Фізіологічні основи масажу

Традиційно масаж застосовується для оздоровлення, загартовування, під час ранкової гімнастики, а також як фактор, що доповнює загальний вплив фізичних вправ на функціональні можливості організму. Масаж — це загальновизнаний засіб у боротьбі із втомою. Його застосовують як ефективний засіб відновлення працездатності після тренувальних навантажень, а також як засіб відновлення порушених функцій організму.

На підставі праць І.М.Сеченова та І.П.Павлова було встановлено, що масаж має головним чином рефлекторний вплив на частини тіла, органи і системи, віддалені від місця виконання масажних прийомів.

Надаючи великого значення діяльності м’язової системи у спортивному тренуванні, багато дослідників вважають масаж найбільш ефективним засобом відновлення працездатності м’язів після значних тренувальних навантажень і змагань. Встановлено, що під час масажу через численні нервові закінчення шкіри, м’язів, сухожиль подразнення передається до центральної нервової системи (ЦНС) — кори головного мозку. Як наслідок, виникає реакція з боку різних органів і системи організму (Белая Н.Л., 1983).

Впливаючи на тканини, прийоми масажу викликають збудження екстеро- і механорецепторів, які перетворюють енергію механічних подразників на сигнали — інформацію для нервових центрів. Звідси випливає, що механічна енергія від масажних маніпуляцій перетворюється на енергію нервового збудження, що є початковою ланкою в низці нервово-рефлекторних реакцій механізму дії масажу на організм (Л.Н.Кунічев, 1983).

До таких рецепторів належать: рецептори шкіри, рецептори м’язово-суглобового апарату (пропріорецептори) і рецептори внутрішніх органів (інтерорецептори), які збуджуються при зміні натиску на органи і системи судин (барорецептори).

Важливу роль у механізмі дії масажу на органи відіграє гуморальний фактор. У результаті перевтілення механічної енергії в теплову масаж діє як термічний подразник на чутливі нервові закінчення, викликаючи нагрівання. Збудження їх викликає рефлекторне розширення просвіту судин. Механічний вплив масажу на тканини сприяє утворенню в шкірі продуктів розпаду речовин, що є у свою чергу подразниками хеморецепторів нервової системи, судин та інших тканин внутрішніх органів. Цю роль виконують гістаміни і гістаміноподібні речовини разом з продуктами їх розпаду — амінокислотами і поліпептидами, що розносяться током лімфи і крові.

Слід зазначити, що за допомо­гою масажу можна цілеспрямовано змінювати функціональний стан організму.

Існує п'ять основних типів дії масажу на функціональний стан організму:

- тонізуючий,

- заспокійливий,

- трофічний,

- енерготропний,

- для нормалізації функцій.

Тонізуюча дія масажу виявляється в посиленні процесів збудження ЦНС. Механізм дії зумовлений, з одного боку, збільшен­ням потоку нервових імпульсів від пропріорецепторів м'язів, які масажуються, до кори великого мозку, а з іншого — підвищен­ням функціональної активності ретикулярної формації головно­го мозку. Тонізуюча дія масажу спрямована на усунення негатив­них явищ при гіподинамії, що спричинена вимушеним малорух­ливим способом життя або різними патологіями (травми, психічні розлади тощо).

Серед масажних прийомів, що дають добрий тонізуючий ефект, можна виділити такі: енергійне глибоке розминання, струшування, потрушування і всі ударні прийоми (рублення, биття, поплескування). Для того щоб тонізуючий ефект був максимальним, масаж необ­хідно проводити в швидкому темпі протягом короткого часу.

Заспокійлива дія масажу виявляється в гальмуванні діяльності ЦНС, спричиненому помірним, ритмічним і тривалим подразнен­ням екстеро- і пропріорецепторів. Найшвидше заспокійливий ефект досягається такими масажними прийомами, як ритмічне поглад­жування всієї поверхні тіла й розтирання. Проводити їх треба в повільному темпі протягом досить тривалого часу.

Трофічна дія масажу, пов'язана з прискоренням току крові й лімфи, виявляється в поліпшенні транспорту клітинам тканин кисню та інших поживних речовин. Особливо велика роль трофіч­ної дії масажу у відновленні працездатності м'язів.

Енерготропна дія масажу спрямована насамперед на підвищен­ня працездатності нервово-м'язового апарату. Конкретно це вияв­ляється в активізації біоенергетики м'язів; поліпшенні обміну речо­вин у м'язах; підвищенні утворення ацетилхоліну, що призводить до прискорення передачі нервового збудження на м'язові волокна; активнішого утворення гістаміну, що розширює судини м'язів; до підвищення температури масажованих тканин, що прискорює фер­ментативні процеси і підвищує швидкість скорочення м'язів.

Нормалізація функцій організму під дією масажу виявляється передусім у регуляції динаміки нервових процесів у корі великого мозку. Ця дія особливо важлива при різкому переважанні процесів збудження або гальмування в нервовій системі. У процесі масажу в зоні рухового аналізатора створюється вогнище збудження, яке за законом негативної індукції здатне пригнічувати вогнище застій­ного, патологічного збудження в корі великого мозку. Роль масажу має велике значення при лікуванні хворих із трав­мами, оскільки сприяє найшвидшому відновленню тканин та усуненню атрофії. При нормалізації функцій різних органів, як правило, за­стосовують сегментарний масаж певних рефлексогенних зон.

Поиск по сайту: