Модель «ін’єкції – вилучення» у кейнсіанській теорії

Початок розгляду теми 6

«Кейнсіанська теорія доходів і витрат»

Порівняльна характеристика неокласичної і кейнсіанської теорій макроекономічної рівноваги.

2. Сукупний попит і сукупні планові витрати на ринку товарів. Сукупні фактичні й планові витрати. Графік сукупних планових витрат.

Споживання, заощадження, інвестиції та взаємозв’язок між ними в кейнсіанській моделі.

Модель «витрати – випуск» у кейнсіанській теорії. Кейнсіанський хрест. Інфляційний та рецесійний розриви в економіці. Мультиплікатор автономних витрат.

Модель «ін’єкції – вилучення» у кейнсіанській теорії.

Питання 1. Порівняльна характеристика неокласичної і кейнсіанської теорій макроекономічної рівноваги.

Неокласична теорія	Кейнсіанська теорія
1. Макроекономічна рівновага дося-гається в умовах повної зайнятості ресурсів при потенційному обсязі виробництва.   YВВП = Y*ВВП YВВП p     _ p   AD AS	1. Рівновага в економіці досягається при обсязі виробництва, меншому за потенційний, тобто в умовах неповної зайнятості ресурсів.   AS YВВП < Y*ВВП YВВП p     _ p   AD
Неокласична теорія	Кейнсіанська теорія
2. Економіка розглядається у довго-строковому періоді.	2. Економіка розглядається у короткостроковому періоді.
3. Економіка здатна до само-регулювання. Тому навряд чи можлива ситуація, при якій рівень сукупних доходів буде недостатнім для закупівлі продукції, що вироблена в умовах повної зайнятості ресурсів. Економічна рівновага забезпечується гнучкістю цін, ставок заробітної плати і позичкового відсотку. Неокласики є прихильниками економічного лібералізму.	3. Економіка не здатна до саморегулювання. Ринок не забезпечує підтримку рівноваги. Тому для врегулювання дисбалансу потрібна зовнішня сила, тобто державний вплив.   Ціни, ставки заробітної плати і ставки позичкового відсотку є жорсткими, тобто незмінними. Кейнсіанці є прихильниками державного регулювання економіки.
4. Розглядають лише реальні показники.	4. Виходять з номінальних показників.
5. Заощадження повністю перетворюються в інвестиції. Рівність інвестицій та заощаджень зумовлена тим, що ставка позичкового відсотку (r) є основним мотивом заощаджень та інвестицій.	5. Плани домогосподарств щодо заощаджень не співпадають з планами інвесторів, тому що в них різні мотиви. Мотиви заощаджень домо-господарств: 1) накопичення коштів на придбання дорогих товарів; 2) забезпечення старості; 3) страхування від непередбачуваних обставин; 4) забезпечення дітей у майбутньому. Мотиви інвестицій фірм: 1) максимізація норми чистого прибутку; 2) реальна ставка відсотку як плата за придбання грошового капіталу. Заощадження залежать від обсягу доходу у розпорядженні (DI), а інвестиції – від ставки позичкового відсотку (r).
6. Сукупний попит (AD) є величиною стабільною.	6. Сукупний попит (AD) є величиною нестабільною.

Питання 2. Сукупний попит і сукупні планові витрати на ринку товарів. Сукупні фактичні й планові витрати. Графік сукупних планових витрат.

Центральним поняттям кейнсіанської моделі є сукупний ефективний попит, тобто бажання усіх груп споживачів в суспільстві витратити свої доходи на придбання створеного продукту. Ефективний попит надає можливість підприємцям формувати свої виробничі програми.

Сукупний попит AD дорівнює сукупним плановим витратам AE:

Сукупні планові витратиAE – це витрати суб’єктів господарської діяльності на придбання сукупного продукту, створеного у звітному році.

Якщо функція споживання описується формулою , а чисті інвестиції, державні витрати і чистий експорт є автономними величинами ( ), то рівняння сукупних планових витрат має вид:

де MPC – гранична схильність до споживання;

– функція сукупних планових витрат.

Якщо планові витрати дорівнюють сукупному попиту, то фактичні витрати дорівнюють обсягу виробництва ЧНП (чистого національного продукту), національного доходу або доходу в розпорядженні.

Планові витрати – це сума, яку домогосподарства, фірми, уряд і зовнішній світ планують витратити на товари і послуги.

Фактичні витрати відрізняються від планових тоді, коли фірми змушені робити незаплановані інвестиції в товарно-матеріальні запаси в умовах неочікуваних змін в рівнях продажів.

Графік сукупних планових витрат:

Питання 3. Споживання, заощадження, інвестиції та взаємозв’язок між ними в кейнсіанській моделі.

Середня схильність до споживання (APC) – це частка (доля) доходу у розпорядженні, яка витрачається на споживання:

Гранична схильність до споживання(MPC) – це частина приросту доходу у розпорядженні, що спрямовується на споживання:

Споживання (C) – це витрати домогосподарств на придбання споживчих товарів і оплату послуг для задоволення особистих потреб. Воно складається з автономного споживання (C_a) і споживання, яке залежить від доходу у розпорядженні.

Функція споживання показує співвідношення між споживчими витратами і доходом у розпорядженні (національним доходом).

Функція споживання в кейнсіанській моделі описується формулами:

де DI – дохід у розпорядженні;

де Y_нд – національний дохід;

Т – сума податкових платежів;

де t – податкова ставка.

Графік споживання в кейнсіанській теорії:

Середня схильність до заощаджень (APS) – це частка (доля) доходу у розпорядженні, яка заощаджується:

Гранична схильність до заощаджень(MPS) – це частина приросту доходу у розпорядженні, що заощаджується:

Заощадження (S) – це та частка доходу у розпорядженні, що залишається після здійснення витрат на споживання.

Виведення функції заощаджень здійснюється з виразу:

Функція заощаджень в кейнсіанській моделі описується формулами:

де DI – дохід у розпорядженні;

де Y_нд – національний дохід;

Т – сума податкових платежів;

де t – податкова ставка.

Графік заощаджень в кейнсіанській теорії:

Фактори, що визначають динаміку споживання і заощаджень:

1) доход домогосподарств;

2) накопичене багатство;

3) рівень цін;

4) рівень оподаткування;

5) величина споживацької заборгованості;

6) економічні очікування.

Інвестиції – це потік капіталу, тобто вкладення в купівлю інвестиційних товарів з метою одержання прибутку.

Інвестиції є найбільш нестабільним елементом сукупного попиту (AD), або сукупних планових витрат (AE).

Функція інвестицій при кейнсіанському підході:

де I_a – автономні інвестиції;

r – ставка позичкового відсотку;

α – коефіцієнт еластичності інвестиційних змін до динаміки ставки позичкового відсотку r;

Y_нд – національний доход;

γ – гранична схильність до інвестування:

де ΔI – приріст інвестицій;

ΔY_НД – приріст національного доходу.

Графіки інвестицій в кейнсіанській моделі макроекономіки:

Фактори, що визначають динаміку інвестицій:

1) очікувана норма чистого прибутку;

2) реальна ставка позичкового відсотку;

3) рівень оподаткування;

4) зміни в технології виробництва;

5) наявний основний капітал;

6) економічні очікування;

7) динаміка сукупного доходу.

Питання 4. Модель «витрати – випуск» у кейнсіанській теорії. Кейнсіанський хрест. Інфляційний та рецесійний розриви в економіці. Мультиплікатор автономних витрат.

Модель «витрати – випуск» є кейнсіанською моделлю товарного ринку. Графічне відображення цієї моделі носить назву «кейнсіанський хрест»:

Графік Y = AE (бісектриса) відображає точки, в яких виконується умова економічної рівноваги, тобто коли обсяг виробництва дорівнює не лише сумі доходів, а й фактичним витратам на товари і послуги, або коли фактичні витрати дорівнюють плановим. Цей графік відповідає величині сукупної пропозиції (AS).

Лінія AE – це графік сукупних планових витрат, яка є зростаючою функцією, бо вищий рівень доходу зумовлює вищий рівень споживання, а отже і планових витрат. Нахил цієї лінії дорівнює MPC.

Точка А відображає рівноважний обсяг виробництва (Y), тобто такий, якому відповідають сукупні планові витрати, достатні для закупівлі всієї продукції, виробленої у поточному періоді.

Економіка не завжди перебуває в стані рівноваги.

Розглянемо ситуацію, коли економіка знаходиться у стані інфляційного розриву.

Інфляційний розрив – це величина, на яку повинен скоротитися сукупний попит, щоб знизити рівноважний обсяг виробництва (доходу) до неінфляційного рівня повної зайнятості. Він виникає, якщо Y_ф1< Y_НД, Y <AE, AS<AD.

Для подолання інфляційного розриву потрібно обмежити сукупний попит AD, або змістити графік AE паралельно вниз до положення AE₁, тобто застосовувати обмежувальну (рестрикційну) фіскальну політику.

Розглянемо ситуацію, коли економіка знаходиться у стані рецесійного розриву.

Рецесійний розрив – це величина, на яку повинен зрости сукупний попит, щоб підвищити рівноважний обсяг виробництва (доходу) до неінфляційного рівня зайнятості. Він виникає, якщо Y_ф2 >Y_НД, Y > AE, AS>AD.

Для подолання рецесійного розриву потрібно стимулювати сукупний попит AD, або змістити графік AE паралельно вверх до положення AE₂, тобто проводити стимулюючу (експансіоністську) фіскальну політику.

Мультиплікатор – це множник, який показує, наскільки зміниться національний доход (Y_НД) внаслідок приросту будь-якого з елементів сукупних планових витрат АЕ.

Мультиплікатор автономних витрат знаходиться за формулою:

де ΔY_НД – приріст національного доходу;

ΔAE – приріст сукупних планових витрат.

Оскільки , то формули розрахунку часткових мультиплікаторів є такими:

· мультиплікатор споживання:

· мультиплікатор інвестицій:

· мультиплікатор державних витрат:

· мультиплікатор чистого експорту:

де ΔC – приріст споживання;

ΔI – приріст інвестицій;

ΔG – приріст державних витрат;

ΔNX – приріст чистого експорту.

Простий мультиплікатор Кейнса (для закритої економіки без державних дій) визначається таким чином:

де MPC – гранична схильність до споживання;

MPS – гранична схильність до заощаджень.

Мультиплікатор для закритої економіки з державними діями знаходиться з виразу:

де t – податкова ставка.

Мультиплікатор для відкритої економіки з державними діями визначається за формулою:

де MPM – гранична схильність до імпортування.

Поиск по сайту: