Хвороби мільйонів

1.4.1 Флюороз

Флюороз – хронічне захворювання, що розвивається при тривалому надходженні в організм надлишкової кількості фтору, як правило, з питною водою. При вищій від норми концентрації фтору у питній воді спостерігається ураження зубів, що проявляється утворенням непрозорих матових чи крейдоподібних плямок на емалі, іноді пігментованих у жовтий колір. З розвитком захворювання білі плями збільшуються, наступає місцева темно-жовта пігментація, поверхня емалі покривається плямками. Внаслідок деструкції порушується цілісність емалі. Зуби стають крихкими. [11]

Встановлено, що ушкодження флюорозом школярів в віці 10 – 15 років залежить від кількості фтору у питній воді:

1.% фтору – 90% населення хворіють на карієс і пародонтоз

2.Знижений рівень фтору – менше 0.8 мг/л; у 85% дітей у віці 10-15 років хворіють на карієс.

3.Понад 1.5 мг/л фтору – 90% населення мають флюороз і захворювання кісток.[18]

За іншими даними, вміст фтору в питній воді регіонів України, де спостерігається флюороз, становить 2 мг/л, а при 5 мг/л вражаються всі жителі. Цікаво, що плямистість емалі вражає постійні зуби, а на молочних не спостерігається. Поряд з ендемічним флюорозом описані й випадки промислового флюорозу, які виникають внаслідок використання фтористих сполук в металургії алюмінію, берилію, в технології виготовлення емалей, цементу та іншого. При промисловому флюорозі поряд із змінами в структурі зубів, з’являються токсичні симптоми хронічного отруєння фтором

– крихкість кісток, кісткові деформації та загальне виснаження(фториста кахексія^[7]), як наслідок порушення фосфатно-кальцієвого обміну. [9]

1.4.2 Карієс

Найбільш поширеним стоматологічним захворюванням є карієс. Карієс – це патологічний процес, який виникає після прорізування зубів, унаслідок дії комплексу несприятливих факторів зовнішнього і внутрішнього середовища. Він проявляється демінералізацією і розм’якшенням твердих тканин зуба з наступним утворенням дефекту у вигляді каріозної порожнини. Карієс − найбільш розповсюджене захворювання людства.[16]

Карієс розвивається поступово, починаючи з поверхневих шарів зуба і переходячи потім на тканини, які лежать глибше. Він може захоплювати як коронкову частину зуба, так і його кореневу поверхню.

Карієс – захворювання досить підступне. Він руйнує зубний апарат, внаслідок чого порушується процес жування. В подальшому це призводить до розладу травлення. Збудники інфекції, які потрапляють в зруйновані зуби, можуть викликати тяжкі інфекційні процеси не тільки в щелепнолицевій ділянці, а й у внутрішніх органах (серце, нирки, суглоби та ін.), а також створити умови для виникнення алергічних захворювань. [19]

Сутність розвитку карієсу ґрунтується на вікових аспектах розвитку зубощелепного апарату, на впливах ендогенних і екзогенних факторів у певні періоди формування щелеп і зубів, на взаємозв’язку зубощелепного апарату з внутрішніми органами і системами організму. [15]

Особливу небезпеку становить так званий ускладнений карієс, при якому патологічний процес проникає в порожнину зуба і тканини, що його оточують.

Давно відомо, що хворобу легше попередити, ніж потім лікувати. Профілактика захворювань зубів має починатися ще до народження дитини. Відомо, що правильне формування зубних зачатків зменшує вірогідність виникнення карієсу на зубах після прорізування. Нормальний розвиток плоду і, зокрема, його жувального апарату можливий у здорової жінки, вагітність якої не порушується якимись ускладненнями.

Нині вже ніхто не заперечує важливості профілактичного чищення зубів. Усунення м’якого нальоту зменшує можливість утворення зубного каменю і значною мірою очищає ротову порожнину від різних мікробів, які сприяють розвитку карієсу.

При відсутності проблем з порожниною рота у дитини стоматолог оглядає його 1 раз на рік до 2-3 років. Після цього стандартним є відвідування стоматолога двічі на рік.

РОЗДІЛ 2

Поиск по сайту: