|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Історія виникнення і розвитку масажуПлан 1. Історія розвитку масажу, як методу лікування 2. Фізіологічний вплив масажу на органи і системи організму людини: 2.1. Вплив масажу на шкіру 2.2. Вплив масажу на кровоносну і лімфатичну систему 2.3. Вплив масажу на суглобово-зв’язковий апарат 2.4. Вплив масажу на м’язову систему 2.5. Вплив масажу на нервову систему 2.6. Вплив масажу на обмін речовин 2.7. Вплив масажу на дихальну систему 3. Гігієнічні основи масажу 4. Показання та протипоказання до проведення масажу
Література 1. Єфіменко П. Б. Техніка та методика масажу: навч. посіб. / П. Б.Єфіменко. – Х.: ОВС, 2007. – 215 с. Розділ 1. Стор. 7-15. Розділ 3. Стор. 27-34. 2. Руденко Р. Є. Спортивний масаж: навч.-метод. посіб. / Романна Руденко. –Вид. 2-е, допов. – Л.: Ліга-прес, 2009. –160 с. Розділ 1, С. 5-8. Розділ 2, С. 9-31. 3. Руденко Р. Є. Масаж: навч. посіб. / Романна Руденко. – Л.: Сплайн, 2013. – 304 с. 4. Фокин В. Н. Полный курс массажа: Учебное пособие. – 2-е изд., испр. и доп. / В. Н. Фокин. М.: ФАИР-ПРЕСС, 2004. – 512 с. 5. Васичкин В. И. Справочник по массажу / В. И. Васичкин. – Л.: Медицина, 1991. – 192 с.
Історія виникнення і розвитку масажу Термін «масаж» в перекладі з грецької означає місити, м’яти, погладжувати. Потреба в масажі виникає рефлекторно. Пригадайте випадки, коли ви боляче вдарилися чи впали. Найперша реакція при цьому – неусвідомлене бажання погладити, розтерти чи розім’яти забите місце. Всі ці дії не що інше, як різновид масажу, що ввійшов в арсенал захисно-пристосувальних засобів організму людини. Усвідомлення позитивного впливу масажу на загальне самопочуття дозволило людям оцінити лікувально-профілактичну роль найпростіших прийомів масажу, вигадувати нові, знаходячи їм різноманітне застосування, і вдосконалювати техніку їх виконання. З літературних пам’яток старовини дізнаємося, що у давнину масажні прийоми використовували перш за все для лікування. Деякі з них входила в релігійні й ритуальні обряди. Наприклад, у окремих народів збір на полювання чи війну навіть донині супроводжується ритуальними танцями, під час яких виконуються такі масажні прийоми, як потрушування тіла (вібрація), поштовхування, розтирання, розминання. Усе це, без сумніву, підвищує тонус організму, створює відчуття припливу сил. В історії майже кожного народу можна знайти згадки про масаж. У Стародавньому Китаї були лікувально-гімнастичні школи, в яких хворих лікували масажем. У книзі “Конг-Фу”, виданій понад дві з половиною тисячі років до нашої ери, описано деякі прийоми масажу, активні і пасивні рухи. Про застосування масажу в Стародавній Індії відомо з книги “Веди” (Книги мудрості), 1800 р. до н.е. У працях Сушрути, засновника індійської хірургії, є докладні описи масажу як засобу лікування, даються поради щодо застосування спеціальних прийомів масажу при деяких патологічних станах. В Єгипті, Абіссінії (сучасна Ефіопія), Лівії, Нубії та інших арабських державах ще у XII ст. до н.е. були відомі примітивні прийоми масажу (розтирання, поcтукування). Давні пам’ятки Єгипту свідчать про те, що розминання і погладжування застосовувались після плавання в басейнах. У давніх єгиптян описані прийоми масажу із застосуванням мазей і олій. З праць сотень учених і лікарів багатьох країн у різні часи дізнаємося, як опрацьовувалася теорія і практика застосування масажу. Історія зберегла нам їхні імена: - Геродікос (V ст.(484-425 рр.) до н.е.) був першим з грецьких лікарів, який відзначив фізіологічну роль масажу. Сам щодня займався фізичними вправами і самомасажем, прожив до 100 років. - Гіппократ (460-377 рр. до н.е.) позбавив масаж релігійного контексту. Широко впроваджував маса у лікуванні хворих. Особливе місце він відводить розминанню, вважаючи, що завдяки йому «розслаблене зчленування міцніє, а туге робиться рухливим». Широко застосовували і пропагували масаж римські лікарі: - Асклепіад (156-128 рр. до н.е.) – римський лікар, за походженням грек. Поряд з помірністю в їжі і питті пропагував розминання і розтирання всього тіла, активні і пасивні рухи. - Авл Корнелій Цельз (І ст. н.е.) у другій книзі своєї багатотомної праці “Про медицину” цілий розділ присвятив опису значення розтирання і пасивних рухів для хворих і тих, хто видужує, рекомендував масаж для видалення патологічних відкладень у тканинах, зняття болю тощо. - К. Гален (І ст. н. е.), головний лікар школи гладіаторів, описав дев’ять видів масажу, докладно зупинившись на методиці погладжування, розтирання і розминання. Він розробив методику ранкового і вечірнього масажу. Винятковий вплив на розвиток масажу в країнах Середньої Азії і Сходу, а потім і Європи, мала діяльність таких лікарів, як перські вчені, лікарі, філософи: Абу Бакр Мухаммад ібн Закарія ар-Разі, в Європі відомий під латинізованим ім’ям – Разес та Абу́ Алі́ аль-Хусе́йн ібн Абдалла́х ібн Сі́на, латинізоване — Авіце́нна. Останній написав книгу «Канон врачебной науки» і «Книга зцілення» заснував у Багдаді лікарню, де одним з лікувальних методів був масаж. Він описує і характеризує дев’ять його видів. У період Середньовіччя в Європі масаж і фізичні вправи майже не застосовувалися. Зацікавленість масажем знову пробудилася тільки в ХІV – XV ст. і зростала впродовж епохи Відродження (Везалій (анатомія), Гарвей (фізіологія кровообігу). У ХVІІІ-ХІХ століттях у зв’язку з розвитком біологічних наук, вивченням анатомії і фізіології людини все ширше стали застосовувати масаж як терапевтичний засіб. - Німецький вч. Гофман видав 9-томну працю «Радикальні вказівки щодо того, як людина повинна діяти, щоб уникнути передчасної смерті і можливих захворювань». Широко пропагувалися прийоми масажу, особливо розтирання - У Франції на доказ ефективності масажу вийшла праця Клемана Жозефа Тіссо «Медична і хірургічна гімнастика». Особлива увага також приділялася розтиранню. - Шведський терапевт, учений, автор лікувальної гімнастики Пер Хенрік Лінг на власному досвіді переконався в терапевтичному впливі масажу. Після поранення на полі бою і пошкодженні плечового суглоба, що спричинило порушення рухливості руки, систематично займався фехтуванням і робив масаж. Це призвело до нормального функціонування руки. Тому Лінг почав розробляти методи гімнастики й масажу й видав працю «Загальні основи гімнастики». - У 70-их рр. XIX ст. в Європі з’явилися перші клінічні й експериментальні праці з масажу, що відображали основні принципи масажу, описували прийоми та рекомендації щодо його проведення Із середини XIX ст. в багатьох країнах Європи з’являється значна кількість праць, присвячених у першу чергу лікувальним властивостям масажу при різних захворюваннях, у яких автори намагаються науково доводити його вплив на різні органи і системи. Розробляються показання і протипоказання, уточнюється методика застосування, з’являються описи прийомів. Над вивченням механізму дії масажу на організм людини, над методичними й організаційними питаннями його використання у клінічній та амбулаторній практиці працювали російські вчені: О. Ф. Вербов, В. К. Крамаренко, І. М. Саркізов-Серазіні, провідні спеціалісти з масажу: А. В. Сироткіна, Г. Р. Ткачова та ін. Відома школа з масажу В. І. Дубровського. У наш час масаж застосовують у всіх лікувально-профілактичних закладах: лікарнях, поліклініках, санаторіях, лікувально-фізкультурних диспансерах, а також у практиці підготовки спортсменів. Із розвитком техніки вдосконалюються і прилади для масажу. Проте виснажлива праця масажиста незамінна. Масаж — союзник спорту. Тому там, де добре був розвинений спорт, процвітав і вдосконалювався масаж. На теренах нашої країни ще з часів Київської Русі масаж застосовували із загальнозміцнювальною метою, поєднуючи його із загартовуванням (в бані розтирання і хлестання віником, розмоченим у воді) За період самостійності України в усіх галузях діяльності, у тому числі і в масажі, з’являються роботи вітчизняних фахівців: О.Ю. Штеренгерц (1992), П.Б. Єфіменко (1992), Р.Є. Руденко (1995) та інших.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |