Баланс інтересів як необхідна умова безпеки соціальних систем

Інтереси особистості, суспільства і держави знаходяться в стані суперечливої взаємодії і взаємовпливу. Характер цієї взаємодії залежить від безлічі факторів: від типу суспільства, ступеня розвитку інститутів держави, їх здатності впливати на інститути виконавчої влади. Але будь-яка соціальна система прагне до рівноваги, не може функціонувати та розвиватися в нестійкому стані, на піку протиріч. Взаємний облік і збалансованість інтересів особистості, організації, суспільства, держави - необхідна умова буття.

Протиріччя в різних сферах діяльності, будучи джерелом будь-якого руху і розвитку, служать одночасно і джерелом формування загроз безпеці людини, організації, суспільства, держави.

Протиріччя вирішуються у взаємодії їх носіїв, що передбачає дві форми реалізації такої взаємодії: співробітництво, або боротьбу. Безсумнівно, краща перша: співпраця, допомагає узгодити багато питань взаємних відносин на рівні переговорів або на основі правових норм у суворій відповідності з вітчизняними (національними) законами.

Проте не завжди і не всі протиріччя можна подолати за допомогою співробітництва. Якщо втрачено час, і усунути протиріччя шляхом співпраці неможливо, подальше його загострення стає незворотнім і усунути небезпечну ситуацію можна тільки шляхом боротьби, в якій вироблення пріоритетів цілей та завдань стають суттю стратегії виживання.

Виявлення механізму узгодження інтересів представляється складним завданням. Дисбаланс інтересів може перетворитися в найбільш серйозну реальну загрозу безпеці. Адже якщо інтереси виступають потужною рушійною силою суспільного розвитку, то вони з такою ж силою можуть і протистояти цьому розвитку, тобто опір з боку будь-яких суб'єктів з їх інтересами може бути таким, що узгодження стане скрутним або навіть неможливим, особливо коли займана ними позиція стає безкомпромісною.

Основною ланкою в механізмі узгодження інтересів може виступати як окрема людина, так і окремий колектив. В реальному житті немає чітких меж: індивід - група. Один і той самий індивід може входити в різні соціальні спільноти: сім'я, трудовий колектив, об'єднання і групи за інтересами, будучи в той же час представником певного прошарку суспільства. Всі спільності мають свої інтереси. Входячи в них, суб'єкт ідентифікує себе з іншими людьми, вступаючи в складну діалектичну залежність, при якій вплив одних інтересів як би «нашаровується» на інші. Але соціальні суб'єкти різних рівнів схильні ставити в центр уваги і захищати перш за все свої інтереси. Маючи на увазі цю обставину, важливо підкреслити, що егоїстичні прагнення людей, як правило, не виражаються ними відкрито, а маскуються різного роду демагогією.

У зв'язку з цим досить актуальною є проблема узгодження групових інтересів із суспільними. Головним засобом, що приводить в дію механізм узгодження інтересів, виступає політика, політична діяльність держави, інших інститутів, що входять у політичну систему суспільства.

Інтереси держави визначаються, в першу чергу, потребами власного соціально-економічного розвитку, екстраполяція яких у сферу зовнішньополітичним відносин не завжди відповідає власним потребам інших соціальних систем. Внаслідок цього, в залежності від характеру взаємодії зовнішньополітичних інтересів держави, можна виділити наступні типи інтересів:

інтереси, що перетинаються, тобто інтереси держави, реалізація яких не зачіпає інтереси інших держав;

конфронтаційні інтереси - їх реалізація неможлива без обмеження інтересів інших держави;

паралельні інтереси - в даному разі реалізація зовнішніх інтересів однієї держави йде в руслі інтересів іншої;

спільні (загальні) інтереси - їх реалізація можлива тільки на основі колективних дій двох і більше держав, шляхом здійснення скоординованих дій;

розбіжні інтереси - як наслідок реалізації спільних інтересів у випадку, коли наступні цілі не збігаються, але і не суперечать один одному.

Можна виділити чотири види збалансованості інтересів субєктів соціальної системи:

індивідуальна збалансованість - відповідність функціо-нальних інтересів кожного суб'єкта його повноважень і відповідальності;

міжсубєктна функціональна збалансованість - збалансованість повноважень і відповідальності (співмірність прав одних суб'єктів прав інших);

збалансованість домагань - співмірність енергії, що проявляється суб'єктами при прагненні до реалізації своїх інтересів;

системна збалансованість - поєднання всіх видів взаємовідносин між суб'єктами, що характерно для розробленої моделі механізму узгодження інтересів.

[1] Кант, Іммануї́л (Еммануїл) (нім. Immanuel Kant; 1724, Кенігсберг — 1804, Кенігсберг), німецький філософ, родоначальник німецької класичної філософії.

Поиск по сайту: