Модель економічного зростання Харрода

Ключовими елементами моделі Домара-Харрода є величина заощаджень і схильність до заощаджень/Модель грунтується на так званій капітальній теорії вартості. Тобто приймається, що вирішальне значення для економічного зростання мають запас капіталу та його збільшення. В основу моделі покладено, що при зростанні капіталу відбувається пропорційне зростання праці (DL / DK = const, де DL - приріст праці; DK - приріст капіталу).
У моделі основним фактором економічного зростання є сукупний попит.У моделі приймається, що інвестиції (І) дорівнюють заощадження (S).Чисті інвестиції тотожні приросту капітал (І = DK).Величину економічного зростання можна обчислити за формулою:ЕЗ = DY / Y (19)де, ЕЗ - економічне зростання;DY - приріст продукту протягом певного періоду;Y - обсяг продукту в попередньому періоді.Sy = S / Y = І / Y (20)
де, Sy - схильність до заощадження;
S - обсяг заощаджень;Y - обсяг продукту;
І - обсяг чистих інвестицій (І = S).
Частка приросту капіталу (DK) у прирості продукту позначається k:
k = DK / DY = І / DY (21)
Отже, економічне зростання визначається часткою заощаджень у продукті (через яку оцінюється загальна схильність до заощаджень), віднесеною до коефіцієнта, що показує внесок зростання капіталу у зростання продукту.
Згідно з формулою 22 економічне зростання можна забезпечити або шляхом збільшення заощаджень у національному доході, або шляхом підвищення ефективності використання додаткового капіталу.
Таким чином, модель Домара-Харрода відображає зв'язок між рівнем заощаджень, інвестиціями (капіталовкладеннями) та економічним зростанням.

14. Модель Солоу показує, як заощадження, зміна чисельності населення і технологічний прогрес впливають на економічне зростання. Солоу використовує для своєї моделі економічного зростання виробничу функцію Кобба-Дугласа.Основними рисами моделі Солоу є такі:Враховано вплив трьох факторів - запасу капіталу, зростання населення та технологічного прогресу Визначальну роль відіграють заощадження, що споріднює її з моделлю Домара-Харрода.

Кінцевим результатом є не зростання продукту як такого (Y), а зростання продуктивності праці (Y / L = y).Заощадження дорівнюють інвестиціям.Пропозиція валового продукту в моделі Солоу формалізується у вигляді виробничої функціїY = F(K, L) (23)
цю функцію можна записати у вигляді взаємозвязку між рівнем продуктивності праці і фондоозброєності:Y / L = f(K / L) (24),
y = f(k) (25)де, у - рівень продуктивності праці (Y / L);k - рівень фондоозброєності (капіталоозброєності) (K / L).
Отже, стійкий рівень капіталоозброєності (k*) - це певний стан рівноваги, що, за моделлю Солоу, визначає економічну динаміку.
Висновок Солоу: лише за умови, що капіталоозброєність праці не досягла стійкого стану (всі значення, менші за k*), зростання капіталоозброєності може розглядатись як фактор економічного зростання. Тобто, капіталоозброєність, як фактор зростання, діє обмежено, до досягнення значення k*.
В моделі Солоу також досліджується вплив зростання населення і кількості зайнятих на капіталоозброєність праці. Доведено, що збільшення населення діє на капіталоозброєність так само, як і зношування капіталу. Якщо інвестиції збільшують запас капіталу і капіталоозброєність праці, то зношування капіталу і зростання кількості працюючих її зменшують. Цей зв'язок зображується рівнянням:
Dk = І - АN k - nk = S'f(k) - (АN + n) k (30)
Найбільш ефективний вплив на економічне зростання біг би здійснити технічний прогрес. Однак він неможливий без структурної перебудови економіки, підвищення кваліфікаційного рівня працюючих та якості управління.

Поиск по сайту: