Розрахунок робочої сили, устаткування і площ ділянок експериментального цеху

Організація виробничого процесу експериментального цеху і, отже, його структура залежить від устаткування, вживаного для реалізації поставлених завдань. Так, робота в експериментальному цеху може виконуватися:

• традиційним способом — уручну, без використання засобів обчислювальної техніки:

• з використанням сучасних систем автоматизованого проектування (САПР) швейних виробів.

Нижче представлений традиційний варіант організації виробничого процесу в структурних підрозділах експериментального цеху.

Урок № 9 Конструкторське відділення експериментального цеху.

Створення і розробка моделей починається в конструкторському відділенні. Група висококваліфікованих фахівців, що складається з художників-модельєрів, конструкторів і технологів займається:

1. розробкою технологічних модельних конструкцій;

2. опрацьовуванням модельних конструкцій;

3. розробкою конструкторсько-технологічної документації.

У конструкторському відділенні здійснюється створення нових моделей і підготовка їх до запуску у виробництво, а саме:

• художник-модельєр створює ескізи моделей, що відповідають вимогам

моди і споживчому попиту;

• конструктор розробляє базову і модельну конструкції, первинні лекала на базовий розмір зріст для розкрою дослідних зразків моделей виробів, здійснює їх конструкторсько-технологічне опрацьовування;

• технолог розробляє технологічні режими розкрою і виготовлення моделей виробів.

Для моделей швейних виробів, що пройшли художньо-технічну раду і затверджених до запуску у виробництво, розробляється конструкторсько-технологічна документація (КТД). Комплекс документів (КТД) включає:

1. • технічний опис моделі виробу;

2. • додаткові відомості за технологією виготовлення виробу і про можливі відмінності технологічної обробки моделі виробу;

3. • таблицю виміру виробу і лекал (табель мір);

4. • специфікацію матеріалів (перелік і витрата основних, підкладкових, прокладок, утеплюючих і обробних матеріалів, фурнітури і так далі);

5. • специфікацію деталей крою і лекал;

6. • складність обробки моделі виробу;

7. • карту технічного рівня;

8. правила прийому, сортування, маркування, упаковки і транспортування виробу;

9. • комплект лекал на базовий розмір зріст, прийнятий за основу при конструюванні;

10. • карту витрати і схеми розкладки лекал.

Після внесених до первинних лекал змін конструктор розробляє лекала-еталони (лекала по заданій шкалі розмірів, повнотних груп і зростів), робочі і допоміжні лекала, складає табель вимірів.

Розмірно-зростовий діапазон для конкретної моделі швацького виробу визначається або по "Шкалах процентного розподілу типових фігур", або за замовленням торгуючій організації.

Лекала виготовляються з патронної або крафт-бумаги і далі передаються для копіювання їх в необхідній кількості в лекальне відділення.

Технолог готує нормативну документацію на модель виробу. У його обов'язки входить:

1. • розробка технології виготовлення нової моделі і опрацьовування режимів обробки на дослідних зразках;

2. • здійснення контролю за виготовленням дослідного зразка і зразка-еталону;

3. • розрахунок техніко-економічних показників моделі: визначення площі лекал, встановлення складності обробки на зразок моделі в балах, розрахунок витрати матеріалів на зразок моделі:

4. • складання специфікації деталей крою виробу;

5. • встановлення переліку допоміжних лекал для швейного цеху;

6. • в період запуску моделі у виробництво здійснення контролю за технологічним процесом виготовлення виробу по всіх структурних підрозділах підприємства.

Устаткування. конструкторського відділення:

1. столи для модельєрів і технологів;

2. спеціально обладнані столи для конструкторів; манекени;

3. шафи для зберігання документації.

Урок № 10 Швейне відділення експериментального цеху.

У швейному відділенні здійснюється опрацювання технології і організації виробництва для швейного цеху підприємства.

По первинних лекалах в швейному відділенні лаборанти-кравці за участю конструктора і технолога виготовляють дослідні зразки. Опрацьовування конструкції і технології виготовлення швейного виробу проводиться на одному — двох зразках. При необхідності до первинних лекал і технологічних режимів обробки вносяться зміни.

Після ретельного конструкторсько-технологічного опрацьовування дослідних зразків по уточнених лекалах з дотриманням технологічних режимів виготовляють, як правило, два повторні зразки. Один з цих зразків як еталон залишається на зберіганні в експериментальному цеху. Другий зразок передається в швацький цех, де здійснюватиметься запуск моделі.

Зразки моделей зберігаються в підвішеному вигляді на візках-кронштейнах, на одно чи двоярусному ланцюговому підвісному транспортері в закритому приміщенні, або в двоярусних шафах з метою запобігання вигоранню матеріалів. На одному погонному метрі транспортера розміщується до 5 зимових і до 9 демісезонних пальт, до 10 чоловічих костюмів, до 20 суконь.

Для виготовлення дослідних зразків в швейному відділенні встановлюється розкрійний стіл на якому здійснюється розкрій матеріалів. У розпорядженні кожного лаборанта-кравця є універсальна швейна машина. На групу лаборантів встановлюються:

прасувальний стіл для виконання операцій волого-теплової обробки;

по одній спеціальній машині для обметування зрізів і петель, пришивання ґудзиків і, якщо необхідно, для підшивання низу виробу. Як правило, встановлене у відділенні устаткування відповідає устаткуванню швейного цеху підприємства.

Урок № 11 Лекальне відділення експериментального цеху.

Лекальне відділення. У лекальному відділенні лекальники виготовляють з картону звичайний три комплекти робочих лекал, а також допоміжні лекала.

Перший комплект робочих лекал передається в групу нормування для виконання експериментальної розкладки, потім він використовується для зарисовки розкладки лекал на верхньому полотні настилу. Другий комплект лекал з окантованими металевою стрічкою зрізами передаються в цех розкрою в зону розкрою — до стрічкових машин. Як правило, це лекала дрібних деталей або деталей з складною конфігурацією зрізів. Третій комплект використовується в цеху розкрою для контролю вирізаних деталей й на ділянці обробки крою.

Допоміжні лекала використовуються в швейному цеху для нанесення на деталях крою допоміжних ліній і міток крейдою або олівцем при підготовці їх до пошиття. Для цього на них роблять прорізи для розмітки виточок, складок, місця розташування кишень тощо, наносять лінію нитки основи в тканині або петельних стовпчиків в трикотажному полотні і лінії відхилень, що допускаються, в розкладках лекал.

На кожному лекалі, що входить в комплект робочих і допоміжних лекал, вказують номер моделі, розмір, зріст та повнотну групу виробу, найменування і кількість деталей крою. На крупному лекалі записують перелік всіх лекал, що входять в комплект.

Лекала-еталони, для контролю робочих лекал, залишаються на зберіганні в експериментальному цеху.

Перелік матеріалів, для виготовлення лекал, представлений в таблиці 5.4.

Таблиця 5.4.

Лекальники працюють за спеціальними столами, габарити яких залежать від виду виробу і коливаються в межах (2000-2500) х (800-1000), мм. Для виготовлення лекал і їх обробки у відділенні встановлюється наступне устаткування:

• машина для вирізування картонних заготовок з рулону РЛЗ-2;

• машина для того, що скріпляє листів картону 266 класу;

• машина для того, що скріпляє заготовок

лекал БШП-5;

• машина для вирізування лекал по зовнішньому контуру ВЛН-1;

• машина для пробиття фігурних отворів ВЛО-1;

• машина для розрізання лекал по внутрішньому контуру (виточки, складки тощо) ВЛВ-1:

• машина для таврування (клеймения) лекал по зрізах КЛС-1;

• пристрій для окантовки зрізів лекал металевою стрічкою.

Технічна характеристика устаткування, вживаного в лекальному відділенні, приведена в таблиці 5.5.

Технічна характеристика устаткування лекального відділення

Зберігання лекал здійснюється або на візках-кронштейнах, або ланцюговому підвісному транспортері, або в двоярусних шафах. На одному погонному метрі транспортера (кронштейна) зазвичай розміщується 2-3 комплекти лекал.

Урок № 12 Відділення нормування експериментального цеху.

Відділення нормування. У відділенні нормування виконуються експериментальні розкладки лекал на види матеріалів, використовуваних для виготовлення виробу, для ширини, що найчастіше зустрічається. Крім того, визначаються норми витрати цих матеріалів, включаючи нитки і фурнітуру.

Процес нормування включає розрахунок наступних видів норм:

• післяопераційних, куди входять норми на розкладку і на настил;

• середньо зваженої норми на одиницю виробу кожної моделі і нормою на одиницю кожного виду виробу.

Для виміру площі лекал використовується фотоелектронна машина ІЛ-1. Машина призначена для безконтактного виміру площі лекал різної конфігурації з щільного паперу або картону.

Технічна характеристика машини ІЛ-1 приведена в таблиці 5.6.

Площу одного лекала або комплекту лекал вимірюють три рази без скидання показань лічильника. Величина площі лекал встановлюється як середньоарифметична результатів трьох вимірів.

У технічному описі моделі указуються площі кожного лекала і всього комплекту лекал виробу.

Для встановлення норми на розкладку виконуються експериментальні розкладки. Розкладки виконують дослідні розкладальники по робочих лекалах, здобутих з лекального відділення, на встановлену ширину матеріалів при дотриманні технічних вимог.

Для визначення кількості і складу розкладок на задану модель виробу виконується розрахунок серій, методика якого викладена в курсі "Технологія швейних виробів".

Таблиця 5.6

Робоче місце для виконання розкладок лекал і подальшого обведення контурів (зарисовки) обладнане столом з габаритними розмірами, мм: довжина 6000-7000, ширина 1600-1700. висота 800-850. По довжині кришки столу на відстані 20 мм. від країв вмонтовано лінійки з ціною ділення 1 см, призначені для виміру довжини рамки розкладки. Під кришкою столу розташовуються ящики для зберігання документів, альбомів раціональних розкладок, крейди, ножиць і іншого інструменту.

З однією із сторін столу знаходиться розмотувальний пристрій для рулону паперу (кальки).

З протилежного боку столу розташовується кронштейн (стійка) для тимчасового зберігання лекал. Довжина стійки відповідає ширині столу, висота - довжині лекала найбільшої деталі плюс 20-30 мм.

Розкладки з найменшим відсотком між лекальних відходів використовуються при складанні

альбому раціональних розкладок.

Інформація про розкладку лекал надходить в зону крейдування верхнього полотна настилу або в зону розкрою у вигляді копії розкладки, виконаної:

• у зменшеному масштабі — "мініатюри";

• у натуральну величину.

У першому випадку копіювання розкладки може здійснюватися уручну (розкладальник на картці замальовує схему розкладки лекал з вказівкою на деталях розміру, зросту і напрями нитки основи) або механічним способом:

• з використанням фотоапарата, закріпленого на рухливій каретці. Каретка розташована на деякій висоті щодо столу, на якому виконана розкладка лекал. Можливо також фотографування дзеркального віддзеркалення розкладок лекал. В цьому випадку столи покривають чорною фарбою. Ділянка стелі, під якою виконуються експериментальні розкладки, повинна мати дзеркальну поверхню. Для отримання фотографії розкладки лекал у відділенні передбачається фотолабораторія;

• з використанням електрографічної установки ПКУ-3, Установка розміщується на робочому столі з направляючими для переміщення каретки, кронштейнами і кінцевими упорами для її обстановки. Холості переміщення уздовж столу вперед і назад виконуються уручну. Характеристика установки ПКУ-3 представлена в таблиці 5.7.

Таблиця 5.7

Технічна характеристика установки ПКУ-3

У другому випадку, для отримання копії у натуральну величину, експериментальна розкладка виконується:

• на щільному папері (папір патронний мазкі Б, кабельний мазкий КВМ-170 і КМ.-170). Після обведення лекала знімають, а полотно паперу закочують в рулон і передають у відділення виготовлення трафаретів;

• на кальці. При цьому контури лекал зазвичай обводять олівцем "Світлокопія" або "Люмограф". Потім лекала знімають, кальку згортають в рулон і передають в світлокопіювальне відділення.

На деталях позначають номер моделі, розмір, зріст і повнотну групу виробу, на полотні паперу (кальки) — довжину і ширину рамки розкладки.

Після визначення площі лекал і виконання їх розкладок нормувальник проводить нормування всіх видів матеріалів, включаючи нитки і фурнітуру (уручну або на ЕОМ).

Урок № 13 Відділення виготовлення копій розкладок та лабораторія випробування матеріалів експериментального цеху.

Наявність або відсутність відділення виготовлення копій розкладок визначається видом виробів, що випускаються, потужністю підприємства і тим, в якому вигляді інформація про розкладку лекал поступає в зону настилання і розкрою. Відділення по копіюванню розкладок існує, якщо в зону розкрою матеріалів поступає зарисовка розкладки, виконана на папері (кальці) у натуральну величину.

У відділенні виготовлення трафаретів на полотні паперу за допомогою перфоратора по контурах лекал пробивають отвори діаметром 2-3 мм, розташовані один від одного на відстані 5 мм.

Довжина трафарету повинна перевищувати довжину зарисовки розкладки лекал на 15-20 см. До одного кінця трафарету прикріплюють планку, яка повинна виступати за краї трафарету на 15-17 см з кожного боку. До іншого кінця прикріплюють тасьму або кромку для зав'язування трафарету. Для додання більшій міцності краям трафарету і зменшення його ковзання під час припудрювання уздовж країв трафарету приклеюють кромку з тканини шириною 2—4 див.

Загорнені в рулон трафарети зберігаються на стелажах так, щоб штамп знаходився назовні. Один раз в місяць трафарети перевіряють і ставлять відмітку про їх придатність.

Трафарети передаються в цех розкрою для перенесення зарисовки розкладки лекал на верхнє полотно настилу. Його прикріплюють до настилу і припудрюють уздовж контурів лекал подрібненою крейдою. Після зняття трафарету на полотні матеріалу залишаються точкові контури лекал. Процес укладання трафарету і припудрювання займає менше часу, чим укладання лекал по мініатюрі і їх обведення. Тому використання трафаретів є більш економічним.

Такий спосіб нанесення розкладки лекал на полотно матеріалу забезпечує багатократне використання трафарету. Рекомендується до застосування;для прикладних матеріалів або для основних матеріалів при випуску виробів, не схильних до впливу моди, - наприклад, робочого або спеціального одягу.

В даний час на швейних підприємствах трафарети не знаходять широкого застосування.

У світлокопіювальному відділенні зарисовку, виконану на кальці, розмножують на світлокопіювальній установці СКА-3 в необхідній кількості. Кількість копій зарисовки розкладки лекал залежить від обсягу випуску — від кількості настилів по даній розкладці (дані беруться із розрахунку серій). З одного зображення розкладки можна отримати до 100 копій. Світлокопії, також як і трафарети, зберігаються на стелажах в рулоні.

Використання світлокопій є найбільш економічним способом отримання деталей крою, оскільки на відміну від використання "мініатюр" або трафаретів не вимагає нанесення контурів лекал на верхнє полотно настилу. Тим самим збільшується оборотність настильних столів в цеху розкрою.

Світлокопія припускає її однократне використання і застосовується на вузькоспеціалізованих підприємствах при випуску виробів великими партіями.

Отримання інформації про розкладки лекал у вигляді "мініатюр" — розкладок, виконаних в масштабі 1:5, 1:7, — або фотографій виключає наявність в експериментальному цеху світлокопіювального відділення або відділення виготовлення трафаретів.

Поиск по сайту: