Кліматичні та погодні умови

Територія дослідного поля ХНАУ ім. В.В. Докучаєва знаходиться в зоні середнього недостатнього зволоження.

Харківська область займає північно-східну частину України і розташована на території двох природних зон Лісостепової (північна і північно-західна частини області) і степової (південно-західна і південна частини області). Вони розділяються межею, яка проходить північніше Краснограду, Мелихівки, Бригадирівки, Куп’янська, Кам’янки. Клімат області в цілому помірно-континентальний з посиленням рис континентальності в південному і північно-східному напрямках. Середньорічна температура повітря коливається від 6⁰ на півночі до 7,4⁰ на півдні. Найхолоднішими місяцям є січень і лютий, найтеплішими – липень і серпень. У північно-західних районах області сума позитивних температур вище 10⁰ і становить 2600-2750⁰, а в південних і південно-східних 2800-2950⁰. Це свідчить про цілковиту забезпеченість теплом усіх вирощуваних тут сільськогосподарських культур. Безморозний період у північній частині області триває 150-160, а в південній 160-170 днів.

Температурний режим області змінюється і залежно від рельєфу. Так, у глибоких балках і річкових долинах куди стікає холодне повітря, безморозний період зменшується на 15-20 днів, а заморозки тут сильніші й триваліші.

Атмосферні опади також розподіляються нерівномірно. Більш зволоженою є західна частина з середньорічною кількістю опадів 528 мм, а сухішою – східна (476 мм). Найбільш опадів випадає у весняно-літній (травень, червень, липень, серпень) період, що збігається з максимальним ростом сільськогосподарських культур і сівбою озимини. Відносна вологість повітря, яка значною мірою впливає на ріст, розвиток, урожай рослин, також вища і більш стала у західних районах області. Середня багаторічна кількість днів з атмосферною посухою за теплий період становить у районі Харкова 14,6, у тому числі з інтенсивною посухою 17. Клімат області в цілому сприятливий для вирощування сільськогосподарських культур: він помірно теплий; південно-східна і південна частини відрізняються деякою сухістю.

Дослідження проводились протягом 2011-2013 років у стаціонарному польовому досліді кафедри землеробства на дослідному полі ХНАУ ім. В.В.Докучаєва (с.Рогань).

Середня багаторічна кількість опадів за даними Роганської метеостанції становить 509 мм.

За середнім багаторічними даними тієї ж метеостанції самим вологим місяцем є липень, а найменша кількість опадів випадає в лютому. Найвища середня багаторічна температура спостерігається в липні, а найменша – в січні.

Разом з погіршенням умов зволоження попереднього осіннього періоду, 2011 рік характеризувався одним з найбільш посушливих вегетаційних періодів за останні роки (табл. 2.1). Хоча березень виявився дощовим, коли кількість опадів перевищувала норму майже у два рази, вже у квітні опадів на території дослідного поля майже не було.

У травні випала майже традиційна норма опадів, але вже у червні їх було менше майже втричі від середніх багаторічних показників. Такі умови негативно вплинули перш за все на посіви зернових культур.

Таблиця 2.1

Кількість опадів в 2013-2014 роках за даними Роганської метеостанції

У липні 2013 року випала подвійна норма опадів, що вплинуло на добрі умови розвитку соняшника. Однак дещо погіршувались умови збирання цієї культури.

Найбільш несприятливими умовами зволоження виявились в осінній період 2013 року, коли у серпні та вересні опадів виявилось катастрофічно мало. Такі умови не дали можливості для доброї закладки досліду на 2012 рік.

На початку весняно-літнього періоду 2014 року погодні умови були вкрай посушливими. У березні опадів виявилось у двічі, а у квітні втричі менше від норми.

Для посівів соняшника, наприклад, у 2014 році сприятливими виявились умови травня, коли опадів було у півтора рази більше багаторічних показників. Навіть дуже низька кількість опадів (35%), що супроводжувалось різким підвищенням температури повітря, не погіршували розвиток розвинутих до інтенсивного росту їх рослин.

До того ж, в липні випало майже вдвічі більше опадів порівняно з багаторічними показниками. Серпнева посуха ж вже не могла негативно вплинути на завершення вегетації соняшника.

На підтвердження попереднього факту говорять дані температурного режиму зимового періоду 2013-2014 року (табл. 2.2). Якщо вегетаційний період 2012 року виявився вже традиційно дещо підвищено теплим, але сприятливим для рослин, то в 2014 році – надзвичайно спекотливим.

За вегетаційний період 2013 року спостерігалось вже традиційне потепління та спекотливі умови на початку літа. Таке підвищення температури, яке супроводжувалось жорсткою посухою негативно впливало на ріст і розвиток більшості сільськогосподарських культур.

Однак такого підвищення температури як у 2014 році протягом весняно-літнього періоду не відбувалось дуже давно.

Несприятливі умови зимового та весняно-літнього періодів 2014 року викликали значне погіршення умов розвитку більшості культур. У випадку ж з озимими культурами такі умови стали визначальними. Саме через такі умови, що склалися у ці періоди рослини пшениці озимої вийшли з зими дуже послабленими та зрідженими. Жорстка посуха ж завершила негативний вплив, що спричинило втрату урожаю зерна пшениці ще задовго до традиційного завершення вегетації.

Таблиця 2.2

Середньодобова температура повітря за

2013-2014 роки за даними Роганської метеостанції

Жорстка посуха, що позначилась у 2014 році, завдяки періодично достатнім опадам, не мала визначального впливу на ріст і розвиток соняшника. В таких умовах, соняшник чи не єдина польова культура, яка витримала негативні погодні зміни.

Окрім рослин, від нетрадиційних погодних умов залежали і зміни показників родючості ґрунту. В першу чергу це стосувалось будови ґрунту та активності мікроорганізмів. Посушливі умови впливали на різке підвищення щільності ґрунту та зниження біологічної активності бактерій.

Грунтові умови

Харківська область розташована на півночі України, у межах вододілу, що розділяє басейни Дону і Дніпра.

У рельєфі Харківщини виражена хвиляста балкова рівнина, розчленована річковими долинами, балками і склоновими ярами домінуючим ухилом поверхні на південь. Коливання абсолютних висот складають від 258 м до 60 м, а відносних - 100-150 м. Область в основному розташована в межах Дніпровсько-Донецької западини.

На Харківщині є безліч річкових долин. Істотне значення в будові поверхні мають річкові долини і їх тераси. На даній території ярово-балкова смуга розвинута нерівномірно. Розвиток ярів і зсувів сприяє формуванню пагористого рельєфу.

Територія навчгоспу "Докучаєве" розташована на дволесовій терасі ріки Уди. Розвиток ерозійних процесів визначив загальний характер будови поверхні. Рельєф досить високої тераси тут має водно-ерозійний характер, що не зважаючи на терасове положення став тут домінуючим.

Територія являє собою ділянку ерозійної рівнини. Тут ерозійні процеси виражені більшою мірою, ніж це має місце на однолесовій терасі.

Землі навчально-дослідного господарства "Докучаєве" розташовуються переважно на правобережжі ріки Роганка, що впадає в ріку Уди за межами земель господарства. У межах навчгоспу сформувалися давні, добре вироблені балки. Зазначена площа перетинається двома давніми балками, що мають довжину до 200 м, глибину до 30 м. Обидві балки "Безіменна" і "Рязанова" добре вироблені, мають чітко позначені в рельєфі великі і похилі схили крутістю переважно від 10-15 до 20-30 метрів. Дно балок нешироке - до 50-150м, відділене від балкових схилів короткими шлейфами. Місцями, де в балки відкриваються балки стоку, на балковому дні сформувалися конуси виносу, що свідчать про розвиток ерозії. Балки помірно розгалужуються, особливо в їх вершинній частині. Однак і в середній частині балкових долин є одиничні, великі розгалуження, що ускладнюють рельєф.

Велика частина території господарства знаходиться на міжбалкових вододілах першого і другого порядку. Міжбалкові вододіли достатньо одноманітні. Значна їх частина, крім невеликих за площею вододільних плато, має положисті схили крутістю від 1 до 3 °. Лише поблизу балок, що обмежують вододіли, крутість схилів зростає до 4-6°. Поблизу невеликих балкових відгалужень вододільні схили набирають увігнутої форми. Через концентрацію поверхневого стоку тут виникає найбільша небезпека розвитку ерозії за умови неправильного обробітку.

Усі місцеві вододіли поступово знижуються не тільки в напрямку обмежуючих їх балок, але й у напрямку долини річки Роганка, заплава яких є місцевим базисом ерозії для території навчального господарства. Балки стоку, що звичайно перетинають усі міжбалкові вододіли, створюють на цих площах особливий режим зволоження, впливають на формування рідкого і твердого стоку, що істотне для ґрунтоутворення і формування врожаю.

Долина ріки Роганка поділяє територію навчального господарства на дві різні за площею частини.

Долина цієї невеликої притоки ріки Уди має два терасових рівні. Уздовж заплавної тераси тягнеться вузька смуга однолесової тераси Роганки. Ширина цієї надзаплавної тераси складає близько 200-300 м. Полотно тераси перетинається порівняно рідкими і неглибокими балками стоку й одиничними неглибокими балками, що заходять сюди з більш високих вододільних рівнів.

Заплава ріки Роганка поблизу навчального містечка відносно неширока, її ширина досягає 400-500 м, русло ріки спрямлене. Правобережна і лівобережна частини заплави неоднакові за шириною на різних ділянках. Переважає лівобережна частина заплави. На правобережній частині чітко помітна знижена заболочена смуга, що є прикорінним зниженням.

Заплава вирівняна, зі слабко вираженими нерівностями за рахунок елементів мікрорельєфу. Прируслова частина заплави не виражена, але притерасна й особливо прикорінна досить чітко виділяються в рельєфі. Найбільше чітко просліджується прикорінне зниження, воно тягнеться на великій відстані і повсюдно заболочене. Ця особливість рельєфу підкреслюється характером природної рослинності. Заболочене прикорінне і притерасне зниження зайняте гідроморфною рослинністю.

Особливості рельєфу території навчального господарства "Докучаєве" визначили у значній мірі особливості водного режиму й чергування ґрунтотвірних порід.

Ділянка, де проводяться польові дослідження, розташована у північній частині землекористування й займає вирівняну ділянку одного з місцевих вододілів, слабо схилених до півдня. Мікрорельєф ділянки майже не виражений, місцями помітні, невеликі зниження (30-40 см), що є вершинами плавних балок стоку.

В ННВЦ "Дослідне поле" найбільш розповсюджений лесовидний суглинок. Особливості цієї породи визначаються тим, що дана територія знаходиться в межах дволесової тераси ріки Уди. Товщина ґрунтотвірноїпороди тут нерівномірна і залежить від місцевих особливостей рельєфу на прибалкових ділянках, місцевого вододілу на схилах. Товщина цієї породи складає всього близько 1м і тут підстилається близьким до поверхні давньоалювіальним піском. На вододільних плато товщина лесової породи зростає і звичайно має глибину близько 2 м.

Лесова порода навчгоспу "Докучаєве" має важкосуглинковий гранулометричний склад. Із глибиною гранулометричний склад трохи полегшується за рахунок умісту великої кількості піщаної фракції. Ця порода, як і лес України, багата в мінералогічному відношенні, має сприятливий для рослин склад, розсипчастість, пористість у більшості випадків, що полегшує проникнення в ній повітря і води. Відмітною її рисою є шаруватість, зміст прошарків глини, піску, іноді неоднорідність гранулометричного складу, відсутність у мінералогічному складі слабко водостійких мінералів типу апатитів, піроксену та ін.

Крім того на території навчгоспу "Докучаєве" " трапляються і леси. Лес – порода, що не містить легкорозчинні солі. Ця порода часто виявляє карбонатність, яка позначається на особливостях агрегатного складу, що формується на цій породі. Рідше трапляється вилужений варіант цієї породи. Як правило, це спостерігається на ввігнутих ґрунтових ділянках схилів, а також у балках стоку, що концентрують переважно поталі води. Відзначена якість ґрунтотвірної породи робить її сприятливою з погляду формування позитивних якостей ґрунтів, що на цій породі розвиваються.

Ґрунтовий покрив являє собою особливу форму природних ресурсів багатобічного використання в сільському господарстві, а також у ряді інших областей економічного життя країни і разом з рослинним покривом відіграє величезну роль у збереженні нормального режиму біосфери, якості і чистоти повітря, води, їжі і здоров'я населення. Ґрунтовий покрив і рослини виробляють найціннішу і необхідну для людини різноманітну біологічну продукцію, акумулюють і розподіляють космічну енергію в процесі фотосинтезу рослин, забезпечують оптимальний баланс кисню в атмосфері і є екраном, що утримує в біосфері найважливіші хімічні біофільні елементи від геохімічного стоку у світовий океан, а також він відіграє роль фізико-хімічного, біологічного поглинача і нейтралізатора багатьох забруднювачів.

Ґрунтовий покрив Лісостепу України за своєю строкатістю нараховує близько 160 видів ґрунтів, що пояснюється різними умовами ґрунтоутворення. На піднесених еродованих ділянках під лісовим покривом постійно відбувався підзолистий процес ґрунтоутворення. Тут утворилися сірі і ясно-сірі лісові ґрунти. На знижених, менш еродованих площах під степовою рослинністю проходив дерновий процес ґрунтоутворення (Крикунов В.Г., Полупан Н.І., 1987).

До найбільш характерних представників ґрунтів Лісостепу України, утворених у результаті дернового ґрунтотвірного процесу належать чорноземи.

Ґрунтовий покрив на території, де закладено дослід, представлений чорноземом типовим, що формувався в умовах добре розвиненої трав'янистої рослинності й помірного зволоження на незасолених лесових породах. Морфологічні показники і характеристика колоїдно-хімічних властивостей, агрохімічних показників досліджуваного чорнозему наведено в главі "Об'єкт дослідження".

Крім цього, серед найбільш розповсюджених ґрунтів навчгоспу "Докучаєве" можна віднести такі ґрунти.

1. Чорнозем типовий глибокий на лесових породах.

2. Чорнозем типовий глибокий вилугуватий на лесових породах.

3.Чорнозем типовий глибокий слабозмитий на лесових породах.

4.Чорнозем типовий глибокий вилугуватий слабозмитий на лесових породах.

5. Чорнозем середньозмитий на лесових породах.

6. Чорнозем вилугуватий середньозмитий на лесових породах.

7. Чорнозем сильнозмитий на лесових породах.

8. Чорнозем намитий на делювій.

9. Дернові розвинені еродовані ґрунти на лесових породах.

10.Дернові слаборозвинені еродовані ґрунти на лесових породах.

11.Чорноземно-лучний солончаковий ґрунт на алювії-делювії.

12.Чорноземно-лучний глибоко слабосолонцюватий солончаковий ґрунт на алювії-делювії.

13. Лучний солончаковий ґрунт на алювії-делювії.

14. Лучний глибокий глибоко слабосолонцюватий солончаковий ґрунт

на алювії-делювії.

15. Лучно-болотний глибоко слабосолонцюватий солончаковий ґрунт

на алювії.

16. Болотний поверхнево-слабосолонцюватий ґрунт на алювії.

За агрохімічними властивостями всі перераховані ґрунти навчального господарства “Докучаєве” можна об'єднати в 10 агровиробничих груп. В основі цього об'єднання лежать такі показники:

- спільність походження;

- однакові умови залягання за рельєфом;

- однакова придатність ґрунтів під різні культури і

плодово-ягідні насадження.

Чорноземи глибок і незмиті, слабозмиті і намиті суглинкові на лесових породах

Більш докладно зупинимося на характеристиці цієї групи, оскільки чорнозем типовий глибокий, що є об'єктом досліджень, належить до цієї групи.

Незмиті чорноземи суцільно покривають місцеві вододільні плато, слабозмиті - положисті схили вододілів, намиті - пристосовані переважно до дна балок і балок стоку. Ґрунти цієї групи характеризуються глибоким гумусованим профілем: сумарна товщина гумусованих горизонтів (Н + Нр + РН) у незмитого чорнозему досягає 100-120 см; у слабозмитого - 80-100 см і в намитого - 100-120 см грубизною власне гумусового горизонту (Н) відповідно: 40-45 см, 30-40 см і більш 50 см.

Гранулометричний склад ґрунтів - важкосуглинковий. Вміст мулистої фракції за профілем одноманітний і досягає 34-35%. Найбільше гумусовані верхні горизонти містять 5-6% гумусу. Висока гумусованість профілю свідчить про величезні резерви гумусу, а отже, і про великі запаси поживних речовин. Ґрунти мають нейтральну і слабокислу реакцію ґрунтового розчину (рН - 6,45-7,35). Ґрунти мають грудкувато-зернисту структуру, забезпечені азотом, фосфором і калієм. Незмиті чорноземи дуже родючі, вони придатні для вирощування всіх сільськогосподарських культур.

Слабозмитий чорнозем відрізняється тим, що в нього змита частина гумусового горизонту. Продуктивність його трохи знижена у зв'язку з меншими запасами гумусу.

Незмиті чорноземи мають більш глибокий гумусований профіль 120-140см.

За фізичними показниками, забезпеченістю поживними речовинами дані ґрунти відносять до кращих ґрунтів господарства.

Поиск по сайту: