Яка з операцій Національного банку призведе до збільшення кількості грошей в обігу?

А. Продаж державних облігацій населенню.

Б. Підвищення облікової ставки відсотку.

В. Зниження норми обов’язкових банківських резервів.

Г. Зменшення обсягів емісії грошей.

4. Економічна суть відсотку полягає в тому, що він є:

А. Заробітною платою банківських службовців.

Б. Ціною товарів, які купують на банківські позики.

В. Ціною грошей, виданих як банківські позики.

Г. Банківським прибутком.

5. Експансіоністська монетарна політика – це:

А. Політика “дорогих” грошей.

Б. Політика “дешевих” грошей.

В. Політика, націлена на збалансування доходів та видатків держбюджету.

Г. Політика, націлена на стримування темпів інфляції.

ТЕМА 7. Інфляція: фіскальні і грошові аспекти

Ще одним проявом макроекономічної нестабільності є інфляція. Інфляція – це знецінення грошей, зниження їх купівельної спроможності. Відбувається вона в результаті дисбалансу сукупного попиту і сукупної пропозиції, грошової і товарної маси. Інакше кажучи – це ситуація, коли грошей в обіг випущено набагато більше, ніж товарів і послуг, які підкріплюють повноцінність сучасних грошей.

Основними проявами інфляційних процесів є підвищення середнього рівня цін на всі товари і послуги, товарний дефіцит і зниження курсу національної валюти по відношенню до іноземних валют.

Серед основних причин, які приводять до інфляції, можна виділити наступне:

ü дефіцит державного бюджету, тобто перевищення витрат держави над її доходами;

ü необхідність поповнення каналів обігу додатковими грошима заради інвестування галузей народного господарства;

ü необхідність поповнення каналів обігу додатковими грошима у зв'язку з мілітаризацією економіки;

ü монополістичний і олігополістичний характер ціноутворення, особливо на ресурси;

ü інфляційні очікування населення;

ü імпорт інфляційних процесів з країн-партнерів.

Проаналізувавши причини інфляції, можна зробити висновок – позбавитися від неї не може жодне суспільство. А тому, перш за все її потрібно вимірювати. Оскільки інфляція виявляється в зростанні цін, то її рівень визначається за допомогою індексу цін і темпів зростання цін.

Індекс цін показує, в скільки разів змінилися ціни на певний набір товарів і послуг, які входять в так званий ринковий кошик:

Iцін = .

Якщо Iцін>1, це означає, що ціни за поточний період виросли на (Iцін – 1)×100%. Якщо ж Iцін<1, то ціни за поточний період знизилися на (1 – Iцін)×100%.

До «сім'ї» індексів, які характеризують інфляцію, з повним правом можна зарахувати індекс споживчих цін (ІСЦ), індекси цін виробників промислової продукції, реалізації сільгосппродукції, цін інвестицій в основний капітал, цін на будівельно-монтажні роботи, індекс-дефлятор ВВП.

Достатньо важливими в аналізі інфляції є темпи зростання цін. Вони показують швидкість зростання цін за певний проміжок часу. Визначити їх можна за формулою:

Темпи інфляції = Інфляція – дуже багатогранне явище, яке можна аналізувати з різних сторін.

За формою прояву розрізняють відкриту і подавлену інфляцію. Відкрита інфляція – це інфляція, яка характерна для країн з ринковою економікою, де їй ніхто і нічого не забороняє виявлятися в своїй природній формі – зростанні цін. Подавлена інфляція – інфляція, яка характерна для країн з командною економікою, де вона виявляється в товарному дефіциті.

За темпами зростання цін інфляцію розділяють на помірну, галопуючу та гіперінфляцію.

Помірна інфляція виникає тоді, коли ціни на товари і послуги ростуть до 10% за рік. Ціни ростуть повільними темпами, але швидше, ніж заробітна плата. Це не має негативних наслідків і не є відчутним для економічних суб'єктів. Люди охоче економлять гроші, тому що їх вартість мало знецінюється. Зростання цін має передбачуваний характер.

Галопуюча інфляція — інфляція, за якої темпи зростання цін складають до 200% в рік. Гроші втрачають свою вартість дуже швидко, тому населення майже не зберігає гроші у вигляді готівки і використовує для угод стійкішу валюту. Інфляція виходить з-під контролю держави.

Гіперінфляція — це інфляція, за якої темпи зростання цін перевищують 200% за рік. Гроші починають втрачати здатність виконувати свої функції. Відбувається натуралізація господарських зв'язків, посилюється бартерний обмін, порушуються фінансові та кредитні механізми, руйнується банківська система. Споживачі намагаються вкласти гроші в матеріальні цінності. У економіці прискорюється фінансовий крах, депресія і суспільно-політичний хаос. Україна пережила період гіперінфляції в 1993 році, коли ціни на товари і послуги росли більш ніж в 102 рази.

Залежно від очікуваності розрізняють передбачувану (очікувану) і непередбачувану інфляцію.

Передбачувана інфляція очікується і може бути врахована заздалегідь. Очікуваний рівень інфляції закладається в розрахунки державного бюджету на кожен наступний фінансовий рік. Вона не впливає на загальний обсяг виробництва або перерозподіл доходів. Непередбачувана інфляція є результатом непередбачених змін в економіці, наслідком виникнення незапланованих змін в сукупному попиті та сукупній пропозиції, інфляційних явищах в країнах, які постачають основні виробничі ресурси. Непередбачувана інфляція впливає на загальний обсяг виробництва і перерозподіляє багатство між різними групами людей. Від непередбачуваної інфляції більше всього програють люди, які отримують фіксовані номінальні доходи.

Залежно від причин і механізму зростання загального рівня цін розрізняють інфляцію попиту, інфляцію витрат і інфляцію грошей. Інфляція попиту простежується тоді, коли сукупний попит росте швидше за виробничий потенціал економіки, а тому ціни ростуть, щоб зрівноважити попит і пропозицію (Мал.7.1).

Отже, суть інфляції попиту полягає в тому, «що дуже багато грошей полюють на дуже малу кількість товарів».

Інфляцію, яка виникає в результаті зростання витрат в періоди високого рівня безробіття і неповного використання виробничих ресурсів називають інфляцією витрат або інфляцією пропозиції (Мал.7.2). До інфляції витрат приводить підвищення номінальної заробітної плати (плати за трудові ресурси) і підвищення цін на сировину та енергоносії. Все це є причиною зменшення сукупної пропозиції і зростання цін.

Класичним прикладом інфляції витрат є спіраль «зарплата — ціни». Якщо в економіці відбувається загальне підвищення цін, то це неминуче призводить до падіння реальних доходів населення. Для збереження їх рівня необхідно збільшувати зарплату, яка спричинить зростання виробничих витрат. В результаті цього підвищується собівартість продукції, що, у свою чергу, приводить до зростання цін на товари і послуги. Чергове подорожчання потребує чергового збільшення зарплати, і процес починається спочатку.

Згідно кількісної теорії грошей їх вартість і рівень цін товарів і послуг визначаються змінами кількості грошей: чим більше їх в обігу, тим ціни вищі, а вартість грошей нижча, і навпаки. Це - інфляція грошей - невідповідність кількості грошей (його перевищення) в обігу обсягу ВВП, який забезпечує їх цінність.

Наслідки інфляції різноманітні і суперечливі.

Помірна (до 5%) і передбачувана інфляція позитивно впливає на економіку. Стимулювання сукупних витрат приводить до зростання доходів виробників готової продукції, до розширення виробництва і збільшення зайнятості населення, що в загальному підсумку приводить до економічного зростання.

Непередбачувана ж інфляція спотворює економічні процеси і приводить до перерозподілу національного доходу і багатства між різними групами суспільства, економічними і соціальними інститутами.

Знецінюються грошові заощадження населення, банківські внески, облігації, страховки, готівка. Кошти прямують в основному на поточне споживання. Люди прагнуть позбавитися від «гарячих» грошей. Реальні доходи населення падають. Поглиблюється майнова нерівність і поляризація суспільства на бідних і багатих. Ростуть неплатежі та заборгованість покупців товарів або послуг, проданих в кредит. Стає невигідним надавати гроші у борг. Наступає криза кредитної системи. Кредит стає досить дорогим і малодоступним. Інвестиції починають носити короткостроковий характер. Виникає економічний, соціальний і політичний хаос.

З метою запобігання інфляції і зменшення її негативних наслідків уряд здійснює антиінфляційну політику. Антиінфляційна політика – це сукупність інструментів державного регулювання, націлених на зниження рівня інфляції в країні.

Поиск по сайту: