ВИСНОВКИ. У дипломній роботі проведено комплексне дослідження фінансування витрат на соціальну сферу, що полягало в теоретичному та практичному аналізі аспектів

У дипломній роботі проведено комплексне дослідження фінансування витрат на соціальну сферу, що полягало в теоретичному та практичному аналізі аспектів функціонування соціальної сфери в умовах ринкових відносин та окреслення напрямів їх вдосконалення.

Вивчення осбливостей реалізації соціальної політики держави дозволило визначити її важливість, яка обумовлена тим, що забезпеченість всіх громадян прямо впливає на продуктивність праці, задоволеність суспільства діями влади, національну безпеку. Пріоритетом соціальної політики є підвищення рівня життя населення яке є можливим лише на основі економічного зростання держави. Шлях до здійснення цього програмного завдання лежить перед усім через удосконалення систем політики доходів населення та оплати праці.

Загалом бюджетна політика в Україні має соціальне спрямування. Визначається висока питома вага видатків у соціальну сферу. Проте існують проблеми, що істотно зменшують соціально-економічний ефект цих видатків. Серед них: неефективна система надання соціальних пільг і допомоги; спрямованість більшої частини видатків на фінансування споживання.

На основі аналізу впливу фінансування соціальної сфери на суспільний розвиток установлено:

- пріоритетними для української держави в сфері соціальної політики і соціального забезпечення є ті напрями, що безпосередньо впливають на життєвий рівень населення;

- виходячи з бюджетних показників щодо видатків на соціальну сферу за останні роки, можна стверджувати, що на сучасному етапі розбудови економіки України першочерговим пріоритетом політики державних видатків є її соціальна спрямованість

- питома вага видатків, які спрямовуються на економічний розвиток, коливалась в оберненій залежності до зростання соціальних видатків;

- значне зростання цієї категорії видатків відбулося у 2013 р. внаслідок розширення соціальних гарантій, а саме мінімальна заробітна плата та прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2013 р. в порівняні з 2009 роком.

Залишається актуальним проблема пошуку джерела коштів, яка вирішується по-різному. Зокрема, одні спираються на приватну iнiцiативу, залучаючи до соціального страхування i фінансування соціальних програм Інші, навпаки, широко залучають кошти підприємців i застосовують бюджетний перерозподіл.

Виявлено необхідність невідкладного переходу від політики простого нарощування обсягів соціальних видатків до структурних реформ у соціальній сфері, а саме зосередження уваги на створенні передумов для забезпечення гідних умов праці, а не тільки на підтримці нужденного населення. Державні соціальні видатки необхідно спрямовувати таким чином, щоб стимулювати економічне зростання загалом через забезпечення високого рівня життя населення, гарантований рівень освіти та медичних послуг і звичайно соціальний захист населення.

Ще одну проблему можна виділити власне в побудові бюджетної системи України, точніше в системі розподілу повноважень та функцій державного і місцевих бюджетів. В нашій країні надмірним є ступінь централізації влади і відповідно фінансових можливостей органів, які цю владу реалізують

У роботі підкреслено необхідність суттєвого вдосконалення чинного законодавства у сфері фінансування видатків на соціальну сферу в частині забезпечення державного механізму реалізації забезпечення соціального захисту.

Визначено, що невідкладними заходами щодо реформування системи соціального захисту є вдосконалення механізмів адресної допомоги найбільш незахищеним верствам населення з одночасною поступовою ліквідацією практики надання її через дотації та пільги всім категоріям населення, що їх потребують.

Слід зазначити, що забезпечення функціонування української держави як соціальної неможливе без належного рівня розвитку економіки. Тому економічна стабільність та зростання є важливими умовами надання соціальних послуг, насамперед тим категоріям населення, які їх найбільшою мірою потребують.

Виявивши ряд проблемних питань можна внести наступні пропозиції:

- соціальні видатки держави необхідно розцінювати як соціальні інвестиції у людський розвиток, котрі принесуть очевидний соціально-економічний ефект у майбутньому, а не як видатки на "утримання" галузей соціальної сфери або певних категорій населення, тобто "видатки проїдання";

- потрібно більше приділяти уваги громадським організаціям, оскільки вони тісно співпрацюють із громадянами і більш детально ознайомлені з проблемами, які постають перед малозабезпеченими людьми. Ця співпраця повинна матеріально підтримуватися, тобто, потрібне фінансування для реалізації програм, які допоможуть у вирішенні соціальних потреб;

- вирішення проблеми підвищення ефективності соціального захисту населення потребує перерозподілу відповідальності і ресурсів, які виділяються на соціальні цілі, між центром і регіонами, а також розвитку регіональних та виробничих структур соціального захисту;

- структурно-діяльнісна модель соціального захисту на різних рівнях управління включає законодавче забезпечення, державний механізм реалізації, здійснення заходів на підприємствах, установах та в закладах різних форм власності, діяльність недержавних організацій та практики населення з самозабезпечення соціального захисту. Реалізація моделі створює умови оптимального вибору механізмів та інструментів відповідної соціальної політики;

- для підвищення ефективності соціального захисту та більш раціонального використання державного і місцевого бюджетів, призначених на соціальні потреби, доцільно створювати єдину службу соціальних компенсацій і гарантій малозабезпеченим громадянам і сім’ям на різних рівнях: загальнодержавному, обласному, міському, районному, а також на рівні підприємств стосовно ветеранів праці. Поступово цим службам можуть бути передані функції призначення громадянам усіх видів допомоги і субсидій;

- на регіональному рівні основними перспективними напрямками удосконалення соціального захисту населення повинні бути: розробка і реалізація пріоритетних програм соціальної підтримки сім’ї, дітей, жінок; створення єдиного регіонального інформаційного простору, підвищення якості статистичних досліджень, організація моніторингу показників стану соціальної сфери регіону; розмежування повноважень у сфері соціального захисту населення на регіональному і муніципальному рівнях; забезпечення стабільного фінансування адресної соціальної допомоги; підвищення якості наданих соціальних послуг і сприяння розвитку платних послуг та недержавних закладів соціального обслуговування;

- стратегічні пріоритети соціального розвитку мають будуватися на підставі сполучення трьох систем державного управління: соціальної, економічної політики та національної безпеки, що зумовлюю необхідність створення умов розбудови соціальної держави, соціальної орієнтації економіки, спрямованих на збереження людського та трудового потенціалу і забезпечення їх стабільного розвитку, захист соціальних інтересів особи та суспільства;

- забезпечення доступності інформації, яка допоможе захистити права людей - тобто вільний доступ до законодавчих актів, постанов, рішень всім категоріям населення.

Поиск по сайту: