Аргументи на користь однієї державної мови

Проте проблему не можна заганяти всередину, де вона ризикує стати хворобою, — в суспільстві повинне початися відкрите обговорення проблем, що накопичилися, пов’язаних із протиріччям між реальною двомовністю України й нав’язування їй із боку держави одномовності.

Ключових аргументи на користь одномовності разом із коментарями до кожного пункту.

1. Конституцію потрібно виконувати. А там статус української мови вказаний абсолютно чітко.

Так, в Конституції статус української мови вказаний чітко. Але ця Конституція за загальними мірками нелегітимна, оскільки приймалася не на референдумі, а в парламенті й фактично без обговорення — і це не дивлячись на те, що при цьому порушувалися права приблизно половини населення країни.

Але навіть абсолютно легітимна Конституція може бути змінена законним шляхом.

2. Єдина державна мова об’єднує країну.

Дійсно так. Але при одній із двох умов:

а) ця мова є рідною для більшості населення, тоді як меншини говорять діалектами тієї ж мови; причому державний діалект має розвинену писемність і літературу, а інші діалекти — неписьменні;

б) застосовується тоталітарне насильство, з масовими стратами, депортаціями і тому подібне (так створювалися багато східних імперій у давнину й середньовіччя).

3. Живемо в Україні, — значить, державна мова повинна бути лише українською.

4. Приблизно три чверті населення України — етнічні українці, значить, державна мова має бути українською.

Значна частина українців давно говорить російською. Тобто мовна ситуація в країні дуже відрізняється від ситуації етнічної

5. Я однаково добре володію й українською, і російською, — мене мовна проблема не хвилює.

Можна добре володіти двома й більш мовами, але рідна, у переважній більшості випадків, залишається лише одна. Та, якою людина думає, відчуває, якою пройнята його підсвідомість, із якою зв’язаний його менталітет, якою написані його улюблені книги. Реально двомовних людей в Україні дуже мало. У великих і середніх містах сходу, центру й півдня говорять і думають російською, в селах і маленьких містах — діалектами української (як правило, усними) або місцевих суржиках. І лише на заході й місто, і село говорить українською (точніше, її західними діалектами).

7. Мовне питання відволікає від значно важливіших проблем — економічних, перш за все.

Такі речі, як рідна мова і культура, мають фундаментальну цінність — а (на відміну від того, що так довго «вдовблювали» в голову в радянській школі) зовсім не надбудовою над економічним «базисом», або другорядним до нього додатком. Але навіть якщо говорити про чисто економічний бік справи, то економічні проблеми не мають шансу на вирішення в рамках, власне, колоніальної політики, коли економічно слабша україномовна меншість нав’язує свою культуру й свою мову економічно сильнішій російськомовній більшості.

8. У російськомовних є Росія, причому під боком, а другої України з українською мовою немає.

Російськомовні громадяни України хочуть жити на своїй батьківщині, тобто в Україні. Із іншої сторони, україномовні громадяни сходу і півдня мають «під боком» Галичину, де всі говорять українською. Чим не «друга Україна»? Причому, на відміну від Росії, — в межах тієї ж країни.

9. У царській Росії та СРСР проводилася насильницька русифікація, українська мова переслідувалася — тепер її потрібно відроджувати.

Справді, й у дореволюційний час, і в радянський (при Сталіні) українська мова переслідувалася. Але відроджувати українську мову — не означає, що потрібно переслідувати російську. На практиці ж вказана теза означає наступне: «раніше ви — нас, а тепер ми — вас».

10. Якщо надати обом мовам рівні права - українська мова зникне.

Для порівняння приклад із Західної Європи — куди, якщо вірити націонал-«демократам», вони так прагнуть. Зараз на межі зникнення одна із стародавніх і багатющих мов Європи — шотландська. І британські власті намагаються стримати цей процес. Але їм не приходить в голову для порятунку шотландської мови зробити її обов’язковою в усій Великій Британії. Ось би здивувалися стримані англійці! Але ж саме це вже майже 20 років роблять в Україні, і без бажаного результату для української мови. Зате з важко надолужуваними втратами для російської.

11. Актуалізація мовної проблеми з вимогою надання російській мові державного статусу розколює країну.

12. Із двома державними мовами виникне загроза незалежності України.

Незалежно від того, чи стане російська мова другою державною чи не стане, російськомовні регіони можуть «від’їхати» до путінської Росії. Україна при цьому не зникне з карти Європи, але дуже зменшиться в розмірах. Аби цього не сталося, потрібно зробити так, щоб російськомовні громадяни відчували Україну своєю домівкою. Аби діти мали змогу навчатися рідною мовою, дивитися фільми, писати документи, укладати договори, взагалі, взагалі скрізь спілкуватися рідною мовою. Силоміць Україну не утримати. І ні в кого немає цієї сили.

Так що ж все-таки робити?

Визнати непросту реальність, що історично склалася, та діяти відповідно до неї. І не забувати при цьому, що живемо в Європі XXI століття. Тобто, права людини ставити вище за права держави. Ось тоді в незалежної України буде шанс.

«Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову»

Ліна Костенко

Література

1.Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. - К.: Преса України, 1997. - 79 с.

2.Вівчарик М. М. Україна: від етносу до нації: Навч. посіб. - К.: Вища шк., 2004. - 239 с.

3.Дзюба І. Сучасна мовна ситуація в Україні // Уряд. кур’єр. - 2004. - 20 квіт.

4.Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу. - К.: Абрис, 1991. - 272 с.

5. Про затвердження Державної програми розвитку і функціонування української мови на 2004-2010 рр.: Постанова Кабінету Міністрів України від 2 жовт. 2003 р. № 1546 // http: www. kmu. gov. ua

6. Погрібний А. Поклик чужого чину: З розмов про наболіле. - К., 2004. - 496 с.

7. Ткаченко О. Б. Чи можуть бути в Україні дві загальнодержавні мови? (Відповідь прибічникам двомовності і деякі дотичні міркування) // Мовознавство. - 1999. - №. 4-5. - С. 3-9.

8.Ресурси інтернету.ОлегЗаславський, фізик, Іван Іванов соціологРубрика: Cуспільство Інтернет