Табличний вигляд кругообігу в змішаній відкритій

економіці

До   Від	Сектора Домашніх госпо-дарств	Сектора Підприєм ців	Сектора Держави	Закор-донного сектора	Сектора майна
Сектору Домо-госпо-дарств	-	Оплата благ	Прямі податки	Перекази частини доходів	Заощад-ження
Сектору Підпри-ємців	Оплата факторів виробниц-тва	-	Прямі та непрямі податки	Оплата імпорту	Нероз-поділений прибуток
Сектору Держави	Транс-фертні платежі	Оплата благ, субвенції	-	Економічна допомога	Надлишок бюджету
Закор-донного сектору	Перекази	Оплата експорту	Еконо-мічна допомо-га	-	Дефіцит торгівельно го балансу
Сектору майна	Спожи-вання частини майна	Валові інвести-ції	Дефіцит дер-жавного бюджету	Надлишок торгівель-ного балансу	-

Окрім основних чотирьох секторів економіки в таблиці наведено ще уявний сектор – сектор майна, що представляє собою уявну скарбницю, в яку «складаються» отримані, але не витрачені відразу кошти.

Так само, як і в мікроекономіці, макроекономічна система, її економічні суб'єкти, всі види агрегованих ринків прагнуть до досягнення рівноваги. Загальна логіка макроекономічного аналізу така: спочатку визначаються умови рівноваги на кожному з ринків окремо, а потім виводяться умови одночасного досягнення рівноваги на всіх ринках.

Макроекономіка як наука виконує ряд функцій. Теоретично-пізнавальна функція полягає в дослідженні, відкритті та поясненні закономірностей розвитку національної економіки, явищ і процесів економічного життя суспільства. Практична функція полягає в тому, що макроекономіка на основі аналізу виробляє рекомендації для проведення ефективної економічної політики. Світоглядно-виховна функція означає, що макроекономіка формує ринковий тип економічного мислення, психологію та економічну культуру людей, сучасний світогляд. Методологічна функція макроекономіки означає, що сформульовані нею наукові уявлення про механізм функціонування національної економіки і категоріально понятійний апарат використовують інші економічні науки – галузеві та функціональні.

ТЕМА 2. Макроекономічні показники в системі національних рахунків

Для отримання кількісної інформації про стан і динаміку розвитку економіки країни в цілому та в розрізі її секторів і галузей, про виробництво, розподіл, перерозподіл і використання суспільного продукту використовується система національних рахунків. Система національних рахунків (СНР) є зведенням балансових економічних таблиць, в яких відображаються витрати всіх суб'єктів економічної діяльності на придбання товарів і послуг та їх доходи від участі в господарській діяльності.

Основу системи національних рахунків складає рахунок валового внутрішнього продукту.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) – це сукупна ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, створених на території країни за певний період (зазвичай за рік).

Це означає, в першу чергу, що ВВП показує результативність функціонування всієї економіки, багатьох галузей і величезної кількості підприємств, які складають народне господарство, тобто є агрегованим показником. А тому це є вартісний показник. Адже в країні виготовляється величезна кількість різноманітних товарів і послуг, порівняти які і відобразити у вигляді сукупного показника можна тільки за допомогою грошової оцінки.

Далі слід враховувати, що товари та послуги розділяють на кінцеві та проміжні, адже вони створюються працею величезної кількості людей, зайнятих в різних галузях, і проходять ряд стадій обробки. На кожній подальшій стадії виробництва вартість товару збільшується, оскільки до витрат, здійснених на попередніх стадіях, додаються витрати даної. Ті товари, які виготовляються для подальшого використання в процесі виробництва, для переробки або перепродажу називаються проміжними. Кінцеві ж товари, у вартість яких вже включені ціни проміжних товарів, призначені для кінцевого споживання. Саме вартість кінцевих товарів і включається у вартість ВВП, що дозволяє позбавитися від повторного рахунку, штучного завищення його вартості.

Необхідно також враховувати, що в будь-якій сучасній економіці частина чинників виробництва, а значить і доходів на них належать іноземним інвесторам. Тому при визначенні ВВП ми беремо до уваги результати діяльності як національних, так і іноземних економічних суб'єктів на території даної країни. Проте національні інвестиції країни також можуть бути розміщені за кордоном. Результатом діяльності національного капіталу і праці є валовий національний продукт (ВНП), тобто ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, створених протягом року національним капіталом і працею, які функціонують як на території даної країни, так і поза її межами. ВВП і ВНП пов'язані між собою наступним співвідношенням:

ВВП = ВНП - СФД

де СФД – сальдо факторних доходів, які поступають з-за кордону, і факторних доходів, отриманих зарубіжними інвесторами в даній країні. В цілому різниця між ВВП і ВНП незначна і складає ±1% ВВП. Відповідно до рекомендацій статистичної служби ООН в більшості країн (у тому числі й в Україні) як основний показник вимірювання суспільного продукту використовується ВВП. У США і Японії використовується показник ВНП. У США окрім показників ВВП і ВНП Економічна Рада при президентові розраховує також потенційний ВНП, що показує виробничі можливості країни при повному використанні трудових ресурсів (природному рівні безробіття).

ВВП відображає підсумковий результат функціонування економіки країни і є об'єктом макроекономічного регулювання. Вперше підрахунок ВВП здійснений державними органами США в 1932 році. Наукову базу розрахунків заклав відомий американський економіст, лауреат Нобелівської премії 1971 року Саймон Кузнець (1901-1985), який народився, здобув середню освіту і почав навчання в Харківському університеті, а потім закінчив в 1924 р. Колумбійський університет в США.

Розрахунок ВВП супроводжується значними труднощами. Частина кінцевих товарів і послуг не приймає товарну форму, а інші підрахувати практично неможливо. З іншого боку, частина грошових виплат зовні дуже схожі на доходи, але по суті такими не є, тому що не змінюють обсяг валового виробництва, а значить, і до складу ВВП не включається. Тому при підрахунку ВВП не враховуються:

1) робота на себе, домашні послуги (тобто натуральне господарство, виробництво благ і послуг для власного споживання, оскільки не приймає товарну форму);

2) непродуктивні операції:

а) фінансові операції:

- державні трансфертні платежі - бюджетні кошти для фінансування обов'язкових виплат населенню: пенсій, допомоги, стипендій, компенсацій, інших соціальних виплат, передбачених законодавством;

- приватні трансфертні платежі - засоби приватних осіб, фондів, організацій (подарунки, різні пожертвування, спонсорська допомога). Ті, хто отримує як державні, так і приватні трансфертні платежі нічого не вкладають в національне виробництво, отже, обсяг суспільного виробництва не змінюють;

- доходи від купівлі-продажу цінних паперів (акцій, облігацій, сертифікатів і так далі);

б) перепродаж товарів, який не змінюючи поточного виробництва веде лише до повторного рахунку.

Згідно загальним методологічним положенням системи національних рахунків обсяг ВВП може бути розрахований трьома методами:

1) виробничим методом або методом доданої вартості;

2) методом потоку витрат;

3) методом потоку доходів.

Як наголошувалося раніше, блага поділяються на проміжні та кінцеві. При підрахунку ВВП враховується вартість кінцевих товарів і послуг, яку можна отримати, склавши величину доданої вартості кожної галузі або кожного суб'єкта, які беруть участь в його створенні. Додана вартість – це різниця між вартістю виготовлених товарів і послуг і вартістю сировини і матеріалів, придбаних у постачальників, тобто різниця між вартістю створеного блага і вартістю проміжного блага. Таким чином, в додану вартість включаються витрати тільки даного суб'єкта, даної галузі на створення і реалізацію товару, а також прибуток цих суб'єктів.

За методом потоку витрат ВВП (Y) складається з:

1) особистих споживчих витрат (С) – витрат домогосподарств на придбання товарів поточного споживання, тривалого користування та оплату послуг;

2) валових приватних внутрішніх інвестицій (I) – витрат національного бізнесу на будівництво, придбання машин і устаткування, приріст виробничих запасів. Слід зазначити, що до валових інвестицій відносяться також витрати домогосподарств на нове будівництво і придбання засобів транспорту. Валові інвестиції містять в собі чисті інвестиції (приріст капітальної вартості) і амортизацію (вартість спожитих засобів виробництва);

3) державних закупівель товарів і послуг (G) – витрат держави, пов'язаних з безпосереднім виробництвом товарів і послуг;

4) чистого експорту (Xn) – різниці між експортом і імпортом.

Отже, ВВП за витратами представляє суму витрат всіх економічних суб'єктів на придбання (споживання) кінцевих товарів і послуг, тобто

Y = С + I + G + Xn.

За методом потоку доходів ВВП (Y) включає:

1) компенсацію працюючим (w) – грошову винагороду за працю найманих робочих – заробітну плату, а також додаткові виплати на соціальне забезпечення, соціальне страхування, медичне обслуговування і т.п.;

2) рентні платежі (R) – доходи, які отримують власники землі, природних ресурсів, будівель, споруд;

3) відсоток (i) – доходи власників грошового капіталу;

4) прибуток (Pr) – доходи некорпоративного підприємницького сектора і валовий прибуток корпорацій, який складається з:

- податку на прибуток корпорацій, тобто частини прибутку, яку отримує держава;

- дивідендів - частини прибутку, яка виплачується акціонерам у вигляді доходу на акції;

- нерозподіленого прибутку корпорацій, який прямує на збільшення реальних активів фірм і є власністю корпорацій;

5) амортизаційні відрахування (А) – кошти, які використовуються для заміни зношених протягом року машин, устаткування, будівель;

6) непрямі податки на бізнес (T) – податки на товари і послуги, які встановлюються у вигляді надбавки до ціни виробника: податок на додану вартість, акцизи, мито, ліцензійні платежі, які поступають до державного бюджету.

Слід враховувати, що амортизаційні відрахування і непрямі податки на бізнес – це кошти, не пов'язані з виплатою факторних доходів, так звані квазі-доходи.

Таким чином, ВВП за доходами представляє суму доходів всіх суб'єктів економічної діяльності плюс амортизація і непрямі податки на бізнес, тобто

Y = w + R + i + Pr + A + T.

Оскільки витрати одних економічних суб'єктів є одночасно доходами інших, то валовий внутрішній продукт, розрахований методом потоку витрат, дорівнює валовому внутрішньому продукту, розрахованому методом потоку доходів:

С + I + G + Xn = w + R + i + Pr + A + T.

ВВП служить основою для розрахунку інших показників, які характеризують процес його перерозподілу, здійснюваний в основному через податкову систему. Найважливішими серед них є чистий внутрішній продукт, національний дохід, особистий дохід, дохід у розпорядженні.

Чистий внутрішній продукт (ЧВП) – це валовий внутрішній продукт за винятком амортизаційних відрахувань:

ЧВП = ВВП - А

Національний дохід (НД) – це сума факторних доходів, отриманих всіма прошарками суспільства цього року в результаті використання наявних економічних ресурсів:

НД = ЧВП – Т = w + R + i + Pr.

Особистий дохід (ОД) – це отриманий дохід. Щоб визначити величину особистого доходу необхідно з національного доходу відняти ті доходи, які не поступають до домашніх господарств (податки на прибуток корпорацій, нерозподілений прибуток корпорацій, відрахування до пенсійного фонду і на соціальне страхування). З іншого боку, особистий дохід включає трансферти, які за своєю суттю не є заробленим доходом:

ОД = НД – податки на прибуток корпорацій – нерозподілений прибуток корпорацій – відрахування на соціальне страхування + трансфертні платежі.

Дохід у розпорядженні (РД), включає ту частину особистого доходу, яка знаходиться у розпорядженні населення і витрачається ним на придбання споживчих благ і заощадження:

РД = ОД - податки на особистий дохід (прибутковий податок, податок на прибуток в некорпоративному секторі, податок на майно, податок на спадок).

Всі макроекономічні показники безпосередньо підраховуються в поточних цінах, тобто цінах того періоду, у момент якого здійснюється облік або аналіз. А це означає, що рівень і динаміка, наприклад ВВП, залежить не тільки від зміни обсягів національного виробництва, але і від зміни цін, в яких ці обсяги вимірюються. Наприклад, в країні може бути виготовлено протягом року товарів і послуг менше, ніж минулого року. Але внаслідок того, що ціни на дані товари і послуги протягом року значно підвищилися, то вартість ВВП буде більшою порівняно з минулим роком. Тому, щоб мати можливість порівняти результативність економіки за певний період часу або здійснити міжнародний аналіз основних макроекономічних показників, розрізняють номінальний і реальний валовий внутрішній продукт.

Номінальний ВВП – це поточний обсяг виготовлених товарів і послуг, підрахований в поточних цінах. Реальний ВВП – поточний обсяг виробництва, підрахований в співставних цінах базисного періоду. Саме показник реального ВВП використовується при аналізі динаміки розвитку економіки або для порівняння рівнів розвитку економіки в різних країнах, тому що вимірює вартість кінцевих товарів і послуг, виготовлених в країні за рік в постійних, фіксованих цінах, а тому є точнішим показником функціонування економіки.

Реальний ВВП розраховується за допомогою корегування номінального ВВП на індекс цін:

Реальний ВВП =

Індекс цін – показник, який характеризує темпи зміни ринкових цін поточного року в порівнянні з базисним. Оскільки найчастіше ціни все ж таки ростуть, то зв'язок між показниками номінального і реального ВВП показує саме індекс цін, який має назву дефлятора ВВП:

.

Зростання ВВП є умовою процвітання будь-якого суспільства, тому воно зацікавлено в його постійному збільшенні. Це збільшення можна вимірювати за допомогою двох взаємозалежних показників: зростання реального ВВП і зростання ВВП на душу населення за певний період часу. Темпи приросту реального ВВП (ВНП) визначають як відношення приросту реального ВВП до базисного реального ВВП, виражене у відсотках. Показник ВВП на душу населення - зручний інструмент порівняння рівнів економічного розвитку країн і добробуту їх населення. Чим вище ВВП на душу населення для кожної країни, тим вище якість життя її громадян.

Поиск по сайту: