|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Політична культура українського народу: традиції, сучасний стан, тенденції розвиткуПолітична культура сучасного українського суспільства характеризується такими основними рисами: 1. Фрагментарність. Ця риса проявляється не тільки в поляризації регіонів, вікових груп населення, але і в рамках особистої свідомості громадян. Так, впевненість людини в необхідності демократичних перетворень часто поєднується із впевненістю, що Україну «врятує» тільки «сильна рука». 2. Існування протиріч між політичним ідеалом (західні демократії) і реальним його утіленням. Це проявляється, наприклад, в опитуваннях громадської думки, коли більше половини опитаних повністю або частково погоджуються з тим. що необхідно проявляти інтерес до політичної ситуації в суспільстві з метою розширення особистої участі в управлінні. У той же час багато тих, хто вважає такий інтерес марним, оскільки «влада приймає рішення, які вигідні їй самій». 3. Такі протиріччя знаходять свій прояв у широкому спектрі негативних емоцій щодо політики і її інститутів в українському суспільстві: від тотальної апатії до агресивного протистояння. Аполітичність часто стає громадянською позицією. 4. Матеріальне неблагополуччя широких верств населення, поділ суспільства на «бідних», і «багатих», що посилюється, призводить до пошуку зовнішніх і внутрішніх «ворогів народу» — груп, винних у тому, що коїться. Часто такий розподіл проходить на основі національної ідеї, мовного питання. 5. Основним поляризуючим масову свідомість фактором є орієнтація на Росію чи на Захід (США) як потенціального партнера й еталон економіко-політичного розвитку. Ця орієнтація підтримується невизначеністю зовнішньополітичного курсу України. 6. Політична культура України має яскраво виражені регіональні особливості. Так, в Центральній Україні домінують помірні політичні погляди, нахил до консенсусу у стосунках з Росією. На Західній Україні домінують радикальні настрої в питаннях мовної політики, відносин з Росією, орієнтація на країни Східної і Західної Європи, в політичному просторі активно представлені партії правого крила. Східна Україна представлена значною мірою російськомовними українцями і орієнтована на зближення з Росією. Тут більш активно діють комуністична партія і партії лівого крила. 7. Політична культура українського народу на сьогодні ще не є цілісною, бо відсутні окремі компоненти культури, а багато з існуючих мають ще не сформований характер. Багато політико-культурних елементів не відповідають національному характеру, традиціям української нації, тобто політичній культурі властива неорганічність. На формування названих рис політичної культури в Україні впливали такі чинники: • багатовіковий період бездержавності, коли політична діяльність (за винятком певних періодів національного відродження) була відсутня; • розчленування України на території та включення їх до країн з різними культурними і політичними системами, що призвело до побутового, психологічного і політичного відчуження між різними частинами народу; • панування комуністичного режиму, що спричинилося до деформації рис індивідуалізму і прагматизму, формування патерналістських і колективістських цінностей. Сьогодні в Україні складається ситуація, за якої, без реформування політичної, правової, економічної і духовно-культурної системи неможливе формування сучасної демократичної політичної культури, неможливе швидке реформування соціальних інститутів. Тому політичні сили реформістського спрямування повинні забезпечувати через засоби масової інформації ідеологічну основу реформ і підготовку управлінської еліти, здатної мислити і діяти в умовах конкурентного середовища. Особливо важливим є завдання формування політичної культури молоді, яке можливе лише за умови здійснення загального громадського виховання, органічного поєднання політичного виховання із моральним і релігійним, із принципом максимального використання можливостей самовиховання молоді. Адже саме молоді властива особлива критичність, загострене відчуття нового, прогресивного, передового. Саме з неї сьогодні формується нова еліта української нації, яка покликана вивести нашу країну на передові позиції сучасної цивілізації.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.) |