|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Сутність військової діяльності в сучасних умовахЛекція 1 Тема 1. Основи безпеки військової діяльності. Навчальні питання. 1. Сутність військової діяльності в сучасних умовах. 2. Небезпечні фактори військової діяльності. Сутність військової діяльності в сучасних умовах. На сучасному етапі розвитку ЗС України, оптимізації системи військової освіти, виникає необхідність уточнювати завдання професійної підготовки майбутніх офіцерів ЗС України. Слово „ підготувати ” означає „ навчити, дати необхідні знання для чого-небудь ”. Таке визначення надають більшість тлумачних словників. З цього виходить, що „ готувати ” означає „формувати знання, навички і вміння для здійснення певної діяльності”. Щоб уточнити зміст поняття „ діяльність офіцера ”, розглянемо етимологію слова „ діяльність”. Найбільш часто діяльність розглядають як цілеспрямований процес перетворення дійсності, створення матеріальних і духовних цінностей. Діяльність - один із способів людської буттєвості, в якому людина-суб'єкт відноситься до світу як до об'єкта, перетворюваного нею відповідно до її цілей і наявних засобів. Діяльне ставлення людини до дійсності зумовлене необхідністю задоволення потреб існування, а також здатністю оволодівати світом, що є вираженням її сутності. Типовими ознаками діяльності є суб'єкт-об'єктна опозиція і нерозривність у кожному її вияві матеріально-духовних начал. Тобто в акті діяльності людина постає як носій соціальних форм взаємодії з навколишнім світом, а не як біологічна дискретна одиниця, що дає можливість сприймати цей світ не як джерело задоволення вітальних потреб окремої істоти, а як об'єкт спільного діяння всіх людей; людина завжди втілює в діяльність певну мету, програму, намір, осмислює і переживає свої діяльні вияви, одухотворює їх, водночас змінюючи об'єктивний світ. Діяльність — це всі форми людської активності, які відрізняють людей від тварин і є способом їх існування. Відмінні риси людської діяльності — усвідомленість, цілеспрямованість і перетворюючий характер. Саме в діяльності відбувається формування і розвиток людини, її самореалізація. Діяльність — це специфічно людська форма активного ставлення до світу, спосіб буття людини. Людина не тільки й не просто пристосовується до природи (на відміну від тварин), але й пристосовує природу до себе, перетворює її предмети так, щоб вони служили людським потребам. Людська діяльність має свідомий, осмислений, цілеспрямований характер.
Основними компонентами її внутрішньої структури є цілі, мотиви і способи здійснення, які значною мірою визначені історичними умовами, суспільними відносинами тощо. Діяльність складається із пов’язаних між собою дій, за допомогою яких досягають конкретних (проміжних) цілей. Кожна дія має свою головну мету, спосіб і мотив. Хоча окремі дії зазвичай підпорядковані загальній меті діяльності й загальним її мотивам, але вони все ж таки є закінченими в смисловому відношенні одиницями діяльності. Цей процес здійснює людина, колектив. Зовні він регульований суспільними вимогами, визначеним порядком і дисципліною, вказівками керівників тощо. Зовнішні регулятори впливають на діяльність через внутрішні її умови. Внутрішньо діяльність регулюється психічними процесами, станами, властивостями, переконаннями, інтересами, потребами, думками та ін. Цей процес починається з визначення мети відповідно до потреб і мотивів (або усвідомлення людиною поставленого перед нею завдання). Особливості функціонування психологічних явищ у діяльності зумовлені як її метою, предметом, засобами, умовами, так і рисами самої особи, колективу, їхніми потребами, настановами, досвідом. Психічні процеси та властивості люди ни не виникають самостійно та ізольовано один від одного: вони тісно взаємопов’язані між собою в єдиному акті суспільно обумовленої свідомої діяльності особистості, тому ефективність діяльності залежить від загального розвитку особистості. [Идеографический словарь русского языка]. Отже, Діяльність є специфічно людською формою активності, необхідною умовою існування людського суспільства, зміст якої полягає у доцільній зміні та перетворенні в інтересах людини навколишнього середовища Діяльність людини – це об’єктивний процес взаємодії суспільного середовища та людини. Завдяки свідомій діяльності, людина вступає в різноманітні взаємодії з іншими людьми, формує власне відношення до їх діяльності, власні наміри та прагнення. [Баранов О.С. Идеографический словарь русского языка, 2002, УДК 413.223 ББК 81.2Р-4, 1200 стр., ксерокопия. http://rhymes.amlab.ru/thesaurus.]. Головними видами діяльності людини є праця, навчання, гра. Інші види діяльності – суспільно-політична, педагогічна, військова, спортивна тощо – виникли завдяки праці, яка завжди мала суспільний характер. (У будь-якому виді діяльності формуються людина і колектив.) Виділяють різні форми діяльності: духовну, психічну, фізичну, трудову, нетрудову, професійну, непрофесійну, продуктивну (творчу), репродуктивну та ін. [Идеографический словарь русского языка]. Трудова діяльність - одна зі специфічних форм людської діяльності під якою розуміється не лише праця в класичному її розумінні*, * праця — процес, що відбувається між людиною і природою з використанням певних знарядь, протягом якого людина впливає на природу і використовує її з метою виробництва матеріальних благ, необхідних для задоволення своїх потреб а будь яка діяльність (військова, наукова, творча, художня, надання послуг тощо), якщо вона здійснюється в рамках трудового законодавства. Трудова діяльність – це джерело розвитку суспільства, створення матеріальних, культурних і духовних цінностей, передумова існування як кожної окремої людини, так і людства в цілому. Трудова діяльність може бути професійною і непрофесійною [Идеографический словарь русского языка]. Автори підручника " Азбука профорієнтації: як молодій людині досягти успіху на ринку праці?" вважають, що трудова діяльність людини є професійною, якщо виконуються, принаймні, дві умови: ü по-перше, професія характеризується наявністю певного рівня кваліфікації, майстерності, уміння, професійної підготовки, спеціально одержаних знань і навичок, які часто підтверджуються спеціальними документами про професійну освіту: дипломами, свідоцтвами, атестатами, сертифікатами; ü по-друге, професія є свого роду товаром, який людина може продавати на ринку праці [Бендюков М., Соломин И. и Ткачев М. "Азбука профориентации: как молодому человеку преуспеть на рынке труда?" (издание второе, переработанное и дополненное) Санкт-Петербург: "Литера плюс", 1997 / e-mail: Profguid@infopro.spb.su.].
Більшість вчених вважає професійною трудову діяльність в рамках будь-якої професії, службовою – діяльність не пов’язану безпосередньо з виробництвом.
Ми погоджуємось з такою думкою, щодо визначення професійної діяльності, а службову діяльність визначаємо як — діяльність, що спрямована на виконання конкретних службових обов’язків повсякденної праці, які регламентуються відповідними керівними документами (законами, статутами, керівництвами, інструкціями) й непов’язана безпосередньо з виробництвом.
Постає запитання: у чому ж полягає діяльність офіцера? До аналізу сутності, природи і функцій військової діяльності в сучасних умовах звертаються представники різних наук. Але кожна наука розглядає дану проблему під кутом свого інтересу, своїм інструментарієм і своїми методами. Це пояснюється тим, що у трактуванні сутності та функцій військової діяльності не існує єдиної думки серед фахівців-науковців. Військова діяльність щільно пов’язана з суспільною працею і відображає її загальні якісні риси: ü необхідність, загальні цілі; ü свідомий, творчий характер; ü наявність можливостей для реалізації здібностей, талантів тощо. У науковій літературі даються різні визначення військової діяльності: ü це суспільно необхідна і цілеспрямована діяльність, яка спрямована на забезпечення життєво важливих інтересів країни. ü це різноманітна, суспільно корисна, соціально значима і творча діяльність військовослужбовців, що обумовлена необхідністю захисту Батьківщини і спрямована на постійне забезпечення високого рівня боєздатності та бойової готовності армії і флоту. Таким чином, військова діяльністьв широкому розумінні – один із видів суспільної праці, що являє собою цілком доцільну професійну діяльність військовослужбовців, у процесі якої з використанням певних сил і засобів здійснюється суспільна потреба у захисті Батьківщини. В мирний час продуктом військової діяльності є військові з’єднання, частини, підрозділи які здатні виконувати бойові завдання, підготовлений військовий резерв на випадок мобілізаційних заходів тощо. У вузькому розумінні військова діяльність – це процес виконання спеціалістом різноманітних службових завдань, чергування, вивчення, експлуатація та обслуговування бойової техніки й озброєння, участь у тактичних навчаннях, стрільбах, миротворчих операціях, підготовка та безпосереднє ведення бойових дій в цілях захисту інтересів держави тощо. Відтак, резюмуючи вищевикладене, військова діяльність офіцерів ЗСУ є службово-професійною діяльністю, яку ми визначаємо наступним чином: Трудова діяльність в межах якої-небудь професії, яка спрямована на виконання конкретних службових обов’язків (функцій), що визначаються відповідними керівними документами (інструкціями, наказами, статутами, настановами, законами тощо). Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.) |