|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Дискреційна і недискреційна фіскальна політикаФіскальна політика - це сукупність фінансових заходів держави щодо регулювання бюджетних доходів і витрат з метою цілеспрямованого впливу на соціально–економічний розвиток країни. Дискреційна фінансова політика – це свідома маніпуляція урядовими витратами і доходами, яка здійснюється на підставі державних рішень з метою цілеспрямованого впливу на реальний обсяг виробництва, безробіття та інфляцію. Дискреційна фінансова політика застосовує два інструменти: 1) державні закупки, які є інструментом прямої дії. Збільшуючи або зменшуючи державні закупки, держава безпосередньо впливає на сукупний попит і реальний ВВП; 2) чисті податки, які змінюються за рахунок зміни податкових ставок і трансфертів. Змінюючи чисті податки на такій основі, держава впливає на реальний ВВП опосередковано через споживання як компонент сукупного попиту. Основні засоби дискреційної фіскальної політики: 1) Зміна програм суспільних робіт та інших програм, пов’язаних з витратами. 2) Зміна програм "трансфертного типу" (перерозподільчих) 3) Циклічні зміни рівня податкових ставок. Недискреційна (автоматична) фіскальна політика пояснює, що певна стабілізація економіки може бути досягнута і без значного впливу держави, за рахунок внутрішніх можливостей економіки, властивій й автоматичній, або «вмонтованій», стабільності. В якості «вмонтованого» стабілізатора виступає податкова система. Податки представляють собою втрату потенціальної купівельної спроможності, так званий витік з економіки. Бюджетний дефіцит і профіцит. Засоби фінансування бюджетного дефіциту. Державний бюджет – баланс доходів і видатків держави за певний проміжок часу (рік). Бюджетний дефіцит - перевищення видатків державного бюджету над надходженнями до нього. Бюджетний профіцит - перевищення надходжень до державного бюджету над його видатками. Засоби фінансування бюджетного дефіциту: інфляційні та неінфляційні: - випуск державних облігацій (покупці облігацій виступають в ролі кредиторів держави) - використання кредитної емісії (збільшення платіжних засобів, грошової маси, що призводить до прискорення інфляції) Проблеми зростання податкових надходжень в державний бюджет. Важливою ланкою податкової політики держави є критерії оподаткування. В якості першого критерію економісти називають справедливість (рівність), в якості другого – ефективність. Але основним в системі справедливості є критерій платоспроможності. У відповідності з ним податки повинні зростати по мірі зростання доходів, в результаті чого нерівність у матеріальному положенні скорочується. Проблеми зростання податкових надходжень в державний бюджет: - низька платоспроможність суб’єктів господарювання - «тіньова» економіка в державі - недостатня ефективність системи оподаткування - протизаконне ухилення від податків Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |