Середня освіта: сучасний стан та перспективи розвитку

Протягом багатьох століть середня освіта мала елітарний характер. Вона обслуговувала потреби верхівки суспільства і була спрямована, перш за все, на підготовку до вступу в елітарні вищі навчальні заклади, на розвиток розумових здібностей, лідерських вольових якостей, світських манер (у різних країнах наголос робився на певному, характерному для неї завданні), а не на підготовку до практичного життя. Єдиним, а потім єдино повноцінним типом середньої освіти вважалась класична школа: граматична школа у Великобританії; гімназія у Німеччині, Австрії, Швеції; ліцей у Франції, Італії, Греції.

У кінці XIX - на початку XX століття у зв'язку з ускладненням процесів матеріального виробництва, кількісним зростанням потреб у освічених працівниках подовжуються строки обов'язкового навчання: початкова школа надбудовується 3-4-5 річною неповною (неповноцінною) середньою. У Європі таким чином виникають сучасні школи (Великобританія), основні школи (Німеччина), вищі початкові школи (Франція, дореволюційна Росія). Ці школи мали (і мають) тупиковий характер, вони готували дітей до вступу у світ праці.

У цей період продовжують існувати і школи академічного профілю, які приймають до 10-15% всіх учнів. У європейських країнах виникає і проміжний тип середньої освіти, який утворюється шляхом введення до закладів академічного профілю реальних дисциплін (так звана "сучасна освіта"). Метою цієї школи стає підготовка до вступу у середні спеціальні навчальні заклади. Представлена вона була технічними школами у Англії, реальними училищами (школами) у Росії та Німеччині, загальноосвітніми колежами у Франції тощо.

Принципово іншим шляхом йшов розвиток середньої освіти у країнах, що історично були позбавлені (або позбавилися самі) середньовічної традиції організації середньої освіти за становою ознакою. Так у США в кінці минулого сторіччя була створена громадська "всеохоплю юча школа", що була відкрита для всіх бажаючих. Вона працювала за схемою 3+3 (молодша середня + старша середня). У старшій середній школі шляхом вільного вибору учнями ряду предметів виділялися академічний та професійний профілі.

З 60-х років XX століття у зв'язку із бурхливим розвитком НТП середня освіта стала масовою, кількість учнів у цій освітній ланці подвоювалась і навіть потроювалась у західних країнах за одне-два десятиліття. У Європі почався процес демократизації повноцінної середньої Школи шляхом об'єднання під одним дахом різних типів середньої освіти (повної та неповної середньої школи) з одночасним збереженням їх внутрішньої цільової та змістової диференціації. Процес створення об'єднаних шкіл найбільш активно проходив у Великобританії, де їх відвідує більшість школярів. У ФРН до такого типу шкіл ходять не більше 10% учнів, тобто процес уніфікації середніх навчальних закладів є значно більш ускладненим. Розпочався аналогічний процес і у Франції, але теж не досяг значних успіхів

Еволюціонізує і повноцінна середня школа класичного типу. В якій традиційно домінували давні та нові мови, математика, суспільні дисципліни. Для цього типу середньої освіти характерною сьогодні є диверсифікація на етапі старшої середньої школи. Виникають все нові та нові профілі ліцеїв та гімназій, які носять професійно-орієнтований характер (технічний, економічний, музичний, педагогічний, сільськогосподарський тощо). Новою тенденцією для шкіл академічного профілю є введення до навчальних планів дисциплін практичної спрямованості (гімназії ФРН). що дає можливість випускникам зробити більш певними свої життєві перспективи у разі відмови з якоїсь причини від вищої освіти, на яку така школа перш за все і орієнтує. Для України, як і для інших країн пострадянського простору характерною є тенденція відходу від уніфікованої середньої школи. Виникають нові типи шкіл - гімназії, ліцеї, колегіуми, що мають профільний характер. Продовжує існувати і загальноосвітня середня школа.

Швидкими темпами розвивається середня освіта і у країнах, що розвиваються. Якщо повна середня освіта все ще продовжує бути привілеєм верхівки суспільства, то неповна середня стає масовою і охоплює в середньому 30-50% підлітків відповідного віку.

Отже, провідним шляхом розвитку системи середньої освіти є шлях її диверсифікації, що надасть можливість кожній людині розвинути й застосувати свої таланти, обмежить шкільний відсів, дозволить багатьом юнакам та дівчатам позбавитись почуття відчуженості та відсутності перспектив на майбутнє. Така диверсифікація надає можливість говорити про два рівні середньої освіти: академічний рівень, що веде до університетської освіти, та професійний, технічний, що веде безпосередньо у світ праці. Важливою є і тенденція до надання випускникам середніх навчальних закладів подвійної життєвої перспективи: можливо -ті вступити до закладу післясередньої освіти та безпосереднього вступу в світ праці з набуттям у процесі навчання у школі навіть академічною профілю певних професійних компетенцій. Така орієнтація зумовлена необхідністю підвищення конкурентноздатності молоді на ринку праці.

Пріоритетними завданнями, притаманними для середньої освіти є надання системи наукових знань, розвиток особистості, її соціалізація.

Сучасна загальна освіта повинна навчити молодь функціональній, науковій та технологічній грамотності, загальній культурі. Головним завданням освіти є формування громадянина, його загальної культури. Саме навколо поняття "загальна культура" повинно відбуватись зближення двох рівнів середньої освіти - академічного та професійного [ІЗ].

Поиск по сайту: