Типологія політичної культури. Зміст та особливості громадської культури

Політична культура сучасного українського суспільства характеризується такими основними рисами:

1. Фрагментарність. Ця риса проявляється не тільки в поляризації регіонів, вікових груп населення, але і в рамках особистої свідомості громадян. Так, впевненість людини в необхідності демократичних перетворень часто поєднується із впевненістю, що Україну «врятує» тільки «сильна рука».

2. Існування протиріч між політичним ідеалом (західні демократії) і реальним його утіленням. Це проявляється, наприклад, в опитуваннях громадської думки, коли більше половини опитаних повністю або частково погоджуються з тим. що необхідно проявляти інтерес до політичної ситуації в суспільстві з метою розширення особистої участі в управлінні. У той же час багато тих, хто вважає такий інтерес марним, оскільки «влада приймає рішення, які вигідні їй самій».

3. Такі протиріччя знаходять свій прояв у широкому спектрі негативних емоцій щодо політики і її інститутів в українському суспільстві: від тотальної апатії до агресивного протистояння. Аполітичність часто стає громадянською позицією.

4. Матеріальне неблагополуччя широких верств населення, поділ суспільства на «бідних», і «багатих», що посилюється, призводить до пошуку зовнішніх і внутрішніх «ворогів народу» — груп, винних у тому, що коїться. Часто такий розподіл проходить на основі національної ідеї, мовного питання.

5. Основним поляризуючим масову свідомість фактором є орієнтація на Росію чи на Захід (США) як потенціального партнера й еталон економіко-політичного розвитку. Ця орієнтація підтримується невизначеністю зовнішньополітичного курсу України.

6. Політична культура України має яскраво виражені регіональні особливості. Так, в Центральній Україні домінують помірні політичні погляди, нахил до консенсусу у стосунках з Росією. На Західній Україні домінують радикальні настрої в питаннях мовної політики, відносин з Росією, орієнтація на країни Східної і Західної Європи, в політичному просторі активно представлені партії правого крила. Східна Україна представлена значною мірою російськомовними українцями і орієнтована на зближення з Росією. Тут більш активно діють комуністична партія і партії лівого крила.

7. Політична культура українського народу на сьогодні ще не є цілісною, бо відсутні окремі компоненти культури, а багато з існуючих мають ще не сформований характер. Багато політико-культурних елементів не відповідають національному характеру, традиціям української нації, тобто політичній культурі властива неорганічність.

На формування названих рис політичної культури в Україні впливали такі чинники:

• багатовіковий період бездержавності, коли політична діяльність (за винятком певних періодів національного відродження) була відсутня;

• розчленування України на території та включення їх до країн з різними культурними і політичними системами, що призвело до побутового, психологічного і політичного відчуження між різними частинами народу;

• панування комуністичного режиму, що спричинилося до деформації рис індивідуалізму і прагматизму, формування патерналістських і колективістських цінностей.

Сьогодні в Україні складається ситуація, за якої, без реформування політичної, правової, економічної і духовно-культурної системи неможливе формування сучасної демократичної політичної культури, неможливе швидке реформування соціальних інститутів. Тому політичні сили реформістського спрямування повинні забезпечувати через засоби масової інформації ідеологічну основу реформ і підготовку управлінської еліти, здатної мислити і діяти в умовах конкурентного середовища.

Особливо важливим є завдання формування політичної культури молоді, яке можливе лише за умови здійснення загального громадського виховання, органічного поєднання політичного виховання із моральним і релігійним, із принципом максимального використання можливостей самовиховання молоді. Адже саме молоді властива особлива критичність, загострене відчуття нового, прогресивного, передового. Саме з неї сьогодні формується нова еліта української нації, яка покликана вивести нашу країну на передові позиції сучасної цивілізації.

ГРОМАДЯНСЬКА КУЛЬТУРА — ставлення індивідів до інституцій держави та настанов влади, їхньої законослухняності та критичної вимогливості. Культура грома­дянськості, на відміну від політич­ної культури, належить до царини взаємодії населення, з одного бо­ку, та влади — з іншого, а не до сфери протистояння окремих верств. Громадянська культура ви­ражається у ставленні до існуючо­го порядку, у знанні і визнанні населенням суспільних норм, готовності їх дотримуватися. До змісту громадян­ської культури належать знання людей про їхні права та обов'язки, про влаштування держави, про політичні сис­теми, процедури політичного, зокрема виборчого, процесу. Громадянська культура передбачає, що суб´єкти політичного процесу в своїй діяльності керуються насамперед інтересами всього суспільства, підпорядковують їм свої приватні, корпоративні цілі. Дії цих суб´єктів спрямовані на дотримання громадянського консенсусу і здійснюються в межах правової держави. Політична культура громадянського суспільства характеризується єдністю громадянських прав і обов´язків та пріоритетом прав і свобод людини в державі. Основними її складовими є рівень політичної свідомості, політичної діяльності та поведінки соціальних суб´єктів.

Поиск по сайту: