Основні терміни

Антиінфляційна політика – це сукупність інструментів державного регулювання, націлених на зниження рівня інфляції в країні.

Безробіття – тимчасова незайнятість економічно активного населення, такий стан ринку праці, коли величина пропозиції робочої сили перевищує обсяг попиту на неї.

Бюджетно-податкова (фіскальна) політика – це заходи уряду, направлені на забезпечення повної зайнятості та виробництво неінфляційного ВВП шляхом зміни державних витрат і системи оподаткування.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) – це сукупна ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, створених на території країни за певний період (зазвичай за рік).

Валовий національний продукт (ВНП) - ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, створених протягом року національним капіталом і працею, яка функціонує як на території даної країни, так і поза її межами.

ВВП за витратами представляє суму витрат всіх економічних суб'єктів на придбання (споживання) кінцевих товарів і послуг, тобто Y = С + I + G + Xn.

ВВП за доходами представляє суму доходів всіх суб'єктів економічної діяльності плюс амортизація та непрямі податки на бізнес, тобто Y = w + R + i + Pr + A + T.

Гіперінфляція — це інфляція, за якої темпи зростання цін перевищують 200% за рік.

Грошово-кредитна або монетарна політика – це комплекс взаємозв'язаних заходів щодо регулювання грошового обігу, які здійснює держава через центральний банк.

Додана вартість – це різниця між вартістю виготовлених товарів і послуг та вартістю сировини і матеріалів, придбаних у постачальників, тобто різниця між вартістю створеного блага і вартістю проміжного блага.

Дохід у розпорядженні (РД)включає ту частину особистого доходу, який знаходиться у розпорядженні населення і витрачається ним на придбання споживчих благ і заощадження: РД = ОД - податки на особистий дохід (прибутковий податок, податок на прибуток в некорпоративному секторі, податок на майно, податок на спадок).

Природне безробіття включає фрикційне і структурне безробіття.

Закон Оукена: якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний його рівень на 1%, то втрати ВВП складають 2-3%: .

Зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб і яка приносить їм дохід в грошовій або іншій формі.

Інфляція – це знецінення грошей, зниження їх купівельної спроможності.

Кінцеві товари - товари, призначені для кінцевого споживання.

Непрямі податки – податки, які встановлюються у вигляді надбавок до ціни товарів або тарифів на послуги.

Особистий дохід (ОД) – це отриманий дохід. ОД = НД – податки на прибуток корпорацій – нерозподілений прибуток корпорацій – відрахування на соціальне страхування + трансфертні платежі.

Макроекономіка — це частина економічної теорії, що вивчає економіку в цілому.

Податки – це частина доходу, яка сплачується фізичними та юридичними особами в різні рівні бюджету в розмірі, встановленому законом.

Національний дохід (НД) – це сума факторних доходів, отриманих всіма верствами суспільства цього року в результаті використання наявних економічних ресурсів: НД = ЧВП – Т = w + R + i + Pr.

Номінальний ВВП – це поточний обсяг виготовлених товарів і послуг, підрахований в поточних цінах.

Обов'язкові резерви – це певна сума активів, які комерційний банк згідно чинному законодавству зобов'язаний зберігати в центральному банку і не видавати як кредити.

Потенційний ВНП - це можливий ВВП країни при повному використанні трудових ресурсів (природному рівні безробіття).

Проміжні товари – товари, які виготовляються для подальшого використання в процесі виробництва, для переробки або перепродажу.

Прямі податки – податки, які стягаються державою безпосередньо з доходів власників майна.

Реальний ВВП – поточний обсяг виробництва, підрахований в зіставних цінах базисного періоду.

Система національних рахунків (СНС) - зведення балансових економічних таблиць, в яких відображаються витрати всіх суб'єктів економічної діяльності на придбання товарів і послуг та їх доходи від участі в господарській діяльності.

Сукупна пропозиція – це реальний обсяг суспільного виробництва, який фірми бажають і можуть запропонувати на ринку в певний період часу при кожному можливому рівні цін.

Сукупний попит - сума всіх витрат макроекономічних суб'єктів на придбання кінцевих товарів і послуг, створених в національній економіці.

Структурне безробіття – безробіття, яке засвідчує невідповідність знань, умінь, навичок працівників потребам виробництва і вимогам працедавців.

Рівень безробіття вимірюється шляхом зіставлення чисельності безробітних з наявною робочою силою.

Облікова ставка – відсоток, під який центральний банк надає комерційним банкам кредити.

Фрикційне безробіття – тимчасове безробіття, яке пов'язане з добровільним або вимушеним пошуком роботи в результаті професійного, вікового або регіонального переміщення робочої сили.

Циклічне безробіття – це безробіття, яке виникає в результаті зменшення сукупного попиту на робочу силу в періоди економічного спаду і депресії в усіх галузях і регіонах країни.

Чистий внутрішній продукт (ЧВП) – це валовий внутрішній продукт за винятком амортизаційних відрахувань ЧВП = ВВП – А.

Економічно активне населення або робоча сила – це населення працездатного віку, яке складається із зайнятих і безробітних.

Економічні цикли – постійні коливання економічної активності, що повторюються протягом певного проміжку часу.

НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

Поиск по сайту: