Модель ринку праці в неокласичній теорії

Пропозиція праці (SL) визначається ставкою W_r (чим ↑ W_r, тим ↑ SL) і кількістю працездатного населення, демографічними і міграційними особливостями країни. У той же час ставка заробітної плати, а отже і пропозиція праці, залежить від виробничих програм підприємств.

У довгостроковому періоді SL (пропозиція праці) є абсолютно еластичною.

У короткостроковому періоді SL має нормальну еластичність за заробітною платою.

Попит на працю (DL) визначається обсягами випуску і планами максимізації прибутку підприємців і національного доходу в країні.

Рівновага на ринку праці досягається, якщо

Ставка заробітної плати Wr є гнучкою. Вона забезпечує постійну рівновагу на ринку.

Якщо W_r1 > , то SL > DL, тобто виникає безробіття.

Якщо W_r2 < , то SL < DL, тобто виникає дефіцит робочої сили.

5 Споживання, заощадження, інвестиції та фактори, що на них впливають. Основні макроекономічні тотожності.

Споживання (consumption) – це видатки домогосподарств, спрямовані на задоволення власних потреб.

Споживання є складовим компонентом ВВП, який в останні десятиліття становить близько 65-67% сукупного попиту.

Структура споживання:

1. Споживання, що не залежить від доходу, носить назву автономне споживання (Са). Са залежить від накопиченого майна в домогосподарствах.

2. Споживання, що залежить від доходу, визначається:

а) розміром отриманих доходів;

б) розподілом доходів серед населення;

в) віковою структурою населення;

г) розміром заощаджень.

якщо , тобто

де S – заощадження,

r – ставка позикового процента,

- коефіцієнт, що пов’язує ставку r з S.

Звідси споживання можливо знайти з виразу:

де = const.

Зробивши нескладні математичні перетворення, отримуємо:

- це функція споживання в неокласичній моделі.

Фактори, що впливають на споживання (зсув функції С праворуч або ліворуч):

1) доход домогосподарств: (Y ↑ (доход) → С ↑);

2) економічні очікування;

3) рівень цін (Р ↑→ С ↓);

4) величина споживацької заборгованості (↑ заборгованість → С ↓).

Заощадження (S) – це частина коштів, яка залишається у домогосподарств після здійснення видатків на споживання.

Функцію заощаджень виводять з рівняння:

якщо то

Функція заощаджень в неокласичній моделі має вид:

Графік заощаджень в неокласичній теорії:

Фактори, що впливають на заощадження (ті ж самі, що впливають на споживання) :

Інвестиції в макроекономіці – це потік коштів, що приводить до збільшення запасу матеріальних капітальних товарів, таких як основні засоби та оборотні активи.

Основні групи інвестицій:

1) індуційні інвестиції, які залежать від сукупного попиту AD;

2) неіндуційні, або автономні інвестиції, які не залежать від сукупного попиту AD.

Типи інвестицій:

1) виробничі інвестиції;

2) інвестиції в товарно-матеріальні запаси (ТМЗ), до яких належить нереалізована продукція;

3) інвестиції в житлове будівництво;

4) фінансові інвестиції.

Графік ринку капіталу (ринку «заощаджень – інвестицій») при неокласичному підході:

Графік інвестицій характеризує попит на інвестиції (D_I), а графік заощаджень характеризує пропозицію інвестицій (S_I), тобто виступає одним з джерел інвестицій.

Загальний обсяг заощаджень є сумою трьох складових:

.

Завдяки гнучкості ставки позичкового відсотку (r) досягається і підтримується рівновага заощаджень та інвестицій на ринку капіталу. Умовою рівноваги є рівність:

Ринок «заощаджень – інвестицій» являє собою ринок довгострокових цінних паперів, тобто фондовий ринок.

Основні макроекономічні тотожності:

1) тотожність доходу:

(національний дохід за потоком доходів і потоків видатків)

2) тотожність заощаджень та інвестицій:

3) тотожність обміну (рівняння Кембріджа):

де Y_r – реальний обсяг ВВП;

p – рівень цін (середньозважене значення цін готових товарів і послуг, яке виражається відносно базового річного показника, що = 1);

M – грошова маса (кількість грошей в обігу);

V – швидкість обігу грошей, тобто середня кількість разів на рік, при якій кожна гривня із загальної маси грошей в обігу була використана на придбання готових товарів.

6 Ринок грошей в неокласичній теорії.

За допомогою грошей відображаються всі реальні потоки в економіці.

Гроші виконують декілька функцій:

1) міра вартості (міра цінності);

2) засіб обігу;

3) засіб нагромадження (накопичення);

4) засіб платежу.

Разом з тим неокласиками доведено, що роль грошей в макроекономіці є нейтральною, тому що гроші визначають рівень номінальних макроекономічних показників, а не реальних.

Основні грошові агрегати:

1) М₁ = готівкові + чекові + вклади до

гроші вклади запитання.

2) М₂ = М₁ + безчекові + дрібні строкові

ощадні рахунки вклади (< 100 тис. дол.).

3) М₃ = М₂ + великі строкові

вклади (≥ 100 тис. дол.).

Грошові агрегати поряд з готівковими і безготівковими грошима включають високоліквідні фінансові активи, тобто «майже гроші».

Ліквідність – це здатність фінансових активів швидко, без великих втрат перетворюватись на грошовий еквівалент.

Графік ринку грошей в неокласичній моделі макроекономіки:

Рівновага на грошовому ринку досягається, якщо

Неокласики дотримуються принципу «нейтральності грошей».

Теорія «нейтральності грошей»: Зміна кількості грошей в обігу не впливає на реальні макроекономічні показники, а позначається лише на коливаннях номінальних показників.

Теорія «нейтральності грошей» ґрунтується на тотожності обміну (рівнянні Кембріджа): яку було розглянуто в питанні 5 теми 5. Збільшення грошової маси M приводить до зростання рівня цін p, тобто до зростання інфляції. Разом з тим реальний обсяг виробництва ВВП (у порівнянних цінах) не збільшується, а зростає лише номінальний обсяг ВВП (в поточних цінах).

В основу теорії нейтральності грошей покладено кількісну теорію грошей.