Функції макроекономіки

Функції:

1) Теоретико-пізнавальна – полягає у вивченні реальних фактів, з’ясуванні стійких причинно-наслідкових зв’язків і залежностей, властивих національній економіці. МА, що виконує цю функцію, називають позитивною, або макроекономічним аналізом.2) Практична (прикладна) – розробка рекомендацій (теорії, моделі, концепції) щодо вдосконалення економічного механізму, вирішення певних проблем розвитку національної економіки та формування пріоритетів ек. політики. МА, яка виконує прикладну функцію, називають нормативною, або макроекономічним регулюванням.3) Методологічна – означає формування методологічної бази дослідження економічних явищ.4) Світоглядно-виховна – змістом цієї функції є формування економічного мислення, економічної психології та економічної культури людей

3. Макроекономіка і економічна політика.

Економічна політика держави – важелі або інструменти державного впливу на функціонування економічної системи.

Зв’язок макроекономіки з економічною політику можна графічно відобразити за допомогою наступної схеми:

Макроекономічна теорія → Концепція макроекономічної теорії = розробка економічної політики → Ефективний механізм реалізації економічної політики.

Виділяють 2 основних напрямки макроекономічної політики уряду: 1) Політика управління сукупним попитом ­­­­­(заходи, які пом’якшують або усувають коливання національних видатків). Традиційні інструменти управління сукупним попитом:а) монетарна політика (в Україні реалізується Нацбанком). Об’єктом регулювання є величина грошової маси та ставка позичкового відсотку.б) фіскальна політика (компетенція Верховної Ради). Об’єктом регулювання є величина податків і обсяг державних витрат.

2) Політика управління сукупною пропозицією. (заходи, спрямовані на підвищення загальної ефективності економіки - збільшення обсягів і результатів виробничої діяльності в країні).

Існує також інша класифікація економічної політики. Вона виділяє такі напрями:

- стабілізаційна політика;

-структурна політика (промислова, науково-технічна, інвестиційна – зміни в структурі економіки);

- зовнішньоекономічна,- соціально-економічна.

4. Функціональний метод в макроекономіці.

Метод – засіб пізнання, як певна сукупність або система прийомів і операцій з метою мисленого, уявного відтворення предмета, що вивчається.

Методи дослідження, що використовує МА, поділяють на:

1) загальнонаукові (методи наукової абстракції, аналізу та синтезу, індукції та дедукції)

2) спеціальні (метод граничного аналізу, статистичні, графічні, функціональний метод)

Функціональний метод – передбачає розгляд будь-якого економічного явища або процесу як складної системи взаємопов’язаних елементів та ґрунтується на визначенні взаємо залежностей між окремими параметрами елементів системи у вигляді математичних функцій.

Функціональний метод є базовим в макроекономіці, тому що дає можливість прогнозувати макроекономічні явища, будувати економічну політику і визначати її наслідки.

5. Моделювання в макроекономіці: поняття моделі та їх види.

Модель – спрощений опис реальної економічної дійсності.

В МА виділяють наступні види моделей:

1) Вербальні – опис причинно-наслідкових зв’язків в економіці за допомогою слів.

2) Кількісні – опис за допомогою числових співвідношень між окремими економічними параметрами. Кількісні моделі класифікують:

а) графічні – відображають функціональні зв’язки на площині;

б) статистичні – відображають тенденції зміни економічного явища в часі та просторі;

в) економіко-математичні – описують кількісні зв’язки в економіці за допомогою математичних символів, тобто змінних величин.

6. Економіко-математичне моделювання: види змінних та засоби їх вимірювання.

Економіко-математичні моделі – моделі в МА, що описують кількісні зв’язки в економіці за допомогою математичних символів, тобто змінних величин.

Економіко-математичне моделювання – процес побудови моделі і вирішення (розв’язання) рівняння або системи рівнянь, що її описують.

Змінна – показник, що визначає результати прийняття рішень в економіці.

Види змінних:

1) Ендогенні (внутрішні) змінні – невідомі, які потрібно знайти. Значення цих змінних визначається внутрішніми зв’язками моделей. До них належать:

- обсяг виробництва ВВП Y

- рівень безробіття u

- рівень інфляції π

2) Екзогенні (внутрішні) змінні – наперед задані, розмір яких встановлюється урядом та НБУ. Також їх називають автономними величинами. До них належать:

- державні витрати G

- кількість грошей в обігу M

- ставка позичкового відсотку r

- податкова ставка t

Економіко-математичні моделі описуються системою рівнянь, число яких відповідає числу ендогенних змінних в моделях.

В залежності від способу вимірювання змінні поділяються на:

1) Змінні запасів – можуть вимірюватися лише в певний момент часу і характеризують стан об’єкта досліджень на певну дату. Вимірюються в натуральних або грошових одиницях.

2) Змінні потоків – вимірюються в одиницю часу (місяць, квартал, рік) і характеризують безпосередню зміну течії макроекономічних процесів у часі. Вимірюються в співвідношеннях (грн/рік).

Взаємозв’язок між показниками запасу і потоку полягає в наступному: запас дорівнює накопиченим за певний період потокам; потік дорівнює різниці між запасами на кінець і початок періоду.

7. Графічні моделі та їх роль у прийнятті рішень.

Моделювання – процес побудови і розв’язання моделей або систем рівнянь.

Модель – спрощений опис реальної економічної дійсності.

Графічні моделі відображають функціональні зв’язки на площині. В МА графічні моделі відіграють велику роль. Графічні моделі дозволяють наглядно відобразити зв’язки, що встановлюються між агрегованими величинами за допомогою економіко-математичних моделей. Так, видами графічних моделей є, наприклад, моделі „Споживання-заощадження”, „вилучення-ін’єкції” тощо.

8. Економічний кругообіг. Схеми кругообігу в закритій, відкритій економіці без державних дій та за участю держави.

Економічний кругообіг у найширшому значенні відображає процес постійного відтворення економіці.Економічний кругообіг в МА – безперервний рух ресурсів, товарів і доходів.Перша схема економічного кругообігу була запропонована Леоном Вальрасом.Схеми кругообігу:

1) Закрита економіка без державних дій:

Суб’єкти господарської діяльності (фірми і домогосподарства) взаємодіють через ринки. Домогосподарства через ринок ресурсів надають фірмам ресурси, за що отримують доходи (витрати для фірм); фірми через ринок товарів і послуг надають домогосподарствам товари і послуги, за що отримують доходи (витрати для домогосподарств.

2) Відкрита економіка без державних дій

Крім вищезазначених потоків, фірми надають закордону товарний потік експорту, за що отримують грошові розрахунки (доходи фірм); також отримують з закордону товарний потік імпорту, за що надають грошові розрахунки (витрати фірм).

Домогосподарства перераховують кошти за кордон і отримують кошти, перераховані з закордону.

3) Відкрита економіка за участю держави

Держава надає фірмам дотації і стягує з них податки; надає трансферти домогосподарствам, і стягує податки з них; отримує податки з зовнішньоекономічної діяльності, іноземні інвестиції, вивозить капітал закордон, надає й отримує міжнародну економічну допомогу.

Інші потоки перераховані в попередніх моделях.

9. Аналіз економічного кругообігу в закритій економіці: діаграма грошових потоків, система рахунків, матриця кругообігу, система рівнянь для розрахунку макроекономічних показників.

При складанні діаграми грошових потоків поряд із основними секторами розглядається фінансовий сектор, через який відбувається рух грошових ресурсів.

Діаграма грошових потоків матиме вигляд:

Основні рахунки:

У_НД – національний доход (з фірм до д/г);

С – споживання (з д/г до фірм);

S - заощадження (з д/г до фін. сектора);

А – амортизація (з фірм до фін. сектора);

І – інвестиції (з фін. сектора до фірм).

Система рахунків: для кожного сектору складається рахунок, в лівій частині якого відображаються надходження до сектору, в правій – видатки.

Матриця кругообігу:

Система рівнянь:У_ВНП = ВП-ПС

У_ЧНП = У_ВНП – А (виробничий метод)У_ВНП = С+І_В

У_ЧНП = С+І_Ч (метод кінцевого використання)

10. Аналіз економічного кругообігу у відкритій економіці без державних дій: діаграма грошових потоків, система рахунків, матриця кругообігу, система рівнянь для розрахунку макроекономічних показників.

Діаграма грошових потоків:

Основні рахунки:У_НД – національний доход (з фірм до д/г);

С – споживання (з д/г до фірм);S - заощадження (з д/г до фін. сектора);А – амортизація (з фірм до фін. сектора);І – інвестиції (з фін. сектора до фірм).Х – грошові розрахунки за експорт (з закордону до фірм)М – грошові розрахунки за імпорт (з фірм до закордону)Z а→α – перерахунок коштів за кордон (з домогосподарств до закордону)Zα→а перерахунок коштів в країну (з закордону до країни)ΔZ – сальдо платіжного балансу (закордон-фін. сектор) ΔZ=(X+ Zα→а) – (M+ Z а→α)Система рахунків: для кожного сектору складається рахунок, в лівій частині якого відображаються надходження до сектору, в правій – видатки.Матриця кругообігу:

Система рівнянь:У_ВНП = ВП-ПС

У_ЧНП = У_ВНП – А (виробничий метод)

У_ВНП = С+І_В+NX (NX = X-M);У_ЧНП = С+І_Ч +NX (метод кінцевого використання)

11. Умови рівноваги в моделі економічного кругообігу. Модель «ін’єкція-вилучення».

Модель „вилучення-ін’єкції” кейнсіанської теорії показує, у якому співвідношенні знаходяться вилучення у формі заощаджень та ін’єкції у формі інвестицій

Модель “Вилучення-ін’єкції” дає можливість представити загальні витрати як безпосередній фактор, який визначає рівні виробництва, зайнятості та доходу.

Рівноважний ВВП – це такий ВВП, який забезпечується в умовах рівноваги між заощадженнями та інвестиціями. Це означає, що плани домогосподарств, стосовно заощаджень, збігаються з планами підприємств, стосовно інвестицій. Тому умовою рівноваги на товарному ринку є рівновага між заощадженнями і запланованими інвестиціями, тобто S = In.

12. Валовий національний продукт та його форми.

Валовий національний продукт – вартість кінцевих товарі та послуг, вироблених протягом року резидентами даної країни як на території цієї країни, так і за її межами.Кінцеві товари та послуги – продукція, що використовується для споживання населення.Резиденти країни – фізичні особи, що проживають в країні постійно, юридичні особи, що здійснюють господарську діяльність в межах країни протягом року, громадяни що проживають за кордоном менше одного року, або праця яких оплачується з держбюджету країни; студенти, що навчаються за обміном в інших країнах. Методи вимірювання ВНП: 1) За потоком видатків (метод кінцевого використання)ВНП = С + І_В ­­+ G + NX (сума споживання, валових інвестицій, державних витрат, чистого експорту)2) За потоком доходів (розподільчий метод)ВНП = А + Σ факторних доходів (сума амортизації та факторних доходів)3) За валовою доданою вартістю (виробничий метод)ВНП = ВП – ПС (різниця між валовою продукцією та проміжним поживанням)

13. Номінальний і реальний валовий національний продукт. Дефлятор ВНП.

Номінальний ВНП – валовий національний продукт, обчислений у поточних цінах

Реальний ВНП – валовий національний продукт, скоригований на зміну рівня цін.

Дефлятор ВНП – ціновий індекс, який вказує зміни середнього рівня цін у виробничо-промисловому секторі.

Розраховується за формулою:

Номінальний ВНП не дозволяє показати, як змінилася реальна ситуація в країні через те, що він не враховує темпів інфляції.

Для того, щоб ліквідувати цей недолік, вводять поняття реального ВНП, що обчислюється як відношення номінального ВНП до дефлятора ВНП. Реальний ВНП, таким чином, показує вартість благ, що були вироблені резидентами країни протягом року з урахуванням інфляційних змін.

14. Міжгалузеві баланси та система національних рахунків. Принципи побудови СНР за стандартами ООН 1993р. Етапи її вдосконалення.

Система національних рахунків (СНР) – система взаємопов’язаних економічних показників, які відображають загальні і найбільш важливі аспекти економічного розвитку, пов’язані з виробництвом і споживанням продуктів та послуг, розподілом і перерозподілом доходів, з формуванням національного багатства країни.

Принципи побудови:

1) Продуктивною є будь-яка економічна діяльність, що приносить доход суб’єктам цієї діяльності. Згідно з СНР, валовий продукт і сукупний доход створюють не тільки галузі матеріального виробництва, а й галузі нематеріального виробництва, такі як торгівля, освіта тощо.

2) В основі СНР лежить концепція про тотожність між витратами на виробництво сукупного продукту та доходом, одержаним від його продажу. Тобто вартість продукту – сума витрат на фактори виробництва, і вартість продукту – сума доходів від реалізації продукту власниками факторів виробництва.

3) СНР виходить із того, що економіка знаходиться в стані постійного кругообігу. Кругообіг – безперервний потік „витрати-доходи”. Це означає, що витрати створюють доходи, а доходи є джерелом нових витрат.

Етапи вдосконалення СНР:

1. В. Петті зробив оцінку національного багатства своєї країни (вперше в історії – середина XVII ст.)

2. Розроблені основні принципи і показники – Маршалл, Кейнс, Кузнєц, Стоун, Леонтьєв (20-30 рр. ХХ. ст.)

3. Розробка принципів міжнародними економічними організаціями, публікація ООН документу „СНР і допоміжні таблиці” (1953р.)

4. Запровадження нової редакції СНР – 1993р.

15. Проблеми втілення системи національних рахунків в Україні.

Згідно з концепцією ООН 1993р., на початку 1995 р. Мінстат України завершив розробку національних рахунків України. Вони розроблені відносно методології СНР і включають 6 консолідованих рахунків: рахунок продуктів і послуг; рахунок виробництва; рахунок утворення, розподілу і використання доходів; рахунок капітальних витрат; фінансовий рахунок; рахунок зовнішньоекономічних зв’язків

Розроблена також класифікація видів економічної діяльності (КВЕД), але поки в економічній практиці вона не застосовується.

Основних проблем втілення СНР в Україні можна виділити 2:

1. Тінізація економіки – багато економічних процесів проходять поза увагою уряду, неконтрольовано. Таким чином, надходження і видатки суб’єктів економічної діяльності не фіксуються і це призводить до порушення балансу СНР.

2. Недосконала законодавча база – недосконалість українських законів, що є причиною нерівномірності протікання економічних процесів в різних галузях економіки, що негативно впливає на побудову балансу СНР.

16. Неокласичне трактування макроекономічної рівноваги в умовах досконалої конкуренції.

Неокласична теорія розглядає економіку за наступних умов:

1) економіка функціонує в режимі вільної конкуренції;

2) існує повна зайнятість населення, обсяг виробництва дорівнює потенційному;3) процес виробництва товарів створює доход, який дорівнює вартості вироблених товарів (виробництва будь-якого обсягу продукції автоматично забезпечує доход, необхідний для закупівлі всієї продукції на ринку)Макроекономічна рівновага, за твердженням неокласиків, досягається завдяки закону Сея: Пропозиція породжує свій власний попит. Виробництво продукції забезпечує створення доходу, доход розподіляється між суб’єктами господарювання, які і закупають вироблену продукцію на ринку в повному обсязі.Якщо в економіці частина доходу буде споживатися, а частина заощаджуватися, то, за думкою неокласиків, закон Сея все одно буде справедливим, адже заощадження будуть інвестуватися в повному обсязі. Така рівновага досягається на ринку капіталу (заощаджень-інвестицій), завдяки гнучкості ставки позичкового відсотку r. Умовою економічної рівноваги, з точки зору неокласиків, є рівність S=І_Ч – заощадження дорівнюють чистим інвестиціям. Економічна система саморегулюється завдяки гнучкості ставки % r та гнучкості ціни Р. Таким чином, економічна рівновага в країні досягається без участі держави. Графічно це має вигляд:

В неокласичній теорії крива сукупної пропозиції (AS) являє собою вертикальну лінію, що визначає рівень реального обсягу виробництва ВНП при повній зайнятості. Сукупний попит (AD) визначає рівень цін. Якщо попит зменшиться з рівня AD₁ до рівня AD₂, то рівень цін також зменшиться з Р_{1 ­}до Р_2­. В результаті тимчасове перевищення пропозиції зсувається і відновлюється повна зайнятість

17. Принципи та інструменти неокласичної макроекономічної теорії.

Основні принципи неокласичної теорії:

1. макроекономічний аналіз будується на основі аналізу мікроекономічного;

2. на будь-якому ринку існує така позитивна ціна, за якою AS = AD;

3. виробництво товарів створює дохід, що дорівнює вартості товарів, які вироблені: пропозиція формує попит і дорівнює цьому попиту У = Е; У – сукупний дохід від реалізації продукції; Е – сукупний дохід на споживання продукції;

4. економіка функціонує в умовах навої зайнятості ресурсів, тому обсягвиробництва в даній економіці дорівнює потенційному;

5. рівень виробництва залежить тільки від кількості залучених ресурсів (праця, капітал, земля) і не залежить від рівня цін;

6. Виходячи з ринкового механізму саморегулювання втручання держави в економіку непотрібне і розглядається як шкідливе.

Основними інструментами рівноваги виступають:

1. рівноважна ставка позичкового відсотку r, завдяки чому досягається рівновага на ринку інвестицій та заощаджень;

2. рівноважна ставка з/п, що визначає рівновагу на ринку праці;

3. рівноважний рівень цін, що урівнює обсяги виробництва і споживання.

18. Рівновага на ринку ресурсів (праці) та формування рівноважної ставки заробітної плати.

Неокласичний підхід до рівноваги на ринку праці, виходить з того, що ринок праці функціонує на основі встановлення на ньому цінової рівноваги, яка може настати при умові повного продажу «товару праці». В якості регулятора виступають попит та пропозиція «товару праці», а його ціна – у формі заробітної плати. В результаті цього ринок праці розглядається як саморегулююча система, а зайнятість – як повна.

Стан рівноваги на ринку праці визначається рівноважною ціною праці, яка збалансовує попит на працю (Dl) та пропозицію праці (Sl).

Висновок з моделі: якщо домогосподарства та підприємці реалізували свої плани купівлі та продажу праці, то в економіці тим самим визначиться рівень сукупної пропозиції, відповідно обсягу національному виробництва.

Кейнсіанці при формуванні моделі ринку праці виходять із положень: економіка не знаходиться в стані досконалої конкуренції, номінальна заробітна праця не є гнучкою (через державну політику та політику профспілок, а також через песимістичні очікування домогосподарств у випадку зниження ставки номінальної з/п).

Рівновага на ринку праці, за твердженням неокласиків, встановлюється, як правило, за наявності безробіття. Умовою рівноваги розглядається можливість придбати кількість робочої сили для виробництва благ у розмірі, що відповідатиме ефективному попиту.

19. Рівновага на ринку грошей в неокласичній теорії.

Неокласики вважають, що роль грошей в МА є нейтральною (зміна кількості грошей в обігу не впливає на реальні макроекономічні показники, а позначається лише на коливаннях номінальних величин.

Модель грошового ринку в неокласичній теорії:

Пропозиція грошей, за твердженням неокласиків, є величиною стабільною. попит на гроші перетинається з кривою пропозиції в точці, яка визначає рівень номінального ВНП.

22. Сукупний попит та фактори, що його визначають. Кількісне рівняння обміну.

Сукупний попит (AD) - графічна модель, що показує реальний обсяг національного виробництва, який споживачі готові купити при різних можливих рівнях цін

Визначається сукупний попит як сума попитів на конкретні товари на всіх ринках країни.

Сукупний попит визначається ціновими та неціновими факторами.

Цінові фактори:

1. Ефект процентної ставки (зростання цін збільшує попит на гроші, що веде до зростання процентної ставки, яке викликає збільшення заощаджень, зниження споживання, що веде до зниження сукупного попиту)

2. Ефект багатства (зростання цін знижує реальну вартість фінансових активів, рівень життя населення падає, знижується споживання, а відповідно і сукупний попит)

3. Ефект імпортних закупок (зростання цін збільшує імпорт та зменшує експорт, що веде до зниження споживання і сукупного попиту відповідно.

Нецінові фактори, що визначають сукупний попит:

1. Зміни у споживчих витратах (на які впливають рівень добробуту споживачів, їх заборгованість, економічні очікування та рівень податків)

2. Зміни в інвестиційних витратах (на які впливають процентна ставка, очікувані прибутки з інвестицій, технологія, зміни у виробничих потужностях).

3. Зміни в державних видатках

4. Зміни чистого експорту (на який впливає національний доход в іноземних країнах, валютні курси).

23. Економічні ефекти, що визначають спадний характер кривої сукупного попиту.

1. Ефект процентної ставки (зростання цін збільшує попит на гроші, що веде до зростання процентної ставки, яке викликає збільшення заощаджень, зниження споживання, що веде до зниження сукупного попиту)

2. Ефект багатства (зростання цін знижує реальну вартість фінансових активів, рівень життя населення падає, знижується споживання, а відповідно і сукупний попит)

3. Ефект імпортних закупок (зростання цін збільшує імпорт та зменшує експорт, що веде до зниження споживання і сукупного попиту відповідно.

24. Фактори сукупного попиту. Рівень цін, нецінові фактори.

Вплив рівня цін:

1. Ефект процентної ставки (зростання цін збільшує попит на гроші, що веде до зростання процентної ставки, яке викликає збільшення заощаджень, зниження споживання, що веде до зниження сукупного попиту)

2. Ефект багатства (зростання цін знижує реальну вартість фінансових активів, рівень життя населення падає, знижується споживання, а відповідно і сукупний попит)

3. Ефект імпортних закупок (зростання цін збільшує імпорт та зменшує експорт, що веде до зниження споживання і сукупного попиту відповідно.

Нецінові фактори, що визначають сукупний попит:

1. Зміни у споживчих витратах (на які впливають рівень добробуту споживачів, їх заборгованість, економічні очікування та рівень податків)

2. Зміни в інвестиційних витратах (на які впливають процентна ставка, очікувані прибутки з інвестицій, технологія, зміни у виробничих потужностях).

3. Зміни в державних видатках

4. Зміни чистого експорту (на який впливає національний доход в іноземних країнах, валютні курси).

25. Споживання, заощадження та інвестиції та фактори, що їх визначають (за неокласичним трактуванням).

Споживання (С) – видатки д/г, спрямовані на задоволення власних потреб.

Структура споживання:

1) Са – автономне споживання, яке не залежить від доходів домогосподарств (залежить лише від накопиченого в д/г майна)

2) Споживання, що залежить від доходу.

Функція споживання: С=Са + (Унд - аr), де r – ставка позичкового відсотку, а – коефіцієнт еластичності заощаджень до ставки позичкового відсотку.

Заощадження визначають:

1. Дохід д/г;

2. Рівень цін;

3. Величина споживацьких боргів;

4. Економічні очікування.

Заощадження (S) – частина коштів, яка залишається у д/г після здійснення витрат на споживання.

Функція заощаджень в неокласичній теорії: S = ar – Ca.

Інвестиції (І) – потік коштів, що призводить до збільшення матеріальних капітальних товарів, таких як основні засоби та оборотні кошти.

Виділяють типи інвестицій:

1) виробничі інвестиції;

2) інвестиції в товарно-матеріальні запаси;

3) інвестиції в житлове будівництво.

Рівновага на ринку інвестицій досягається завдяки гнучкості позичкового відсотку r:

26. Державні закупівлі.

Державні закупівлі є одним з інструментів фіскальної політики держави.

Державні закупівлі – закупка державою готової продукції за встановленою ціною у певному обсязі у національних або іноземних виробників, коштами державного бюджету.

Державні закупівлі грають помітну роль в економічній політиці держави. Вони виконують ряд важливих функцій:

1. Встановлення рівноваги на товарному ринку – державні закупівлі запобігають утворенню кризи недовиробництва, або інфляційному розриву МА, за кейнсіанським трактуванням.

2. Соціально-економічна функція – полягає в створенні умов для найбідніших споживачів щодо придбання товарів найширшого вжитку та життєво необхідних за прийнятними цінами.

3. Протекціоністська – державні закупівлі у вітчизняних виробників стимулюють національне виробництво.

27. Сукупна пропозиція, фактори, що її визначають.

Сукупна пропозиція (AS) – графічна модель, що показує наявність реального обсягу національного виробництва, який підприємства здатні і готові постачати на ринок при кожному можливому рівні цін.

AS визначається як сума пропозицій на окремі групи товарів на всіх ринках країни.

Вивчаючи сукупну пропозицію, неокласики виходили з таких положень:

- обсяг випуску ВНП залежить від кількості факторів виробництва і технології та не залежить від рівня цін;

- зміни у факторах виробництва і технології відбуваються дуже повільно;

- економіка функціонує в умовах повної зайнятості ресурсів, тому обсяг ВНП = потенційному ВНП;

- сукупна пропозиція розглядається в довгостроковому періоді.

AS визначають наступні фактори:

1. зміни цін на ресурси;

2. кількість та якість ресурсів, їх ефективний розподіл;

3. зміни в продуктивності виробництва під впливом інновацій та вдосконалення технології;

4. економічні очікування підприємців

28. Крива сукупної пропозиції в довгостроковому та короткостроковому періодах.

В довгостроковому періоді криву сукупної пропозиції розглядають неокласики:

Обсяг виробництва дорівнює потенційному. Крива AS не залежить від рівня цін, на неї впливають: зміни цін на ресурси; кількість та якість ресурсів, їх ефективний розподіл; зміни в продуктивності виробництва під впливом інновацій та вдосконалення технології; економічні очікування підприємців.

В короткостроковому періоді криву сукупної пропозиції розглядають кейнсіанці:

За кейнсіанським трактуванням, сукупна пропозиція залежить передусім від рівня цін, тобто тієї ціни, що споживачі згодні заплатити за надані товари (послуги).

29. Рівновага на національному ринку. Модель загальної рівноваги «сукупний попит – сукупна пропозиція».

Рівновага на національному ринку встановлюється під впливом двох чинників: сукупного попиту та сукупної пропозиції. Взаємодія цих чинників утворює модель загальної рівноваги AD-AS, або «сукупний попит-сукупна пропозиція». Дана модель поєднує як неокласичну, так і кейнсіанську моделі макроекономічної рівноваги.

Сукупна пропозиція (AS) складається з трьох відрізків – кейнсіанському (горизонтальний), неокласичного (вертикальний) та проміжного. МА рівновага може виникнути на будь-якому з цих відрізків.

Сукупний попит є динамічним та формується з наступних чинників: AD=C+I+G+NX (сума споживання, інвестицій, державних витрат та чистого експорту).

Зростання сукупного попиту на кривій сукупної пропозиції змінює точку рівноваги, а отже, змінюється обсяг національного виробництва, а відповідно, зайнятість населення та рівень цін.

Зростання сукупної пропозиції на всіх відрізках означає зниження рівня цін та приріст обсягів виробництва.

Зниження рівня сукупної пропозиції призводить до скорочення обсягу виробництва та зайнятості, в економіці це явище має назву стагфляція.

Модель «витрати-випуск» - метод визначення і пояснення рівноважного рівня виробництва в кейнсіанській теорії. Згідно цієї моделі, рівновага в економіці досягається тоді, коли рівень виробництва дорівнює сукупним плановим витратам, тобто У_НД = АЕРівноважний рівень виробництва – такий обсяг виробництва, що забезпечує загальні витрати, достатні для закупівля усього обсягу виробництва. Графічно цю модель характеризує кейнсіанський хрест - модель товарного ринку.

В точці перетину графіків АЕ і У в економіці досягається рівновага, тому що весь доход У витрачається згідно плану.

Кут ОАЕ_АО₁ показує МРС – граничну схильність до споживання.

Якщо фактичний У_НД менше рівноважного, в економіці спостерігається інфляційний розрив, якщо більше – рецесійний.

35. Фактичні та планові видатки, їх структура. Графічна модель планових видатків.

Видатки в МА теорії зазвичай позначають літерою Е. В основу сукупного попиту кейнсіанці поклали криву сукупних планових витрат (АЕ).

Сукупні планові видатки (АЕ) – сума, яку д/г, фірми, уряд і зовнішній світ планують витратити на товари та послуги

АЕ = С+І_ч+G+NX.

АЕа – автономні сукупні планові видатки. Їхній обсяг формується як сума автономного споживання, автономних державних витрат, автономного споживання та чистого експорту.

Фактичні видатки – реальна сума витрат суб’єктів господарювання на придбання товарів і користування послугами.

Сукупні фактичні видатки відрізняються від планових тоді, коли фірми змушені робити незаплановані інвестиції в товарно-матеріальні запаси при раптових змінах в рівнях продаж.

Сукупні фактичні видатки = Унд.

Порушення рівності між сукупними плановими та сукупними фактичними витратами приводить до дисбалансу в економіці.

37. Рівноважна модель «ін’єкції-вилучення» та її використання для обґрунтування фіскальної політики держави.

Фіскальна політика держави – особливий вид стабілізаційної політики, який полягає у свідомому маніпулюванні державним бюджетом в цілому, державними витратами і податками в цілях зміни реального обсягу виробництва, зайнятості, контролю над інфляцією, стимулювання економічного росту.

Основними елементами фіскальної політики є доходи та видатки державного бюджету.

Модель “Вилучення-ін’єкції” дає можливість представити загальні витрати як безпосередній фактор, який визначає рівні виробництва, зайнятості та доходу.

За допомогою цієї моделі досягається рівноважний обсяг ВНП – це такий ВНП, який забезпечується в умовах коли плани домогосподарств, стосовно заощаджень, збігаються з планами підприємств, стосовно інвестицій. Встановлюється рівновага між заощадженнями і запланованими інвестиціями, тобто S = In.

Обсяг заощаджень залежить, згідно моделі, від обсягів виробництва Унд. Планові інвестиції є прерогативою держави і складають постійну суму Іп. Рівність обсягів заощадження і планових інвестицій і повинна досягти держава завдяки фіскальній політиці

38. Мультиплікатор автономних видатків

Показник, що визначає у скільки разів приріст Унд перевищує приріст сукупних планових витрат, називається мультиплікатором автономних видатків.