Загальна характеристика системи освіти

Варіант 12

Творча спадщина педагога-гуманіста Я.А. Коменського

Педагог здійснив великий вплив на розвиток педагогічної теорії та практики у всьому світі. Свідченням цього, насамперед, є те, що з метою поліпшення шкільної справи його запрошували у різноманітні країни (Швецію, Англію, Угорщину та ін.). Його підручники були перекладені на багато мов світу, і деякі з них близько півтори сотні років слугували зразками для підготовки підручної літератури іншими прогресивними педагогами.

А найголовніша праця життя "Велика дидактика" започаткувала окрему галузь педагогічних знань - дидактику. У свою чергу "Вихід із шкільних лабіринтів", "Всезагальна рада", "Материнська школа", "Пансофія", "Правила легшої граматики", "Листи до неба", "Шлях світла" Єдине необхідне", "Продовження братського заповіту" стали основою для прогресивного розвитку не тільки теорії та практики педагогіки, а й світоглядної основи як сучасників автора, так і представників поколінь.

Л.А.Коменський, як відзначив пізніше німецький учений-енциклопедист Г.В.Лейбніц, зіграв таку роль у педагогіці, як Демократ і Бекон у розвитку філософії, а Копернік - у розвитку астрономії.

В історіографії окресленої проблеми виділяємо три етапи, що відображають особливості розвитку коменіологічних студій в Україні. Перший охоплює період від другої половини ХІХ ст. до 1917 р. У цей час з’являються педагогічні праці, у яких зроблено спробу наукового аналізу рецепції спадщини Я. А. Коменського, зокрема його педагогічних та філософського-релігійних поглядів. Другий період – міжвоєнні роки. Розвиток коменіологічних студій відбувається в контексті націоналізації та ідеологізації досліджень залежно від інтенсивності впливу суспільно-політичних чинників. До третього періоду належать коменіологічні дослідження, пов’язані з радянізацією педагогічної науки (1939 – 1950 рр.), що ґрунтуються на аналізі дидактичної системи Я. А. Коменського без урахування впливу його філософського світогляду та релігійних поглядів на формування педагогічної концепції.

Загальна характеристика системи освіти

Будь-яке суспільство незалежно від виховання поряд з функціями виробництва та відтворення для забезпечення прогресивного розвитку має реалізовувати і функцію виховання своїх членів. З цією метою воно створює освітню систему, тобто комплекс інститутів освіти.

Основним типом інституту освіти є освітні установи, що забезпечують зміст виховання і навчання та (або) реалізують одну або кілька освітніх програм. За своїми організаційно-правовими формами освітні установи можуть бути державними, муніципальними, недержавними (приватними, громадських і релігійних організацій). Однак дія законодавства в галузі освіти поширюється на всі освітні установи на території тієї чи іншої держави незалежно від їх організаційно-правових форм і підпорядкованості.

До освітніх відносяться установи наступних типів: дошкільні; загальноосвітні (початкової загальної, основної загальної, середньої (повної) загальної освіти); спеціальні (корекційні) для дітей з відхиленнями у розвитку; установи додаткової освіти; установи для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків; інші установи, які здійснюють освітній процес; професійної освіти (початкової, середньої та вищої професійної освіти).

Дошкільні освітні установи (дитячий сад, дитячий ясла-садок, дитячий розвиваючий центр та ін.) Створюються в допомогу сім'ї для виховання дітей від одного року до шести років, охорони та зміцнення їх фізичного та психічного здоров'я, розвитку індивідуальних здібностей і необхідної корекції недоліків розвитку. Виховання і навчання, здійснювані в дошкільних освітніх установах, є підготовчим етапом початкової освіти.

Загальноосвітні заклади представлені переважно державними загальноосвітніми школами, а також елітарними установами - гімназіями, ліцеями. Середня загальноосвітня школа має три ступені: I ступінь - початкова школа (3-4 роки); II ступінь - основна школа (5 років); III ступінь - середня школа (2 - 3 роки). Ступені школи відповідають трьом основним етапам розвитку дитини: дитинство, отроцтво, юність

Початкова школа покликана забезпечити становлення особистості дитини, цілісний розвиток її здібностей, формування у школяра вміння і бажання вчитися. У початковій школі учні здобувають необхідні вміння та навички навчальної діяльності, навчаються читання, письма, рахунку, опановують елементами теоретичного мислення, культурою мови і поведінки, основами особистої гігієни та здорового способу життя. Навчальні предмети на цьому ступені школи мають характер інтегрованих курсів, які закладають початкові уявлення про природу, суспільство, людину та її працю. У початковій школі можуть вводиться факультативні заняття з фізичного, естетичному і трудовому вихованню, іноземним мовам та ін.

Основна школа закладає міцний фундамент загальноосвітньої підготовки, необхідної випускнику для продовження освіти, його повноцінного включення в життя суспільства. Вона забезпечує розвиток особистості учня, його схильностей, здатності до соціального самовизначення, глибоке засвоєння основ наук і формування наукового світогляду.

Введення на цьому етапі навчання додаткових предметів за вибором (крім обов'язкових предметів, що охоплюють 75 - 80% навчального часу), факультативних курсів, системи позакласних занять спрямоване на більш повний розвиток нахилів та здібностей учнів. Навчання в основній школі може здійснюватися за різнорівневими програмами.

Основна школа є обов'язковою. Випускники основної школи продовжують навчання в середній школі. Вони також мають право продовжувати освіту в професійних навчальних закладах різного типу і профілю з різними термінами навчання, у вечірніх та заочних середніх загальноосвітніх школах.

Середня школа забезпечує завершення загальноосвітньої підготовки учнів на основі широкої і глибокої диференціації навчання, створює умови для найбільш повного врахування інтересів учнів, активного їх включення в життя суспільства. З цією метою навчальний план цьому ступені включає поряд з обов'язковими предмети за вибором самого учня. Для стимулювання самоосвітньої роботи учнів обов'язкова тижневе навантаження на третьому щаблі школи істотно зменшується в порівнянні з попередньою сходинкою.

Для більш глибокої диференціації рада школи може прийняти рішення про введення в школі одного або декількох профілів навчання (гуманітарний, фізико-математичний, хіміко-біологічний, технічний, сільськогосподарський, економічний та ін.). Трудова підготовка будується з урахуванням обраного учнями профілю навчання.

Вечірні і заочні школи для працюючої молоді відкриваються переважно на базі шкіл третього ступеня. У цих школах учні можуть отримати цікавить їх профільно-диференційоване середню освіту або доповнити одну профільну освітню підготовку інший.

Для учнів з відхиленнями у розвитку створюються спеціальні освітні установи (класи, групи) корекційного характеру, щоб забезпечити їх лікування, виховання і навчання, соціальну адаптацію та інтеграцію в суспільство. Діти і підлітки направляються в такі освітні установи органами управління освітою тільки за згодою батьків (або осіб, які їх замінюють) за висновком психолого-медико-педагогічної консультації.

Для підлітків з суспільно небезпечним девіантною поведінкою, які досягли одинадцятирічного віку, які потребують особливих умов виховання та навчання дітей і потребують спеціального педагогічного підходу, створюються спеціальні установи, які забезпечують їхню медико-соціальну реабілітацію, освіту та професійну підготовку. Напрямок учнів у ці освітні установи здійснюється лише за рішенням суду.

Для громадян, які утримуються у виховно-трудових і виправно-трудових установах, адміністрацією цих установ та державними органами управління освітою створюються умови для отримання основної загальної та початкової професійної освіти, професійної підготовки, а також самоосвіти.

Реабілітація здоров'я дітей проводиться в оздоровчих і санаторно-лісових школах. З метою дітей до школи, де навчання ведеться не на рідній мові, а також дітей, котрі не виховувалися в дошкільних установах, в школах відкриваються підготовчі класи. При необхідності для учнів створюються інтернати (гуртожитки) з відповідним штатом, групи продовженого і повного дня, що комплектуються на добровільних засадах.

Професійні освітні установи створюються для реалізації професійних освітніх програм початкової, середньої та вищої професійної освіти. Початкова професійна має на меті підготовку працівників кваліфікованої праці за всіма основними напрямками суспільно корисної діяльності на базі основної загальної освіти. За окремими професіями воно може ґрунтуватися на середню (повну) загальну освіту. Початкова професійна освіта може бути отримано в професійно-технічних та інших училищах.

Середня професійна освіта має на меті підготовку фахівців середньої ланки, задоволення потреб особистості в поглибленні і розширенні освіти на базі основної загальної, середньої (повної) загальної або початкової професійної освіти. Воно може бути отримано в освітніх установах середнього професійної освіти (середніх спеціальних навчальних закладах - технікумах, училищах, коледжах) або на першій ступені освітніх установ вищої професійної освіти.

Вища професійна освіта має на меті підготовку і перепідготовку фахівців відповідного рівня, задоволення потреб особистості в поглибленні і розширенні освіти на базі середньої (повної) загальної, середньої професійної освіти. Його можна отримати в освітніх установах вищої професійної освіти (вищих навчальних закладах) - університетах, академіях, інститутах, коледжах. Особи, які мають початкову і середню професійну освіту відповідного профілю, можуть здобувати вищу професійну освіту за скороченою, прискореною програмою.

Фундаментальну наукову, професійну освіту надає громадянам можливість підвищення рівня освіти, наукової та педагогічної кваліфікації на базі вищої професійної освіти. Для його отримання створені інститути, аспірантури, докторантури, ординатури, ад'юнктури при освітніх установах вищої професійної освіти та наукових установах.

Додаткові освітні програми і послуги реалізуються з метою всебічного задоволення освітніх потреб громадян, суспільства, держави в спеціально створюваних установах додаткової освіти - установах підвищення кваліфікації, курсах, центрах професійної орієнтації, музичних і художніх школах, школах мистецтв, будинках дитячої творчості, станціях юних техніків, станціях юних натуралістів і ін.

Для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків внаслідок їх хвороби, смерті, позбавлення батьківських прав та інших причин, створені дитячі будинки. Вони вирішують завдання збереження життя і здоров'я дітей, їх виховання, навчання, підготовки до самостійного життя та трудової діяльності. Мережа дитячих будинків в Росії включає дошкільні дитячі будинки (для дітей 3-7 років); змішані (для дошкільнят та дітей шкільного віку); дитячі будинки для дітей шкільного віку (від 7 до 18 років). Діти з однієї родини поміщаються в один дитячий будинок, де створюються необхідні умови для підтримки між ними родинних відносин.

Поиск по сайту: