприємствами.

Спеціалізований контроль за дотриманням державної дисципліни цін (правильністю застосування, встановлення та формування цін, щодо яких запроваджено правове регулювання) здійснює Державна інспекція з контролю за цінами. Щодо цін, встановлених на продукцію монопольних утворень, функції контролюючого органу покладено на АМК.

Сфера монополізму та конкуренції. З метою сприяння розвитку конкуренції між суб'єктами господарювання, недопущення зловживань монопольним становищем, недобросовісної конкуренції, захисту суб'єктів господарювання від дискримінаційних дій державний контроль у цій сфері здійснюється органом зі спеціальним статусом — АМК. Щодо особливостей його здійснення див. коментар до ст. 40.

Сфера земельних відносин. Метою державного контролю у сфері земельних відносин є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.

Спеціальними уповноваженими органами державного контролю є:

— центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів — виконує функцію загального нагляду;

— центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів — контролює додержання вимог законодавства про охорону земель;

— центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики — проводить моніторинг родючості грунтів та агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення;

— державна земельна інспекція.

Повноваження цих органів визначено в Законі України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 6 березня 2003 р.

Сфера водних відносин і лісового господарства. Контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів полягає у забезпеченні додержання всіма юридичними та фізичними особами вимог водного законодавства. Згідно зі ст. 19 Водного кодексу України державний контроль здійснюється державними органами охорони навколишнього природного середовища, іншими спеціально уповноваженими державними органами відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. 2 Лісового кодексу України до лісових відносин віднесені й відносини із забезпечення охорони, відтворення та сталого використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Органом, на який покладені функції контролю у цій сфері, є Державна лісова охорона.

Сфера виробництва і праці. Однією з гарантій забезпечення реалізації конституційного положення про створення умов щодо повного здійснення громадянами права на працю згідно зі ст. 43 Конституції України є здійснення державою функцій з нагляду та контролю за до­держанням законодавства про працю.

Стаття 259 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) визначає, що центральні органи державної виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні. Функцію вищого нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів про працю покладено на Генерального прокурора України і підпорядкованих йому прокурорів.

Державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють: Державний комітет України по нагляду за охороною праці; Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки; органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України; органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України згідно зі ст. 260 КЗпП.

Сфера споживання. В умовах ринкових перетворень, по суті, єдиним бар'єром на шляху проникнення на споживчий ринок недоброякісних товарів є державний контроль у галузі споживання. Головна спрямованість цього контролю — забезпечення якості та безпечності продукції.

Спеціальне правове регулювання відносин у сфері контролю якості та безпечності продукції та послуг здійснюється згідно із законами України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1992 р., «Про безпечність та якість харчових продуктів» від 23 грудня 1997 р. Органами, уповноваженими виконувати контрольні функції, є санітарно-епідеміологічна служба,Державна служба ветеринарної медицини, центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики та центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання "з споживчої політики.

Сфера зовнішньоекономічної діяльності. Згідно із законодавством в Україні забороняються імпорт або транзит будь-яких товарів, про які заздалегідь відомо, що вони можуть завдати шкоди здоров'ю, або становити загрозу життю населення та тваринного світу, або призвести до руйнування навколишнього середовища, а також імпорт продукції та послуг, що містять пропаганду ідей війни, расизму та расової дискримінації, геноциду, які суперечать відповідним нормам Конституції України.

Забороняється експорт з території України предметів, які становлять національне, історичне або культурне надбання українського народу, що визначається згідно із законами України, а також експорт та імпорт товарів, які здійснюються з порушенням прав інтелектуальної власності.

На Державну митну службу відповідно до ст. 2 Указу Президента України «Про Державну митну службу України» від 18 липня 2007 р. покладається здійснення контролю за додержанням вимог митного законодавства України, захист економічних інтересів України, сприяння розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, боротьба з контрабандою, здійснення заходів щодо запобігання порушенню митних правил.

Товари, що імпортуються на територію України, підлягають обов'язковій сертифікації на предмет їх відповідності фармакологічним, санітарним, фітосанітарним, ветеринарним та екологічним нормам, якщо відповідні вимоги діють і щодо аналогічних товарів національного виробництва згідно із законами України. До товарів, що імпортуються на територію України, застосовується національний режим їх сертифікації.

4. Компетенція державних органів влади із здійснення контролю та нагляду за господарською діяльністю суб'єктів господарювання визначається законами України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р., «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 p., 33г з державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 р., «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 р., «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 р. тощо. Правоохоронні та виконавчі органи мають різний обсяг повноважень у сфері контролю та нагляду, розрізняються також підстави та порядок здійснення ними перевірок і контролю, визначені за відповідним законодавством.

Статтею 2 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 р. визначені контролюючі органи, які мають право здійснювати контроль господарської діяльності у межах їх компетенції,встановленої законом, а саме: митні органи — стосовно акцизного збору, ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів; органи Пенсійного фонду України — стосовно збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування — стосовно внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податкові органи — стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.

НБУ є головним органом у сфері валютного контролю, який здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України та забезпечує виконання уповноваженими банками функцій валютного контролю згідно із законодавством України.

Міністерство зв'язку України контролює додержання правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України.

Держава також здійснює контроль і нагляд за додержанням суб'єктами господарюванню умов виконання кредитних зобов'язань перед державою, а також додержання розрахункової дисципліни згідно із законодавством.

5. Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, повинні діяти тільки у межах повноважень та засобами, передбаченими Конституцією України та відповідними законами України.

З метою зменшення втручання державних органів у господарську діяльність Президентом України видано Указ «Про деякі заходи з регулювання підприємницької діяльності; від 23 липня 1998 p., яким регулюється порядок проведення перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими від імені держави здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Порядок координації проведення перевірок органами державної влади визначається КМУ.

Коментована стаття встановлює безпосередню заборону на незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державно: влади. Так, органи, які здійснюють реєстрацію суб'єктів господарювання, або видають ліцензії на здійснення окремих видів підприємницької діяльності, або інші дозволи, передбачені законодавством, не можуть ставити як умову реєстрації чи видачі ліцензій, інших дозволів відрахування коштів на користь будь-яких бюджетних або позабюджетних фондів, установ, підприємств, організацій чи окремих осіб.

Органи виконавчої влади не можуть приймати рішення щодо запровадження будь-яких заборон або обмежень підприємницької діяльності, якщо повноваження на запровадження таких заборон або обмежень прямо не передбачені законодавством.

У випадках вчинення неправомірних дій з боку органів державної влади суб'єкт господарювання може обрати способи захисту, передбачені ГК та відповідним законодавством.

6. Державний контроль здійснюється шляхом застосування відповідних заходів органам;: державної влади, які мають контролюючі повноваження за законом. Згідно із ст. 4 Закон;. України «Про основні засади державного контролю (нагляду) в сфері господарської діяльно­сті» орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує цей орган на таке здійснення. Засобами державного контролю є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

З метою забезпечення мінімізації негативного впливу перевірок на господарську діяльність у коментованій статті закріплені найважливіші юридичні та моральні вимоги до посадових осіб державних органів при здійсненні ними контрольних функцій — неупередженість, об'єктивність, оперативність, дотримання приписів законодавства, повага прав і за­конних інтересів суб'єктів господарювання.

7. Одним з основних прав суб'єктів господарювання є право на ознайомлення з результатами перевірки власної господарської діяльності. За загальним правилом, передбаченим ст, 7Закону України «Про основні засади державного контролю (нагляду) в сфері господарської діяльності», за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного контролю, в разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт. який має містити такі відомості:

дата складення акта;

тип заходу (плановий або позаплановий);

вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо);

предмет державного нагляду (контролю);

найменування органу державного нагляду (контролю), а також посада, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід;

найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи — підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

В акті зазначається стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання наводиться детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного контролю, які здійснювали захід, і суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями, які є невід'ємною частиною акта.

Один примірник акта вручається суб'єкту господарювання або уповноваженій ним особі, а другий зберігається в органі державного контролю.

За результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розрядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

У разі незгоди суб'єкта господарювання з результатами перевірки він має право звернутися до відповідного центрального органу виконавчої влади або до суду з оскарженням рішень органів державного нагляду або дій посадових осіб, які здійснювали державний контроль.

8. Усі суб'єкти господарювання зобов'язані вести первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надати, відповідно до вимог закону, фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом.

Разом з тим, забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом

ГК (статті 71,90 і 45) і Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність э Україні» від 16 липня 1999 р. встановлено порядок ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності для всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правової форми і форми власності, а також для представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Запитання для повторення та закріплення матеріалу.

1. Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю?

2. Що являє собою сфера цін і ціноутворення?

3. Які премети заборонені для експорту з території України?

4. Який орган здійснює державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці?

5. Що зазначено в указі Президента України «Про деякі заходи з регулювання підприємницької діяльності»?

Поиск по сайту: